11 вересня 2020 р. м. Чернівці Справа № 600/788/20-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності противною та зобов'язання вчинити певні дії, -
І. РУХ СПРАВИ
1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність (дії) військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати їй індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби в військовій частині НОМЕР_1 в період з 01 січня 2016 року по 04 липня 2017 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату належної їй індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби в військовій частині НОМЕР_1 в період з 01 січня 2016 року по 04 липня 2017 року.
1.2. 15.06.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2.1. Наказом командира військовій частині НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.07.2017 року № 25 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас на підставі наказу командира військової НОМЕР_1 (по особовому складу) №34-РС від 27.06.2017 року згідно пункту “а” частини шостої статті 26 з урахуванням підпункту “і” пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дію якого було продовжено понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту). З 04 липня 2017 року ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
2.2. Разом з цим, позивач вказує, що військовою частиною НОМЕР_1 під час проходження нею військової служби в військовій частині НОМЕР_1 за період з 01 січня 2016 року по 04 липня 2017 року не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення.
2.3. З такою бездіяльність позивач не згідна, що і обумовило звернення до суду з цим позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція позивача
3.1. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона, відповідно до довідки про проходження військової служби, з 15.07.2011 року по 04.07.2017 року та з 13.10.2017 року по 24.11.2018 року проходила військову службу в Збройних силах України. При цьому, в період з 01.11.2013 року по 29.09.2016 року перебувала на посаді медичної сестри медичного пункту військової частини НОМЕР_1 та з 29.09.2016 року по 04.07.2017 року - на посаді старшої медичної сестри медичного пункту військової частини НОМЕР_1 , де перебувала на грошовому забезпеченні та отримувала грошове забезпечення.
3.2. Згідно наказу командира військовій частині НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.07.2017 р. № 25 її звільнено з військової служби у запас на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №34-РС від 27.06.2017 року.
3.3. Вказує, що 22 травня 2020 року вона звернулась із заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій просила надати інформацію, щодо виплати індексації грошового забезпечення в період з 01 січня 2016 року по 04 липня 2017 року. Відповіддю від 01.06.2020 року № 346 військова частина повідомила її, що в межах наявного фінансового ресурсу можливості виплатити індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України не було, у зв'язку із чим нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України у цей період не здійснювались.
3.4. Таким чином, позивач стверджує, що військовою частиною НОМЕР_1 в порушення вимог Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про індексацію грошових доходів населення» та п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078 під час проходження військової служби в військовій частині НОМЕР_1 за період з 01 січня 2016 року по 04 липня 2017 року її не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення.
3.5. При цьому, позивач вказує на те, що Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком проведення індексації грошових доходів населення №1078 чітко визначено правила та порядок проведення індексації грошових доходів населення який поширюється па підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, у тому числі і на військову частину НОМЕР_1 .
Позиція відповідача
3.6. 24.06.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідача заперечує щодо задоволення позову з огляду на наступне.
3.7. Так, відповідно до п. 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07,2003 року № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
3.8. На переконання представника відповідача, вищезазначений Порядок № 1078 не передбачає механізм виплати сум індексації у поточному році за минулі періоди. Відтак, виплата сум індексації грошового забезпечення має здійснюватись у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі.
3.9. Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться лише їх компенсація відповідно до законодавства, а не виплата компенсації втрати частини доходів.
3.10. Зазначає, що в 2016 році відбулося збільшення грошового забезпечення військовослужбовців. В зв'язку з цим, на виконання вимог телеграми Міністра оборони України від 31.12.2015 року № 248/3/9/1 /1150 щодо збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, Департаментом фінансів Міністерства оборони України були доведені до військових частин (установ, організацій) роз'яснення від 04.01.2016 року № 248/3/9/1/2 згідно яких, у зв'язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України в і: і 17.07.2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (із змінами), згідно яких індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нараховувати до окремого роз'яснення.
3.11. Окрім цього, вказує, що згідно з пунктом 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад: оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія): одноразові додаткові види грошового забезпечення.
3.12. Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
3.13. Таким чином, індексація грошового забезпечення не може вважатися тією складовою грошового забезпечення, в розумінні статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так як вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, оскільки індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини.
3.14. Вважає, що в даному випадку відсутні підстави для визнання дій військової частини НОМЕР_1 по невиплаті індексації грошового забезпечення протиправними, оскільки військова частина НОМЕР_1 , відповідно до Інструкції №260 виконувало роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 року №248/3/9/1/2, в якому було зазначено про не нарахування індексації грошового забезпечення.
3.15. Висновок про відсутність підстав для нарахування індексації грошового забезпечення позивача ґрунтується також на тому, що відповідно до ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, а також відомостей зазначених у відзиві на позов, щодо збільшення грошового забезпечення в Міноборони та у зв'язку з дією особливого періоду.
3.16. Відтак, представник відповідача стверджує, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України - не було.
V. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.
V. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
5.1. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.7).
5.2. Згідно довідки про проходження військової служби, позивач з 15.07.2011 року по 04.07.2017 року та з 13.10.2017 року по 24.11.2018 року проходила військову службу в Збройних силах України. В період з 01.11.2013 року по 29.09.2016 року займала посаду медичної сестри медичного пункту військової частини НОМЕР_1 , а. з 29.09.2016 року по 04.07.2017 року - посаду старшої медичної сестри медичного пункту військової частини НОМЕР_1 (а.с. 10).
5.3. Згідно наказу командира військовій частині НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.07.2017 року № 25 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас на підставі наказу командира військової НОМЕР_1 (по особовому складу) №34-РС від 27.06.2017 року згідно пункту “а” частини 6 статті 26 з урахуванням підпункту “і” пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дію якого було продовжено понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту). З 04 липня 2017 року ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 25).
5.4. З матеріалів справи та з аргументів сторін, судом встановлено, що позивач зверталась до відповідача із заявою від 22.05.2020 року, згідно якої просила надати інформацію щодо виплати (або не виплати) індексації грошового забезпечення в період з 01 січня 2016 по 04 липня 2017 року (а.с. 11). У разі невиплати індексації грошового забезпечення в період з 01 січня 2016 по 04 липня 2017 року просила здійснити виплату належної її індексації грошового забезпечення. На вказану заяву відповідачем повідомлено позивачу, що в межах наявного фінансового ресурсу можливості виплатити індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України не було, у зв'язку із чим нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України у цей період не здійснювались.
VІ. ПОЗИЦІЯ СУДУ
6.1. Предметом цього позову є бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби в Військовій частині НОМЕР_1 в період з 01 січня 2016 року по 04 липня 2017 року. Отже, при розгляді цієї справи, суд має надати такій бездіяльності оцінку на предмет відповідності чинним нормативно-правовим актам, через призму верховенства права.
6.2. Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року № 2017-III визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
6.3. Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
6.4. Так, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-XII (далі - Закон №1282-ХІІ) визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
6.5. Згідно із частиною 1 статті 2 Закону №1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення).
6.6. Статтями 2 та 4 Закону № 1282-ХІІ, зокрема, передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
6.7. Приписами частини 2 статті 5 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
6.8. Тобто, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
6.9. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 6 Закону № 1282-ХІІ).
6.10. Згідно пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
6.11. В силу пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
6.12. Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
6.13. Отже, індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
6.14. Відтак, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці (грошового забезпечення). За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
6.15. Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
6.16. Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
6.17. Відсутність механізму виплати індексації не може позбавляти позивача права на отримання належних йому сум невиплаченого доходу.
6.18. Суд звертає увагу на те, що пунктом 6 Порядку № 1078 також визначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
6.19. Відтак, положеннями Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року №1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться, вищевказаними нормативно-правовими актами, у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.
6.20. Як вбачається з матеріалів справи єдиною підставою для невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, за період з 01 січня 2016 року по 04 липня 2017 року стало неналежне фінансування Військової частини НОМЕР_1 .
6.21. Однак, суд вважає, що відсутність на рахунках відповідача коштів для виплати індексації грошового забезпечення не є належним доказом неможливості здійснення вказаних виплат (доказом наявності поважних причин непроведення розрахунку). Обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі.
6.22. Наведене вище в сукупності свідчить про те, що доводи відповідача щодо відсутності коштів для виплати індексації є хибними, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
6.23. Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі №825/874/17, а тому суд відповідно до частини 5 статті 242 КАС України застосовує її до спірних правовідносин.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
7.1. Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
7.2. Відповідачем не доведено суду правомірність своєї бездіяльності щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 в період з 01 січня 2016 року по 04 липня 2017 року, а тому суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
7.3. При цьому, суд зазначає, що решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
8.1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
8.2. Пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
8.3. Таким чином, суд не вирішує питання щодо стягнення судового збору, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору та такий нею не сплачувався.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності противною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 в період з 01 січня 2016 року по 04 липня 2017 року.
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату належної ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 в період з 01 січня 2016 року по 04 липня 2017 року.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Суддя О.В. Анісімов