11 вересня 2020 р. м. Чернівці Справа № 600/767/20-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження за правилами письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-
І. РУХ СПРАВИ
1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (далі - відповідач або ГУ ДПС у Чернівецькій області), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Чернівецькій області від 06 березня 2020 року №Ф-63030-53 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 28947 грн. 33 коп.
1.2. Ухвалою суду від 11.06.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
1.3. Ухвалою суду від 11.06.2020 року задоволено, подану разом з позовом, заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову; зупинено стягнення з ОСОБА_1 коштів у сумі 28947 грн. 33 коп. за вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-63030-53 від 06 березня 2020 року, на підставі якої постановою Новоселицького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 24.04.2020 року відкрито виконавче провадження №61905254 - до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2.1. 06.03.2020 року посадовими особами ГУ ДПС у Чернівецькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-63030-53, якою позивачу нараховано недоїмку по єдиному соціальному внеску у розмірі 28947,33 грн.
2.2. Зазначена вимога сформована відповідачем на підставі того, що позивач, згідно реєстраційних даних контролюючого органу з 22.09.2010 року по теперішній час зареєстрований як фізична особа-підприємець. За таких підстав, на переконання відповідача, позивач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
2.3. З даною вимогою відповідача позивач не згідний повністю та вважає, що вона підлягає скасуванню.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Аргументи позивача
3.1. На думку представника позивача вимога про оплату боргу (недоїмки) від 06.03.2020 року №Ф-63030-53 підлягає скасуванню виходячи з наступного.
3.2. Зокрема, у позовній заяві представник позивача вказує, що з 24 січня 2017 року по даний час ОСОБА_1 перебуває в Державній установі «Чернівецький слідчий ізолятор», відтак не здійснює підприємницьку діяльність. Хоча позивачем не було проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, але з моменту його затримання і дотепер у позивача з об'єктивних підстав немає можливості займатись підприємницькою діяльністю та отримувати дохід від такої діяльності.
3.3. Поряд з цим, вказує, що ОСОБА_1 реалізував своє право на працю, що підтверджується довідкою начальника державної установи «Чернівецький слідчий ізолятор» Кривой В. від 20.05.2020 №7/1839, з якої вбачається, що ОСОБА_1 наказом начальника установи від 11 вересня 2017 року №47 був зарахований до навчально-виробничої майстерні для проведення безоплатних робіт з благоустрою установи. Наказом начальника установи від 07 травня 2018 року №25 зарахований до числа робітників господарської обслуги установи за трудовим договором на посаду - робітник кухні. Наказом начальника установи від 15 травня 2018 року №28 переведений на посаду - оператор котельні господарської обслуги установи за трудовим договором. На даний час позивач працює в ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор», займаючи посаду оператора котельні господарської обслуги установи.
3.4. Відтак, стверджує, що ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» є роботодавцем ОСОБА_1 та платником єдиного внеску та зобов'язана нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок із заробітної плати як податковий агент.
3.5. Даний факт підтверджується також довідкою, виданою Державною установою «Чернівецький слідчий ізолятор» від 20 травня 2020 року №1840, в якій вказано, що Державна установа «Чернівецький слідчий ізолятор» здійснює обчислення, нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на заробітну плату ОСОБА_1 .
3.6. При цьому, у поданих до суду письмових поясненнях від 22.07.2020 року, представник позивача вказує, що відносини, які виникають у зв'язку з виконанням засудженими трудової функції, за своєю сутністю є трудовими. Виконання засудженими особами суспільно корисної оплачуваної праці гарантує цим особам право на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а установа виконання покарання, на яку згідно із законом покладено забезпечити організацію праці засуджених осіб, одночасно виступає їх страхувальником в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні.
Аргументи відповідача
3.7. 01.07.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позову.
3.8. Так, зазначає, що відповідно до ідентифікаційних даних, ОСОБА_1 22.09.2010 р. зареєстрований як фізична особа-підприємець, 23.09.2010 р. взятий на облік у Новоселицькій ДПІ, Новоселицького управління, Головного управління ДПС Чернівецькій області, як платник єдиного внеску. Позивач перебуває на загальній системі оподаткування.
3.9. Таким чином, Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску 06.03.2020 року №Ф-63030-53, оскільки такий ним не сплачено.
3.10. В обґрунтування зазначеного вказує, що відповідно до пункту 6.3 розділу VI Інструкції № 396/5, відрахування та відшкодування із заробітної плати засуджених до позбавлення волі осіб здійснюються відповідно до законодавства з дотриманням такої черговості: ПДФО; аліменти; вартість (одягу, взуття, білизни (крім вартості спецодягу); вартість харчування, комунально-побутових та інших наданих послуг (крім вартості спецхарчування); за виконавчими листами на користь громадян; за виконавчими листами на користь юридичних осіб; відшкодування матеріальних збитків, заподіяних засудженими державі під час відбування покарання. Норми Інструкції № 396/5 не передбачають нарахування ЄСВ на фонд оплати праці засуджених. Тож суми виплат, отримані фізичною особою під час відбування покарання в місцях позбавлення волі, не є базою нарахування ЄСВ. Базою для нарахування єдиного внеску для цих платників відповідно до пункту 1 Частини 1 статті 7 Закону України №2464-VI є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну і додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, в тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сума винагороди фізичній особі за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
3.11. Відтак, стверджує, що чинним податковим законодавством не визначено порядок оподаткування доходів фізичних осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі. Суми виплат, одержані фізичною особою під час відбування покарання в місцях позбавлення волі, не є базою для нарахування єдиного внеску, а отже, період засудження не зараховується до страхового стажу такої особи.
3.12. В той же час, вказує, що відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.
3.13. При цьому, на переконання представника відповідача, факт сплати ЄСВ ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» на заробітну плату ОСОБА_1 довідками від 20.05.2020 р. №1840 та №1841, які надані позивачем, не підтверджуються в силу відсутності даних щодо обчислення, нарахування та сплати саме соціального внеску.
3.14. Таким чином, представник відповідача стверджує, що вимога про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ від 06.03.2020 р. № Ф-63030-53 на суму 28947,33 грн. є законною та прийнятою контролюючим органом в межах наданих повноважень.
IV. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Разом з позовною заявою представником позивача подано до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Ухвалою суду від 11.06.2020 року визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з позовом та поновлено пропущений строк на звернення до адміністративного суду.
4.2. Окрім цього, представником позивача подано також заяву про витребування доказів, яку ухвалою суду від 11.06.2020 року задоволено частково.
4.3. Щодо поданої представником позивача заяви про забезпечення позову див. п. 1.3. цього рішення.
V. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
5.1. Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з 22.09.2010 року зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с. 17).
5.2. Відомостей про припинення підприємницької діяльності ідентифікаційні дані з АІС "Податковий блок" та Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містять (а.с. 18-22, 82-87). Отже, в період з 22.09.2010 року по теперішній час позивач має статус фізичної особи-підприємця.
5.3. Вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 08.12.2017 р., який залишений без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 16.04.2018 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та призначено йому покарання у виді 8 років позбавлення волі (а.с. 27-34).
5.4. Згідно довідки Державної установи «Чернівецький слідчий ізолятор» від 30.04.2020 р. №4/1602 ОСОБА_1 з 27.01.2017 року по дату оформлення довідки утримується в ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» на повному державному забезпеченні (а.с. 35).
5.5. Згідно довідки Державної установи «Чернівецький слідчий ізолятор» від 20.05.2020 року №7/1839, ОСОБА_1 з 11.09.2017 року працевлаштований у ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор». Так, згідно відомостей з вказаної довідки наказом начальника установи від 11.09.2017 року № 47 ОСОБА_1 зарахований до навчально-виробничої майстерні для проведення безоплатних робіт з благоустрою установи. Наказом начальника установи від 07.05.2018 року № 25 зарахований до числа робітників господарської обслуги установи за трудовим договором на посаду - робітник кухні. Наказом начальника установи від 15.05.2018 року № 28 переведений на посаду - оператор котельні господарської обслуги установи за трудовим договором. На час оформлення довідки перебуває на посаді - оператор котельні господарської обслуги установи (а.с. 52).
5.6. В матеріалах справи наявна також довідка про нараховані ОСОБА_1 Державною установою «Чернівецький слідчий ізолятор» доходи у період з травня 2018 року по квітень 2020 року (а.с. 54), а також довідка Державної установи «Чернівецький слідчий ізолятор» від 20.05.2020 року №5/1840 про те, що Державна установа «Чернівецький слідчий ізолятор» здійснює обчислення, нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на заробітну плату ОСОБА_1 (а.с. 53).
5.7. Однак, відповідно до наданої контролюючим органом інтегрованої картки ОСОБА_1 , станом на 31.05.2020 року за позивачем рахується заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску у розмірі 24886,84 грн. (а.с. 85-87).
5.8. У зв'язку із несплатою єдиного соціального внеску, 09.11.2018 року Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-63030-53, якою від позивача вимагається сплатити борг у розмірі 15819,54 грн., яка належним чином надіслана та вручена позивачу (а.с. 93).
В подальшому, 11.05.2019 року Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-63030-53 на суму 21030,90 грн., яку також належним чином надіслано та вручено позивачу (а.с. 92).
06.03.2020 року Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-63030-53, якою від позивача вимагається сплатити борг у розмірі 28947,33 грн., яку засобами поштового зв'язку належним чином надіслано та вручено позивачу (а.с. 94).
5.9. Судом, згідно інформації з Єдиного реєстру боржників, також встановлено, що стосовно стягнення з ОСОБА_1 коштів Новоселицьким районним відділом державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) відкрито наступні виконавчі провадження: №56295928, № 59318676 та № 61905254 (а.с. 37). Зокрема, 24.04.2020 року Новоселицьким районним відділом державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61905254 щодо примусового виконання вимоги №Ф-63030-53 від 06.03.2020 року. Окрім цього, вказаною постановою з позивача стягується виконавчий збір у розмірі 1347,39 грн. (а.с. 41-42). Відтак, згідно вже зазначеної судом довідки про нараховані ОСОБА_1 Державною установою «Чернівецький слідчий ізолятор» доходи у період з січня 2018 року по квітень 2020 року, із заробітної плати ОСОБА_1 за зазначенням у довідці здійснюється «стягнення згідно виконавчого листа» (а.с. 54)
VІ. ПОЗИЦІЯ СУДУ
6.1. Предметом цього позову є вимога Головного управління ДПС у Чернівецькій області №Ф-63030-53 від 06.03.2020 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 28947,33 грн., а тому суд має надати оцінку на предмет її правомірності та безпосередньо наявності підстав для її формування.
6.2. Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
6.3. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI під єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування розуміють консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
6.4. Під застрахованою особою розуміють фізичну особу, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI).
6.5. Отже, з викладеного слідує, що єдиний соціальний внесок є обов'язковим платежем, метою якого є забезпечення захисту прав застрахованих осіб, які такий внесок сплачували самостійно або за них такі внески сплачувались іншими особами.
6.6. Згідно частини 1 статті 12 Закону № 2464-VI завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.
6.7. Пунктом 3 частини 2 статті 12 Закону України №2464-VI передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.
6.8. Статтею 4 Закону №2464-VI визначено перелік платників єдиного соціального внеску, серед яких фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини 1).
6.9. У частині 4 статті 4 Закону №2464-VI визначено перелік осіб, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску, зокрема такими є особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
6.10. Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач відноситься до категорії осіб, наведених у частині 4 статті 4 Закону №2464-VI, а також те, що він у період з 22.09.2010 року по теперішній час зареєстрований як фізична особа-підприємець, слідує, що він є платником єдиного соціального внеску.
6.11. Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI визначені обов'язки платника єдиного внеску, серед яких обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1), подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (пункт 4).
6.12. Згідно частини 3 цієї ж статті Закону №2464-VI обов'язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4, 5, 5-1 та 16 частини першої статті 4 цього Закону. Тобто ці обов'язки поширювалися і на позивача.
6.13. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5- 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
6.14. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
6.15. Приписами частини 1 статті 7 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI);
- для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI).
6.16. Під мінімальним страховим внеском Закон №2464-VI розуміє суму єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 5 частини 1 статті 1), тоді як під максимальною величиною бази нарахування єдиного внеску розуміється максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок (пункт 4 частина 1 статті 1 Закону №2464-VI).
6.17. Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
6.18. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина 6 статті 9 Закону №2464-VI).
6.19. Із врахування зазначеного, мінімальний страховий внесок у 2017 році (розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2017 року - 3200,00 грн.) складав 3200 грн. х22%=704,00 грн./міс.; мінімальний страховий внесок у 2018 році (розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018 року - 3723,00 грн.) складав 3723 грн.х22%=819,06 грн./міс.; мінімальний страховий внесок у 2019 році (розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2019 року - 4173,00 грн.) складав 4173 грн.х22%=918,06 грн./міс.
6.20. Таким чином, згідно даних інтегрованої картки по ОСОБА_1 позивачу податковим органом здійснено нарахування єдиного соціальному внеску за 2017 рік у сумі 8448,00 грн. (704,00 грн. х 12 міс), за 2018 рік у сумі 9828,72 грн. (819,06 грн. х 12 міс.), за 2019 рік у сумі 11016,72 грн. (918,06 грн. х 12 міс.).
6.21. Однак, суд звертає увагу на те, що позивач з 27.01.2017 року утримується в ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор», а з 11.09.2017 року працевлаштований у ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор», і як зазначено вище саме в цей період (2017-2019 роки) йому, як фізичній особі-підприємцю, нараховувався до сплати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
6.22. Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а тому у цій справі суд враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена в його постанові від 04 грудня 2019 року у справі №440/2149/19 та не вбачає підстав для відступлення від неї.
6.23. Так Верховний Суд (далі - Суд) у вказаній вище постанові дійшов наступних висновків:
«Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абзацом 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Суд повторно акцентує увагу на тому, що пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону Законом № 2464-VI з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Таким чином, Суд вважає, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску».
6.24. Разом з цим, суд зазначає, що праця засуджених регламентована чинним законодавством із певними особливостями.
6.25. Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд неодноразово у своїй судовій практиці (постанови від 03.03.2020 року у справі №440/1512/19, від 17.03.2020 року у справі №809/710/17, від 03.04.2020 року у справі №580/908/19, від 08.05.2020 року у справі №560/1391/19) висловлював позицію щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зробивши висновок, що особи, засуджені до позбавлення волі, є найманими працівниками з особливим статусом та обмеженими трудовими правами, а виправна колонія в цих трудових відносинах виступає роботодавцем, а відтак є зобов'язаною нарахувати, утримати та сплатити суми єдиного внеску із заробітної плати таких осіб.
6.26. Так зокрема, Верховний Суд у постанові від 17 березня 2020 року справа №809/710/17 сформував такий висновок щодо застосування норм права стосовно праці засуджених, який в силу положень частини 5 статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин:
«Відповідно до частини першої статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) засуджені до позбавлення волі мають право працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров'я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.
Адміністрація зобов'язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею.
Праця засуджених регламентується Кодексом законів про працю України.
Частиною першою статті 120 Кримінально-виконавчого кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.
Згідно з частиною першою статті 60-1 Кримінально-виконавчого кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) засуджені до обмеження волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
За правилами частин першої, другої статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) засуджені мають право на загальних підставах на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії засудженим за наявності відповідного права мають призначатися органами Пенсійного фонду України за місцем відбування покарання.
Особи, яким до відбування покарання призначена пенсія, підлягають державному пенсійному забезпеченню на загальних підставах.
Таким чином, засуджені до відбування покарання в місцях позбавлення волі, які залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці за строковими трудовими договорами, є застрахованими особами, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, а суми виплат, отримані ними, є базою для нарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску, як це передбачено, зокрема Кримінально-виконавчим кодексом України, зміни до якого внесено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених» від 07.09.2016 № 1492-VIII, який набрав чинності 08.10.2016».
6.27. Враховуючи вищевикладену правову позицію Верховного Суду та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивач з 11.09.2017 року набув статусу застрахованої особи, як найманий працівник, і платником єдиного внеску за нього є його роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
6.28. Разом з тим, з 01.01.2017 року по 10.09.2017 року в силу положень Закону №2464-VI позивач зобов'язаний був сплачувати єдиний соціальний внесок, оскільки будучи фізичною особою-підприємцем наділений був не тільки правами пов'язаними із здійснення підприємницької діяльності, а й обов'язками, у тому числі щодо сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
6.29. Однак, на переконання суду, особа, яка відбуває покарання в місцях позбавлення волі, не має об'єктивної можливості здійснювати підприємницьку діяльність, що має на меті отримання прибутку, а відтак, у свою чергу, є об'єктивно неможливою, за таких обставин, сплата єдиного соціального внеску.
6.30. Стосовно аргументів представника позивача щодо того, що факт сплати ЄСВ ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» на заробітну плату ОСОБА_1 довідками від 20.05.2020 р. №1840 та №1841, які надані позивачем, не підтверджуються в силу відсутності даних щодо обчислення, нарахування та сплати саме соціального внеску, суд зазначає наступне.
6.31. Як встановлено судом, довідкою від 20.05.2020 року №5/1840 Державна установа «Чернівецький слідчий ізолятор» підтверджує те, що нею здійснюється обчислення, нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на заробітну плату ОСОБА_1 .
6.32. При цьому, суд зазначає, що до предмету розгляду у цій справі не входить перевірка дотримання Державною установою «Чернівецький слідчий ізолятор», як роботодавцем, обов'язку сплати єдиного внеску.
6.33. Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від №Ф-63030-53 від 06.03.2020 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 28947,33 грн., видана Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області, є протиправною, а тому підлягає скасуванню.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
7.1. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а згідно частини 2 цієї статті КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
7.2. Відповідачем не доведено суду правомірність прийняття оскаржуваної позивачем вимоги, натомість останньою доведено суду її протиправність, а тому, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
7.3. Посилання контролюючого органу на наявність у позивача обов'язку сплачувати єдиний соціальний внесок як фізична особа-підприємець, будучи при цьому найманим працівником, не відповідає нормам чинного законодавства України, та відповідно призводить до подвійної сплати єдиного соціального внеску ним особисто та роботодавцем. Окрім цього, факт відбування позивачем покарання в місцях позбавлення волі виключає можливість як здійснювати підприємницьку діяльність так і сплачувати єдиний соціальний внесок.
7.4. При цьому, суд зазначає, що інші доводи сторін по справі, наведені у заявах по суті справи, вищезазначених висновків суду не спростовують.
VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
8.1. Статтею 139 КАС України вирішено питання розподілу судових витрат. Зокрема, відповідно до її частини 1 при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
8.2. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп., що підтверджується квитанцією № ПН2143795 від 05.06.2020 року (а.с. 9).
8.3. Оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 840 грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
8.4. Доказів понесення сторонами інших витрат суду надано не було.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Чернівецькій області від 06 березня 2020 року №Ф-63030-53 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 28947 грн. 33 коп.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого згідно квитанції № ПН2143795 від 05.06.2020 року судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; фактичне місце перебування - Державна установа «Чернівецький слідчий ізолятор» (58002, м. Чернівці, пл. Соборна, 6)).
Відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (58013, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200-А, код ЄДРПОУ 43143196).
Суддя О.В. Анісімов