11 вересня 2020 року справа № 711/2079/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у спрощеному письмовому провадженні в залі суду адміністративний позов Золотоніської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Черкаської обласної ради до Управління Держпраці у Черкаській області про скасування рішення,
На підставі ухвали від 01.07.2020 Соснівського районного суду м. Черкаси на розгляд Черкаського окружного адміністративного суду за предметною юрисдикцією надійшла 10.08.2020 справа №711/2079/20 для розгляду позову Золотоніської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Черкаської обласної ради (19700, м.Золотоноша, вул.Обухова, буд.39; код ЄДРПОУ 21382170) (далі - позивач) до Управління Держпраці у Черкаській області (18000, Черкаська обл., м. Черкаси, бул. Шевченка, буд.205; код ЄДРПОУ 39881228) (далі - відповідач) про скасування постанови від 10.03.2020 №ЧК 687/1448/АВ ЧК69/П/1448/ЗБ/ІП-ФС-09 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами (далі - спірне рішення).
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач діяв на підставі нечинних норм і всупереч положенням ст.61 Конституції України спірним рішенням притягнув позивача до подвійної юридичної відповідальності за один вид порушення. Не обґрунтовано не врахував відсутності факту порушення.
Ухвалою суду від 13.08.2020 позовну заяву прийнято до провадження Черкаського окружного адміністративного суду, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного провадження. Також встановлено відповідачу строк, тривалістю десять днів з дня отримання копії ухвали про прийняття до розгляду, для надання відзиву на позовну заяву та доказів.
Згідно з даними рекомендованих повідомлень вказану ухвалу сторони отримали 18.08.2020.
25.08.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд у задоволенні позову відмовити. Вказує, що спірне рішення прийняте у зв'язку з виявленим за наслідками інспекційного відвідування порушення, а саме наказом позивача від 09.09.2019 №99-к/ос звільнено ОСОБА_1 з посади заступника директора з виховної роботи, а документи, що підтверджують виплату їй розрахункових коштів у день звільнення на час проведення інспекційного відвідування відсутні. Отже, в день звільнення у порушення вимог ч.1 ст.116, ч.1 ст.117 Кодексу законів про працю України (далі- КЗпП України), позивач не виплатив ОСОБА_1 всі суми, що належать їй при звільненні, а саме середній заробіток за час затримки до дня фактичного розрахунку. Наголошує, що постановою від 13.02.2020 ЧК 687/1448/АВ-ЧК 69/П/1448/ПТ/ПС застосоване адміністративне стягнення до керівника Золотоніської спеціальної школи - інтернату Черкаської обласної ради за порушення вимог ст.188-6 КУпАП України, а спірним рішенням накладено фінансову санкцію на юридичну особу - позивача. Тому факт порушення вимог ст.61 Конституції України у частині подвійного притягнення однієї і тієї ж особи до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення відсутній.
01.09.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що відповідач порушив встановлений ч.ч. 3,5 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) порядок подання відзиву та додатків до нього іншим учасникам, а саме йому, як позивачу. В обґрунтування вказав, що відзив та додатки до нього не були належним чином завірені відповідачем, а також у відзиві не зазначено повної інформації, необхідної для встановлення всіх обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
04.09.2020 до суду надійшло заперечення відповідача на відповідь на відзив, в якому просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову. Зазначив, що позивач у відповіді на відзив не навів жодних обставин та доказів, які би вказували на помилковість висновків відповідача про порушення позивачем вимог законодавства про оплату праці, що стали підставою для винесення спірного рішення.
Зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань від сторін для суду щодо бажання взяти участь у відкритому судовому засіданні, з огляду на відсутність доцільності призначити у справі експертизу або викликати для допиту свідків, суд дійшов висновку розглянути справу на підставі наявних письмових доказів без їх виклику (у спрощеному письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази, оцінивши заявлені доводи сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
На підставі наказу відповідача від 17.12.2019 №1298-Н та направлень від 17.12.2019 №1248 для здійснення заходу державного контролю у період з 19.12.2019 до 03.01.2020 інспектор Петухова І.О. провела 24.12.2019 інспекційне відвідування позивача, за результатами якого склала акт від 24.12.2019 №ЧК687/1448/АВ (далі - Акт від 24.12.2019). У ньому зафіксоване порушення відповідачем вимог ч.1 ст.ст.116, 117 КЗпП України щодо невиплати в день звільнення його працівника - ОСОБА_1 всіх належних їх сум коштів із заробітної плати та компенсації середнього заробітку за весь час такої затримки. Зокрема, наказом від 09.09.2019.№99-к/ос позивач звільнив ОСОБА_1 з посади заступника директора з виховної роботи. Документи, що підтверджують виплату їй розрахункових коштів у день звільнення на час проведення інспекційного відвідування відсутні.
10.01.2020 відповідач видав позивачу припис від 10.01.2020 №ЧК 687/1448/АВ/П (далі - Припис), яким зобов'язав директора Золотоніської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Черкаської обласної ради Сахно Т.М. у строк до 03.02.2020 усунути вкаазні вище порушення.
На підставі наказу від 05.02.2020 №76-Н та направлення від 05.02.2020 №76 головний інспектор Петухова І.О. повторно здійснила позапланову перевірку позивача, предметом заходу якої було виконання вимог вказаного вище Припису. У результаті склала акт від 06.02.2020 №ЧК 687/1448/АВЧК69/П/1448 (далі - Акт від 06.02.2020), яким зафіксовано, що порушення не усунені.
10.03.2020, керуючись ст.259 КЗпП України, ст.53 Закону України "Про зайнятість населення", ч.3 ст.34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, та на підставі абз.9 ч.2, ст.265 КЗпП України відповідач виніс спірне рішення - постанову №ЧК687/1448/АВЧК69/П/1448/ЗБ/ІП-ФС-09 про накладення на позивача штрафу уповноваженими посадовими особами в сумі 4723,00 грн. за невиконання вимог припису щодо невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум в день звільнення, при відсутності спору про їх розмір, не виплачується середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку, чим порушено вимоги ч.1 ст.117 КЗпП України.
Крім того, відповідач притягнув керівника позивача до адміністративної відповідальності згідно з КУАПП на підставі постанови від 13.02.2020 №ЧК687/1448/АВ-ЧК69/П/1448/ПТ/ПС.
Тому позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи оцінку спірному рішенню, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно з підп.54 п.4 Положення №96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.
Згідно з п.7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до Положення про Управління Держпраці, затвердженого у новій редакції наказом Держпраці від 03.08.2018 № 84 (далі - Положення № 84), Управління Держпраці у Черкаській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці та відповідно їй підпорядковується.
Згідно з підп. 5 п.4 Положення № 84 Управління Держпраці у Черкаській області відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі, їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Відповідно до абз.3 п.1 Положення №84 повноваження Управління Держпраці у Черкаській області поширюються на територію Черкаської області.
Відповідно до підп. 50 п.4 Положення №84 Управління Держпраці у Черкаській області накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.
Згідно з підп.5 п.6 Положення №84 Управління Держпраці у Черкаській області для виконання покладених на нього завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, нагляд та контроль за дотриманням якого віднесено до повноважень Управління Держпраці.
Відповідно до ст.259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) Державна служба України з питань праці має реалізовувати державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно з ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, у разі порушення роботодавцем строків розрахунку при звільненні працівника, у нього виникає обов'язок виплатити додатково компенсацію за таку затримку.
Матеріали інспекційного відвідування та квитанція від 10.09.2019 №1713-8182-3816-0925, згідно з якою керівник позивача перерахувала кошти в сумі 1127, 52грн. на картковий рахунок ОСОБА_1 , що звільнена на підставі наказу від 09.09.2019, підтверджує такий розрахунок відбувся на наступний після звільнення день, а отже, з порушенням викладених вище норм.
Частиною другою статті 265 КЗпП України передбачено відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, за порушення вимог законодавства про працю.
Відповідно до абз.9 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі порушення інших вимог законодавства про працю, крім передбачених абзацами другим - восьмим цієї частини - у розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення.
Зазначені штрафи є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Штрафи, зазначені у ч.2 ст.265 КЗпП України, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Суд встановив, що відповідач перевірку дотримання позивачем норм законодавства про працю здійснювалась відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 (далі - Порядок №823), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1132 "Про внесення змін до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю" внесено зміни до Порядку №823, виклавши його в новій редакції. Зміни набрали чинності 31.12.2019.
Суд врахував, що інспекційне відвідування позивача проводилося відповідачем в період з 19.12.2019 до 24.12.2019 відповідно до підп.1 п.5 Порядку №823 (у редакції, що діяла до 31.12.2019). Отже, твердження позивача щодо здійснення перевірки відповідачем на підставі нечинного Положення є не обґрунтованими.
Згідно з абз.1 п.2 Порядку №823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Підстави для здійснення інспекційних відвідувань визначені п.5 Порядку №823. Відповідно до підп.11 п.5 Порядку №823 підставою для здійснення інспекційних відвідувань є невиконання вимог припису інспектора праці.
Відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону України від 05.04.2007 № 877- V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон України №877- V) у разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Відповідно до ч.8 ст.7 Закону України № 877- V припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.
Згідно з ч.1 ст.12 вказаного Закону невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.
Вказані вище норми є аналогічними нормам передбаченим Порядком №823.
Так, згідно з положеннями п.16 Порядку №823 в разі виявлення за результатами інспекційного відвідування порушень вимог законодавства про працю складається припис щодо їх усунення.
Відповідно до п. 20 Порядку № 823 припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування.
Згідно з положеннями п.21 Порядку №823 припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. Припис складається у двох примірниках, що підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування, та об'єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник припису залишається в об'єкта відвідування.
З матеріалів справи суд встановив, що Припис не оскаржувався. У вказаний ним термін компенсація за затримку розрахунку звільненому працівнику не нарахована.
Відповідно до п. 22 Порядку № 823 стан виконання припису перевіряється після закінчення зазначеного в ньому строку виконання. Якщо об'єкт відвідування не надав відповіді або надав її в обсязі не достатньому для підтвердження факту виконання припису, проводиться інспекційне відвідування з підстави, наведеної у підпункті 11 пункту 5 цього Порядку (у пункті 22 Порядку помилково вказано "підпункті 8 пункту 5 Порядку").
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст.265 КЗпП України, визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (зі змінами та доповненнями) (далі - Порядок №509).
Відповідно до абз.1 п.2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту).
Згідно з положеннями абз.4 вказаного пункту штрафи можуть бути накладе у тому числі, на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населені здійсненого у зв'язку з невиконанням вимог припису.
Пунктом 3 Порядку №509 передбачено, що справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уловної копою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому-сьомомупункту 2 цього Порядку.
Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому-сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб'єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п'ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відлові на позначка, засвідчена підписом такого представника.
Суд встановив, що відповідачем виконано обов'язок передбачений п. З Порядку №509 та надіслано позивачу повідомлення від 11.02.2020 №17-07/1073 про отримання уповноваженою посадовою особою відповідача акту від 06.02.2020 № ЧК 687/448/АВ ЧК69/П/1448. Вказана обставина підтверджується списком №539 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих та квитанцією про його направлення.
На виконання вимог п.26 Порядку №823 (у редакції, що діяла до 31.12.2019), у зв'язку з неможливістю особистого вручення, 2 (два) примірники акту інспекційного відвідування від 24.12.2019 № ЧК 687/1448/АВ 24.12.2019 направлено на адресу Позивача рекомендованим листом з описом документів у ньому. Надіслані для підписання примірники акту інспекційного відвідування від 24.12.2019 №ЧК 687/1448/АВ, позивач отримав 27.12.2019, що підтверджується відміткою у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, а також інформацією веб - сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження рекомендованого поштового відправлення.
Суд врахував, що у зв'язку з ненадходженням від позивача протягом 7 (семи) робочих днів з дня відправлення підписаного примірника акту інспекційного відвідування від 24.12.2019 № ЧК 687/1448/АВ, відповідач склав акт від 09.01.2020 № ЧК 687/1448/АВ-ВП про відмову від підпису.
Отже, твердження позивача про недотримання відповідачем процедури вручення акту інспекційного відвідування від 24.12.2019 не відповідає дійсності та спростовується наявними в матеріалах справи доказами.
Оскаржуване рішення винесене на підставі ст.265 КЗпП України. Факт вчинення порушення позивачем трудового законодавства та невиконання чинного припису відповідача про усунення такого порушення не спростований.
Відповідно до ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, у разі:
фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження;
вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення;
порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;
недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення;
недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у чотирикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження;
недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;
вчинення дій, передбачених абзацом сьомим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у шістнадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;
порушення інших вимог законодавства про працю, крім передбачених абзацами другим - восьмим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення;
вчинення порушення, передбаченого абзацом дев'ятим цієї частини, повторно протягом року з дня виявлення порушення - у двократному розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення.
Штрафи, накладення яких передбачено ч.2 зазначеної статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України (ч.3 ст.265 КЗпП України).
Відповідно до ч.4 ст.265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 1 січня 2020року встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 4723 гривні.
Отже, застосований спірним рішенням розмір фінансової санкції відповідає вимогам чинного на період його прийняття закону.
Посилання позивача на порушення відповідачем вимог ст.61 Конституції України у частині подвійного притягнення однієї і тієї ж особи до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення не є обґрунтованим, оскільки в заявлених спірних правовідносинах притягнуто позивача, як юридичну особу до одного виду відповідальності - застосовано штрафну санкцію, а притягнення до адміністративної відповідальності згідно з КУАПП відбулося щодо іншої особи - посадової (фізичної) особи позивача.
Оскільки спір щодо поновлення згаданого вище звільненого працівника позивача вирішений Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області рішенням від 29.07.2020, що не набрало законної сили, прийняття спірного рішення відповідачем саме 10.03.2020 є обґрунтованим. Доводи позову не спростовують допущення позивачем порушення на час правовідносин, які не були спірними.
Тому суд дійшов висновку, що відповідач не допустив порушенням вимог закону та прийняв спірне рішення правомірно.
З огляду на викладене позовні вимоги не є обґрунтованими та не підлягають задоволенню, а судові витрати - розподілу згідно зі ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2-20, 72-78, 132-139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд
1. Відмовити повністю у задоволенні позову Золотоніської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Черкаської обласної ради (19700, м.Золотоноша, вул.Обухова, буд.39; код ЄДРПОУ 21382170) до Управління Держпраці у Черкаській області (18000, Черкаська обл., м. Черкаси, бул. Шевченка, буд.205; код ЄДРПОУ 39881228) щодо скасування постанови від 10.03.2020 №ЧК 687/1448/АВ ЧК69/П/1448/ЗБ/ІП-ФС-09 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного його тексту.
Суддя А.М. Бабич
Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 11.09.2020.