11 вересня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2202/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Довіра та Гарантія" про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича (далі - відповідач), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову від 14.07.2020 р. ВП № 62121327 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яка винесена приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименко Романом Васильовичем.
Позовні вимоги мотивує тим, що 21.08.2020 р. від роботодавця дізнався про постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 14.07.2020 р. по виконавчому провадженні № 62121327. Вважає вказану постанову протиправною та такою, що суперечить приписам Закону України "Про виконавче провадження", оскільки не отримував ані постанову про відкриття виконавчого провадження, ані будь-які інші документи в межах виконавчого провадження № 62121327. Зазначає, що ніколи не проживав за адресою: АДРЕСА_1 , так як зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та не має майна, яке б знаходилось в межах території м.Києва.
Ухвалою від 17.08.2020 р. позовну залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
У зв'язку з усуненням недоліків позовної заяви не у повному обсязі, ухвалою від 25.08.2020 р. продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений суддею строк позивач усунув недоліки позовної заяви і ухвалою від 02.09.2020 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, призначено судове засідання на 11.09.2020 р. о 09:00 год. та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
09.09.2020 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовної заяву. Зазначає, що дій приватного виконавця вчинено відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Так, в заяві про примусове виконання рішення та у виконавчому написі зазначено місце фактичного проживання боржника, яке територіально відноситься та підпорядковано приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Клименку Р.В., поштова кореспонденція надсилалась боржнику за місцем проживання. При прийнятті виконавчого документа до виконання приватним виконавцем перевірено виконавчий напис на відповідність вимогам ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" та у зв'язку з відсутністю порушень прийнято його до виконання. На даний час виконавчий напис від 28.04.2020 р. № 9906 є чинним та таким, що позивачем не оскаржується. Зауважує, що жодним нормативно-правовим актом, в тому числі Законом України "Про виконавче провадження", Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Міністерством юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, не передбачено обов'язку приватного виконавця проводити виконавчі дії, спрямовані на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду адміністративної справи сповіщені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень та повідомлення про надіслання ухвали на електронні адреси учасників справи.
За змістом положень ч.3 ст.268 та ч.4 ст.287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі, а неприбуття у судове засідання учасника справи не перешкоджає її розгляду.
Таким чином, суд вважає за можливе розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження на підставі матеріалів які в ній містяться.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до виконавчого напису від 28.04.2020 р. № 9906, звернуто стягнення на користь ТОВ "Фінансова компанія "Довіра і гарантія" заборгованості, що виникла за період з 16.12.2019 р. по 02.03.2020 р. по договору кредиту від 20.03.2019 р. № 718682, боржником за яким є ОСОБА_1 .
За змістом виконавчого напису від 28.04.2020 р. № 9906 строк платежу по кредитному договору настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 16.12.2019 р. по 02.03.2020 р. Загальна сума заборгованості становить 11780 грн.
19.05.2020 р. представник ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" звернувся до приватного виконавця Клименка Р.В. із заявою про примусове виконання рішення, в якій просив, зокрема, у випадку встановлення доходу боржника - звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без перевірки його майнового стану за місцем проживання (перебування).
19.05.2020 р. приватним виконавцем Клименко Р.В. відкрито виконавче провадження № 62121327 щодо примусового виконання виконавчого напису від 28.04.2020 р. № 9906, виданого приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. про стягнення з боржника, яким є: ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" заборгованості в розмірі 11780 грн.
19.05.2020 р. приватним виконавцем Клименко Р.В. винесено постанови:
- про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 1178 грн.;
- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження - 300 грн.;
14.07.2020 р. приватним виконавцем Клименко Р.В. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у ВП № 62121327.
Не погоджуючись із зазначеною постановою приватного виконавця та вважаючи її протиправною, позивач звернулася з даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404).
Статтею 1 Закону № 1404 передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону № 1404 визначено, що виконавчі написи нотаріусів віднесено до виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 3 статті 26 Закону № 1404 визначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Згідно ч.1 ст.5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Положеннями ч.ч.1, 2 ст.22 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02.06.2016 р. № 1403-VII (далі - Закон № 1403) визначено, що про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. У повідомленні про початок діяльності обов'язково зазначаються, зокрема, виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.
Згідно п.4 ч.2 ст.23 Закону № 1403 у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.05.2020 р. № 62121327, остання прийнята приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Клименко Р.В. Відтак, виконавчим округом приватного виконавця Клименка Р.В. є місто Київ.
Водночас відповідно до ч.1 ст.25 Закону № 1403 виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Згідно ч.2 ст.25 Закону № 1403 приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
В силу вимог ч.2 ст.24 Закону № 1404 приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
За змістом ст.3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 р. № 1382-IV (далі - Закон № 1382) наведено наступні визначення: місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік (абз.4); місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини (абз.5); довідка про реєстрацію місця проживання - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи (абз.8); документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (абз.9); документ, до якого вносяться відомості про місце перебування, - довідка про звернення за захистом в Україні (абз.10); реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку (абз.11).
Згідно ч.1 ст.6 Закону № 1382 громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
Відповідно до абз.1 п.9 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 р. № 207 (далі - Правила № 207), відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.
Абзацами 2-4 пункту 9 Правил № 207 регламентовано, що відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України: у вигляді книжечки (зразка 1993 року) - шляхом проставлення в ньому штампа реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 1 або штампа зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 2; у формі картки (зразка 2015 року) - шляхом внесення інформації до безконтактного електронного носія, який імплантовано у такий паспорт, у разі наявності робочих станцій та підключення органу реєстрації до Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр). У разі непідключення органу реєстрації до Реєстру особі видається довідка про реєстрацію або зняття з реєстрації місця проживання, а внесення інформації до безконтактного електронного носія здійснюється територіальним підрозділом ДМС на підставі такої довідки.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон України "Про виконавче провадження" визначає вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження.
При цьому ч.3 ст.25 Закону № 1403 передбачено, що право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Визначення місця вчинення приватним виконавцем виконавчих дій у вже відкритому виконавчому провадженні здійснюється відповідно до загальних норм, якими визначаються вимоги щодо місця вчинення відповідної виконавчої дії - без обмеження дій приватного виконавця виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність (ч.6 ст.25 Закону № 1403 та абз.2 ч.2 ст.24 Закону № 1404).
З вказаних норм вбачається, що якщо місце проживання, перебування боржника-фізичної особи та місцезнаходження боржника-юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та, відповідно, на яку розповсюджуються компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 14.07.2020 р. винесено в рамках виконавчого провадження № 62121327, яке відкрито постановою від 19.05.2020 р.
Приватний виконавець Клименко Р.В., приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження керувався тим, що у виконавчому написі від 28.04.2020 р. № 9906 та у заяві представника ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" вказано додатково адресу проживання: АДРЕСА_1 .
Однак, така інформація суперечить відмітці, яка міститься на сторінці 11 паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , згідно якого з 10.01.1998 р. місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 .
У позовній заяві позивач заперечує обставини щодо свого проживання у місті Києві.
Суд зауважує, що у розумінні Закону № 1382, ані заява про примусове виконання рішення, ані виконавчий напис нотаріуса не є документами, що підтверджують місце реєстрації, проживання чи перебування особи.
Крім того, вказані документи не містять інформації, на підставі яких доказів до них внесені відомості, що місцем проживання боржника є місто Київ, а не місто Херсон, як вказано у паспорті громадянина України.
Окремо суд зазначає, що підставою для вчинення виконавчого напису нотаріуса від 28.04.2020 р. № 9906 став договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 20.03.2019 р. № 718682, укладений між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 , в якому вказано лише адресу реєстрації: " АДРЕСА_4 ".
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що виконавчий напис нотаріуса та заява про примусове виконання рішення не є доказами, що позивач фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, позивачем надано суду належні та допустимі докази, що місцем проживання на час відкриття виконавчого провадження є АДРЕСА_3 , а тому інформація про місце проживання позивача у місті Києві, вказана приватним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження, не відповідає дійсності.
Таким чином, місце проживання позивача не розташоване у виконавчому окрузі, в межах якого приватний виконавець Клименко Р.В. має право приймати до виконання виконавчі документи та вчиняти виконавчі дії.
Також позивач зазначає, що не має будь-якого майна, яке знаходиться у м.Києві, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 11.09.2020 р. № 223679587.
Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування вказаних тверджень позивача.
Положеннями ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.
Зважаючи на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що приватним виконавцем прийнято до виконання виконавчий напис від 28.04.2020 р. № 9906 всупереч положень Законів № 1403 та № 1404.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими.
Окрім того, згідно ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст.9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клименко Р.В. від 19.05.2020 р. про відкриття виконавчого провадження № 62121327 з метою повного захисту порушених прав позивача.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Положеннями ст.75 КАС України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Статтею 90 КАС України передбачено суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню.
Положеннями ч.1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, при зверненні до Херсонського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 сплачено судовий збір в сумі 840,80 грн., а оскільки за результатами розгляду справи суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, то вказані кошти підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , рнокпп НОМЕР_2 ) до приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Клименка Романа Васильовича (02094, м.Київ, вул.Юрія Поправки, 6, оф.31), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Довіра та Гарантія" (04112, м.Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, код ЄДРПОУ 38750239) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 19.05.2020 р. № 62121327.
Визнати протиправною та скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 14.07.2020 р. № 62121327.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Клименка Романа Васильовича (02094, м.Київ, вул.Юрія Поправки, 6, оф.31) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , рнокпп НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до пп.15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко
кат. 105000000