Справа № 524/875/20
Провадження № 2/524/1336/20
10.09.2020 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:
головуючого судді - Рибалки Ю.В.,
при секретарі судового засідання - Коршак Н.В.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини,
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини. Позивач просила суд визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю.
Позов обґрунтувала тим, що вона перебуває у шлюбі з відповідачем, мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сім'я сторін розпалась у серпні 2018 року. Позивач вважає, що син має проживати з нею, так як вона має можливість та умови для нормального розвитку та проживання дитини.
Ухвалою судді від 04.03.2020 року відкрито загальне позовне провадження по справі.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не прибула, попередньо надавши до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просили задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про причини відсутності не повідомляв, про дату, час і місце судового засідання належним чином повідомлений через оголошення на сайті судової влади та поштою, відзив на позов не подавав.
Представник третьої особи Органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради надала суду заяву про слухання справи без її участі, проти задоволення позовних вимог не заперечувала, просила суд врахувати висновок щодо визначення місця проживання дитини.
Позивач не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Керуючись ст. 281 ЦПК України, 10.09.2020 суд постановив ухвалу про проведення заочного розгляду справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв'язку, об'єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі. Мають спільну дитину сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дитина проживає з мамою. Позивач має усі необхідні умови для проживання сина та нормального гармонійного його розвитку.
Згідно ч.1ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Статтею 9 Конвенції визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У своїй постанові від 16 січня 2019 року по справі № 487/2480/17 Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду визначив, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Мати та батько дитини після фактичного припинення шлюбних відносин проживають окремо, та не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітній син.
Згідно з висновком органу опіки та піклування Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 917 від 26.06.2020 року, доцільним є визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 з матір'ю ОСОБА_1 .
Відповідно до характеристики від 30.04.2020, виданої Акціонерним Товариством «ОТП Банк», ОСОБА_1 працює в АТ «ОТП Банк» з 18.07.2019 на посаді експерта з продажу продуктів роздрібного бізнесу. За період роботи ОСОБА_1 зарекомендувала себе як грамотний, кваліфікований і ефективний фахівець, уважний до потреб клієнтів і колег. За характером витримана, чуйна, комунікабельна, в скрутних ситуаціях завжди націлена на знаходження компромісних рішень.
Відповідно до довідки про доходи від 05.05.2020 № 03-05-19-3/6740, виданої Акціонерним Товариством «ОТП Банк», загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року становить 123934,60 грн.
Відповідно до медичної довідки комунального підприємства «Кременчуцький обласний наркологічний диспансер Полтавської обласної ради» від 20.05.2020 № 7348, ОСОБА_1 на диспансерному обліку не перебуває, на лікуванні в диспансері не знаходилася.
Згідно з листом від 27.04.2020 № 03.1-07/681 Кременчуцького міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та відповідно до п. 72 постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» (зі змінами від 03.10.2018) 24.04.2020 спеціалістами центру було відвідано та складено оцінку потреб сім'ї ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 та виховує сина ОСОБА_3 . За результатами складеної оцінки потреб сім'ї було з'ясовано, що ОСОБА_1 спроможна виконувати обов'язки щодо виховання дитини та догляду за нею. Складних життєвих обставин в родині не виявлено, дана сім'я не рекомендована на облік сімей, що опинилися в складних життєвих обставинах.
Також спеціалістами Кременчуцького міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді 24.04.2020 було відвідано батька дитини, ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 . Під час відвідування було з'ясовано, що за даною адресою проживає мати ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , яка повідомила, що її син на даний час проживає в Республіці Польща. Відтак з'ясувати спроможність ОСОБА_2 виконувати обов'язки виховання дитини не має можливості.
Відповідно до інформації від 17.04.2020 № 41-02/12, виданої дошкільним навчальним закладом (ясла-садок) № 74 Кременчуцької міської радь Полтавської області, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідує цей заклад з 10.02.2020. Приводять та забирають дитину маті ОСОБА_1 та бабуся ОСОБА_5 . Маті вчасно сплачує за харчування дитини, цікавиться успіхами та досягненнямі дитини, постійно підтримує зв'язок з вихователями. Батько, ОСОБА_2 , у дошкільному навчальному закладі не з'являвся.
Судом встановлено, що мати дитини належним чином ставиться до виконання своїх батьківських обов'язків, забезпечує дитині належні умови проживання, виховання, навчання, матеріально-побутові умови та рівень комфорту.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, позицію відповідача щодо вказаного питання, враховуючи завдання суду діяти в інтересах дитини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини разом з матір'ю підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи вище викладене, з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений ним судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються зі судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір та інші витрати у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» (остаточне рішення від 02 червня 2014 року) зазначено, що згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (пункт 268); а сума гонорару, яка визначена між адвокатом та клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).
Положеннями статті 137 ЦПК України, передбачений порядок відшкодування витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката.
Відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Цей Закон визначає, що видами правової допомоги - є надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
За змістом положень частини першої статті 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням.
Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Надання адвокатом Самойленком М.О. позивачу адвокатських послуг під час розгляду справи підтверджується наявними у матеріалах справи документами, зокрема договором про надання правової допомоги від 02.01.2020 року та визначено назву і вартість послуг, наданих адвокатом на загальну суму 4200 грн. На підтвердження оплати послуг на правову допомогу позивач надала розрахунок суми гонорару про надання правової допомоги №1, квитанції №3 від 04.02.2020 року на суму 4200 грн., акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги №1.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката позивачу, суд враховує, що адвокатом було надано консультацію з правових питань, складено та направлено до суду позовну заяву, а відтак, керуючись засадами обґрунтованості, розумності, співмірності, ураховуючи обсяг наданих послуг та час необхідний для цього, складність справи та предмет спору, суд вважає, що заявлені витрати на правову допомогу слід зменшити та стягнути з відповідача в їх відшкодування 1500,00 грн.
Керуючись ст. 161 СК України, ст. 263-265, 280, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) 840 грн. 80 коп. у відшкодування судового збору та 1500,00 грн. у відшкодування витрат, пов'язаних з правничою допомогою.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Автозаводський районний суд м. Кременчука.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Ю.В. Рибалка