Справа № 524/7707/19
Провадження №2/524/610/20
27.08.2020 року Автозаводський районний суд м. Кременчука у складі:
головуючого судді - Рибалка Ю.В.,
при секретарі судового засідання - Коршак Н.В.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дітей,
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дітей. Зазначає, що рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 22.09.2017 року стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (двійня), в розмірі 1/3 частини з усіх видів доходу щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15 листопада 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 включно, та в розмірі 1/3 частки заробітної плати, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 липня 2017 року і до досягнення дітьми повноліття.
Дитина ОСОБА_5 перебуває на «Д» обліку у ендокринолога, тому він потребує лікування і дієтичного харчування, а також заняття спортом. Діагноз «Ожиріння 3-го ступеню Прадера-Вилли» . Йому необхідні постійні консультації генетика і обласного ендокринолога в Полтавській міській дитячі лікарні. Донька ОСОБА_3 перебуває на «Д» обліку діагноз ІДБ, хронічний цистоневлит, хронічний тонзиліт, бронхіальна пневмонія. Тому необхідні консультації та обстеження. Постійно необхідно лікування та оздоровлення в санаторно- курортних закладах. З метою оздоровлення необхідно також плавання та заняття спортом.
На лікування дітей позивач витратила в березені 2019 року - 916,10 грн., в т.ч. на дієтичне харчування 390 грн.; в квітні 2019 р. - 1039,38, в т.ч. на дієтичне харчування 402,18 грн.; в травні 2019 р. - 328,29 грн., в т .ч. на дієтичне харчування 8 грн.; витратила для потреб дитини на технічні прилади для занять спортом - 7330 грн.; в червні 2019 року - 877,54 грн., на оздоровлення дітей в дитячому таборі « Зоряний» з 04.06.19 по 13.06.2019 р. сплатила відповідно до квитанцій № 142 від 24.05.2019 р. - 5900 грн.
Оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 лікарями рекомендовано плавання, спортивні заходи, оздоровлення в санаторно-курортних закладах позивачем сплачено за їх поїздку в Єгипет 15000 грн. В серпні 2019 р. витрачено на спортивний одяг для розвитку та оздоровлення 2775 грн., в вересні 2019 р. на ліки - 1659,75 грн., в т.ч. на дієтичне харчування 623,15 грн.
Позивач зазначає, що нею здійснено додаткові витрати на утримання дітей у розмірі 36 154,35 грн., участь у яких повинен приймати відповідач.
Просить суд стягнути з відповідача на її користь половину понесених нею додаткових витрат на утримання дітей у сумі 18077,18 грн.
Ухвалою суду від 12 листопада 2019 року по справі відкрито загальне позовне провадження.
Відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву. Зазначає, що витрати, які просить стягнути позивач, не відносяться до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини. Крім того, з жодної квитанції наданої позивачем не вбачається, що ліки, іграшки чи то їжа купувалися саме для його дітей. У зв'язку з чим, просить відмовити у задоволенні позову.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 у судове засідання не з'явилися, просять справу розглянути без їх участі на підставі наданих доказів.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_8 у судове засідання не з'явилися, просять справу розглянути без їх участі, з врахуванням позиції викладеної у відзиві.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі надані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Судом установлено, що рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 22.09.2017 року, яке набрало законної сили, стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (двійня), в розмірі 1/3 частини з усіх видів доходу щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15 листопада 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 включно, та в розмірі 1/3 частки заробітної плати, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 липня 2017 року і до досягнення дітьми повноліття.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7, 8 ст. 7 Сімейного Кодексу України, при вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
У відповідності до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Дана стаття СК України закріплює правило, відповідно до якого, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається даною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку.
Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Розмір коштів, що стягуються на додаткові витрати, не може бути більше самих додаткових витрат. Суд вирішує, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний приймати участь в цих витратах, виходячи з матеріального та сімейного положення сторін та інших інтересів та обставин, що мають істотне значення, що визначаються так само, як і стягнення аліментів відповідно до ст. 181, 182 СК.
У випадку, коли матеріальне положення батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, додаткові витрати можуть бути компенсовані лише частково.
Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров'я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо.
Враховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одного із батьків у твердій грошовій сумі. Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину є довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування та придбання ліків, спеціальний медичний догляд, перебування малолітньої дитини у закладі охорони здоров'я.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами Згідно ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року ( в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України №789-Х11 від 27.02.1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Частиною 2 ст. 3 зазначеної Конвенцій визначено, що держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до ст. 6 вказаної Конвенції держави-учасниці визнають, що кожна дитина має невід'ємне право на життя( ч.1) та держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини( ч.2).
Згідно ст.7 вказаної Конвенції дитина має право на піклування батьків з моменту народження. Статтею 18 Конвенції про права дитини проголошено, що держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до п.1 ст.27 зазначеної Конвенції Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, а ч.2 вказаної статті передбачено, що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Вищенаведеними нормативними актами, які необхідно застосувати при розгляді позовної заяви ОСОБА_1 чітко визначено, що рішення судом має прийматись для забезпечення якнайкращого всебічного розвитку дітей, піклування щодо стану здоров'я і в першу чергу пріоритет мають інтереси дітей сторін, а мати й батько несуть рівний тягар в забезпеченні вказаних інтересів.
Як вбачається із медичних документів (оригіналів медичних карток дітей) досліджених у судовому засіданні діти сторін перебувають на «Д» обліку, зокрема у ендокринолога, вони потребують лікування і дієтичного харчування, а також оздоровлення та заняття спортом, у зв'язку з чим позивачем понесені додаткові витрати на придбання ліків, спеціального харчування, оздоровлення, придбання обладнання для спорту та на додатковий догляд.
Оригінали чеків щодо придбання медичних препаратів, ліків за призначеннями, на суму: 52,30 грн. чек від 08.03.2019 року, на суму 356,70 грн. чек від 09.03.2019 року, на суму 61,50 грн. чек від 23.03.2019 року, на суму 12,84 грн. чек від 16.03.2019 року, на суму 243,20 грн. чек від 18.03.2019 року, на суму 189,56 грн. чек від 21.03.2019 року, на суму 522,41 грн. від 20.06.2019 року, на суму 240,29 грн. від 17.06.2019 року, на суму 99,00 грн. від 11.07.2019 року, на суму 46,21 грн. від 21.06.2019 року, на суму 115,90 грн. від 15.05.2019 року, на суму 94,24 грн. від 06.04.2019 року, на суму 49,50 грн. від 06.04.2019 року, на суму 123,85 грн. від 19.04.2019 року, на суму 66,90 грн. від 08.04.2019 року, на суму 33,90 грн. від 09.04.2019 року, на суму 21,43 грн. від 10.09.2019 року, на суму 128,77 грн. від 15.09.2019 року, на суму 317,00 грн. від 17.09.2019 року, на суму 50,70 грн. від 18.09.2019 року, на суму 89,40 грн. від 25.09.2019 року, на суму 11,50 грн. від 20.09.2019 року, на суму 113,14 грн. від 25.09.2019 року, на суму 19,60 грн. від 25.09.2019 року, на суму 69,40 грн. від 27.09.2019 року, а всього на загальну суму 3229,24 грн., відповідають наданій медичній документації дітей сторін.
Оригінали чеків, щодо витрат на спеціальне (дієтичне) харчування дітей, на суму: 165,00 грн. чек від 04.02.2019 року, на суму 180,00 грн. чек від 04.02.2019 року, на суму 195,00 грн. чек від 12.03.2019 року, на суму 201,00 грн. чек від 04.04.2019 року ( ОСОБА_9 ), на суму 201,00 грн. чек від 04.04.2019 року( ОСОБА_6 ), а всього на загальну суму 950,00 грн., підтверджують понесені витрати позивачем та відповідають призначенням лікарів.
Крім того, ОСОБА_1 понесені витрати на відвідування сином басейну на суму 623,15 грн. (чек від 05.09.2019 року) та перебування дітей у комунальному закладі «Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Зоряний» на суму 5900,00 грн., що також рекомендовано лікарем.
Крім того, згідно досліджених в судовому засіданні медичних карток, суд вбачає необхідним для задоволення особливих потреб дітей придбання технічного приладу для заняття спортом, на який витрачено 7330,00 грн., на підтвердження чого наданий чек від 28.05.2019 року.
Щодо інших витрат позивача, суд вважає, що у витратах, понесених при звичайному способі життя, навіть якщо вони і є додатковими, однак не зумовлені вказаними вище особливими обставинами, участь другого з батьків обов'язковою не є.
Саме до таких витрат суд в даній справі відносить витрати позивача на придбання одягу для дітей у розмірі 2775,00 грн. та придбання ліків (зеленка, перекис водню, бинтів, гігієнічної помади, рукавичок, гіпсу, гелю, морської солі, грипфлю) на суму 364,73 грн., а також витрат на навчання дітей у сумі 1002,00 грн. (оригінали чеків від 04.02.2019), оскільки на думку суду ці витрати є поточними і не викликані особливими обставинами та покривається платою на утримання дітей, яка визначена судом у рішенні про стягнення аліментів, вони не є понесеними додатковими витратами на утримання дітей.
Додаткові витрати на дитину мають бути викликані особливими обставинами; наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення; ці кошти є додатковими на відміну від аліментів, що стягуються на утримання дитини; у випадку коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково (постанова Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі №6-1489цс17).
Відповідачем суду не надано належних та допустимих доказів, окрім довідки Кременчуцького міського центру зайнятості №1068 щодо перебування на обліку як безробітного з 27.09.2019 р., щодо власного матеріального становища, як і не надано доказів на спростування позову. Крім того, відповідних доказів щодо доходів відповідача суду не надано і позивачем.
При визначенні участі відповідача у додаткових витратах на дітей суд ураховує матеріальний стан платника та наявність на його утриманні малолітньої дитини дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Тому, з урахуванням таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача інших додаткових витрат, зокрема, на подорож дітей до Єгипту.
Враховуючи те, що відповідач зобов'язаний утримувати дітей на рівні з позивачем, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 50 % понесених нею і доведених додаткових витрат на утримання дітей, що становить 9 016,20 грн. (18 032,39/2 = 9 016,20 грн.).
Позивачем не наведено обставин та відсутні доводи щодо необхідності забезпечення оплати інших додаткових витрат на утримання дітей у більшому розмірі, ніж встановлено судом за вищевказаних обставин.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Вирішуючи питання, щодо відшкодування витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд приходить до наступного.
Положеннями статті 137 ЦПК України, передбачений порядок відшкодування витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката.
Відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Цей Закон визначає, що видами правової допомоги - є надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
За змістом положень частини першої статті 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням.
Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Наданні адвокатом Пономаренко Г.А. копії договору про надання правової допомоги №15 від 14.08.2018 , 30.09.2018 та розрахунки за надання юридичних послуг; оригінали квитанцій №38/1 від 05.03.2019, №38/2 від 28.05.2020 не є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу.
Відмовляючи в прийнятті рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить до того, що відсутні усі необхідні докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу. Позивач не надав прайс-листа вартості послуг правової допомоги, акта здавання-прийняття наданих послуг підписаного клієнтом, розрахунку погодинної вартості правової допомоги за певний вид такої допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг), тощо.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
ОСОБА_1 , як позивач за вимогами про оплату додаткових витрат на утримання дітей є звільненою від сплати судового збору за подання позовної заяви (п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір»), відтак, судовий збір в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
Керуючись ст.185 СК України, ст. 258, 264, 265,352, 354, 430 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дітей - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_2 додаткові витрати на дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 9 016 (дев'ять тисяч шістнадцять) грн. 00 коп. за 2019 рік.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Автозаводський районний суд м. Кременчука.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.В. Рибалка