Справа № 428/1345/20
Провадження №2-а/428/196/2020
07 вересня 2020р. Сєвєродонецький міський суд
Луганської області в складі:
судді Юзефовича І.О.
при секретарі Продченко О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського 2 роти 1 батальйону БПП в м. Краматорську та Слов'янську УПП у Донецькій області Зінченко Каріни Олександрівни про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №2061728 від 03.02.2020р. та закриття провадження по адміністративній справі,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з адміністративним позовом до поліцейського 2 роти 1 батальйону БПП в м. Краматорську та Слов'янську УПП у Донецькій області Зінченко Каріни Олександрівни про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №2061728 від 03.02.2020р. та закриття провадження по адміністративній справі, мотивуючи вимоги тим, що 03.02.2020р. відповідач виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК №2061728 за порушення ОСОБА_1 вимог законодавства, а саме: водій 03.02.2020р. о 12-05год. в м. Краматорськ, керуючи т/з BMW 520D, д.н. НОМЕР_1 , перевищив встановлені обмеження руху більше як на 20 км/г, а саме рухався зі швидкістю 93 км/г в межах населеного пункту, «початок населеного пункту» при дозволеній швидкості 50 км/г, чим порушив п. 12.4. ПДР. Позивач ОСОБА_1 вважає, що зазначена постанова не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а також відповідач при розгляді справи допустив істоті порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП, а саме: йому не дали можливості скористатися юридичною допомогою адвоката та ознайомитися з відеозаписом із вимірювального пристрою. Крім того пункт 9 постанови не містить жодних доказів, на підставі яких було прийнято рішення щодо накладення на позивача адміністративного стягнення. Що ж стосується використання лазерного вимірювача швидкості автотранспортних засобів TruCAM, який зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки, позивач вважає його застосування неправомірним, оскільки даний тип засобу вимірювальної техніки є виключеним з Державного реєстру на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015р. №1362 та сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UA-MI/1-2903-2012 від 29.08.2012р. не є чинним з 02.11.2015р. Тому ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до суду і просить суд постанову серії ЕАК №2061728 від 03.02.2020р. про адміністративне правопорушення про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255грн. за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП визнати незаконною та скасувати, а провадження по справі закрити.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримав.
Відповідач поліцейський 2 роти 1 батальйону ПП в містах Краматорськ та Слов'янськ УПП в Донецькій області Зінченко К.О. у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності та просила відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
30.03.2020р. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву поліцейського 2 роти 1 батальйону ПП в містах Краматорськ та Слов'янськ УПП в Донецькій області Зінченко К.О., з якого вбачається, що відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного. Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 року № UА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерств економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки "Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam", який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12.Чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Крім того, така процедура як "сертифікація" взагалі не міститься в нормах чине законодавства України. Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймали та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05.04.2012 року № 437 і становить 1 рік. Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08.02.2016 року № 193. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/17316, виданого ДП "Укрметртестстандарт" від 18.11.2019 та чинного до 18.11.2020, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 №ТС001007, є придатним до застосування.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07.09.2020р. було відмовлено в задоволенні клопотання представника Департаменту патрульної поліції Петренка А.В. в залученні Департаменту патрульної поліції в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог за необгрунтованістю.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що 03.02.2020р. поліцейським 2 роти 1 батальйону ПП в містах Краматорськ та Слов'янськ УПП в Донецькій області Зінченко К.О. в м. Краматорськ Донецької області по вул. Кобилянської Ольги, буд. 32, було винесено постанову серії ЕАК №2061728 у справі про адміністративне правопорушення, зі змісту якої вбачається, що водія ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 255грн.. Винесення вказаної постанови мотивовано тим, що позивач ОСОБА_1 , 03.02.2020р. о 12-05год. в м. Краматорськ траса Н-20 10 км, керуючи т/з BMW 520D, д.н. НОМЕР_1 , перевищив встановлені обмеження руху більше як на 20 км/г. Швидкістю 93 км/г, чим порушив п. 12.4. ПДР - порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволена швидкість не більше 50 км/г).
В графі 9 постанови «до постанови додається» нічого не зазначено.
Суд звертає увагу на те, що справа про адміністративне правопорушення, в якій винесена оскаржувана постанова, згідно тексту вищевказаної постанови, була розглянута безпосередньо на місці вчинення правопорушення без складення протоколу про адміністративне правопорушення, що відповідає чинній на час складення постанови редакції ч. 2, 4, 5 ст. 258 КУпАП.
Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог суд враховує наступне.
Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок дорожнього руху на території України визначається Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Згідно п. 1.1. ПДР ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до пункту 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до підпункту «ґ» п. 12.6 ПДР поза населеними пунктами на всіх дорогах дозволяється рух із швидкістю не більше 90 км/год.
За змістом п. 1.10 ПДР населений пункт забудована територія, в'їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45, 5.46, 5.47 та 5.48.
Наведені нижче інформаційно-вказівні знаки ПДР мають таке значення:
5.45 «Початок населеного пункту». Найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.
5.46 «Кінець населеного пункту». Місце, з якого на даній дорозі втрачають чинність вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.
Знаки 5.45 і 5.46 установлюються на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги.
5.47 «Початок населеного пункту». Найменування і початок забудови населеного пункту, в якому на даній дорозі не діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.
5.48 «Кінець населеного пункту». Кінець населеного пункту, позначеного знаком 5.47.
5.49 «Покажчик загальних обмежень швидкості». Інформує про загальні обмеження швидкості на території України.
5.70 «Фото-відеофіксування порушень Правил дорожнього руху» інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.
Заборонний знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» забороняє рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, якщо особа, котра його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, якщо особа, котра його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) поліція може застосовувати такі превентивні заходи: 1) перевірка документів особи; 2) опитування особи; 3) поверхнева перевірка і огляд;4) зупинення транспортного засобу; 5) вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території; 6) обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю; 7) проникнення до житла чи іншого володіння особи; 8) перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ; 9) застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; 10) перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб; 11) поліцейське піклування.
Відповідно до ст. 40 Закону № 580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (положення статей 72, 75,76 КАС України).
Відповідно до ч. 1, 4 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Статтею 74 КАС України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказам, зокрема факт керування позивачем автомобілем у населеному пункті із швидкістю більше 50 км/год.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
На підтвердження даної обставини відповідачем надано фотозображення із зображенням автомобіля «BMW» модель «520D» з номерним знаком НОМЕР_2 і текстовою інформацією, згідно якої швидкість автомобіля із цим знаком станом на 12 год. 05 хв. 03.02.2020р. на 10 км автошляху Н-20 м. Краматорська становила 93 км/год та вимірювалася приладом із серійним номером ТС001007 з дистанції 201,3 м. Однак, на вказаному фотознімку не зафіксовано особу, яка перебуває за кермом даного автомобілю. Відеозапису з лазерного вимірювача швидкості руху TRUCAM ТС001007 відповідачем не надано.
Проте позивач, заперечуючи керування автомобілем із вказаною швидкістю в населеному пункті, зазначеному у постанові, посилався на недостовірність доказу факту вчинення ним вказаного правопорушення, яким є дані вимірювального приладу TruCam 001007.
Згідно ПДР дорожній знак 5.45 позначає - «Початок населеного пункту». Найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах. Знаки 5.45 і 5.46 установлюються на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги. Отже, згідно ПДР знак 5.45 позначає не лише найменування населеного пункту, а й його початок. При цьому, місце встановлення такого знаку співпадає з фактичними межами забудови населеного пункту. Відтак, зона дії знаку 5.45. поширюється на ділянку автодороги від місця його установлення до знаку 5.46.
Поряд з цим, на фотознімку з лазерного вимірювача швидкості руху TRUCAM LTI 20/20 № ТС001007, наданого відповідачем, не зафіксований дорожній знак 5.45 або знак 5.46, тому неможливо встановити - чи рухався позивач у межах населеного пункту, чи ні. Докази наявності знаку 5.45 необхідні для визначення законності накладення адміністративного стягнення ще й тому, що ПДР України також передбачений дорожній знак 5.47 - «Початок населеного пункту». Однак він містить і означає найменування і початок забудови населеного пункту, в якому на даній дорозі не діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.
Згідно із ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема, про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
Таким чином, з досліджених в судовому засіданні матеріалів справи, суд вбачає, що відповідачем не було надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів порушення позивачем п. 12.4 Правил дорожнього руху України, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Вказівка на фотозображення, наданого відповідачем, а також вказівка на пристрій, з якого виконано фотографування, відсутні в оскаржуваній постанові, що є порушенням ч. 3 ст. 283 КУпАП. В пункті 9 оскаржуваної постанови «до постанови додається» нічого не зазначено. Отже, надане відповідачем фотозображення не може бути використане в якості належного та допустимого доказу вчинення позивачем правопорушення. Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року по справі № 524/1284/17.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не виконав вимог ч. 2 ст. 77 КАС України та не довів правомірності прийнятого ним рішення відносно ОСОБА_1 , що є підставою для скасування постанови від 03.02.2020р. серії ЕАК №2061728.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обставини, викладені ОСОБА_1 в обґрунтування позову знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, а отже адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського 2 роти 1 батальйону БПП в м. Краматорську та Слов'янську УПП у Донецькій області Зінченко К.О. про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №2061728 від 03.02.2020р. та закриття провадження по адміністративній справі, підлягає задоволенню.
Згідно із ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладені обставини щодо відсутності складу адміністративного правопорушення в діях позивача, суд вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Позовна вимога про визнання постанови незаконною задоволенню не підлягає, оскільки достатнім та ефективним способом захисту прав позивача в розумінні ч. 3 ст. 286 КАС України в подібних категоріях справ є скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 139 КАС України суд враховує, що позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 288 КУпАП, в той час як інших судових витрат, які підлягають розподілу, у справі не виявлено.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 10, 21, 73-77, 139, 194, 205, 229, 241-246, 286, 292-293, 295, 297 КАС України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського 2 роти 1 батальйону БПП в м. Краматорську та Слов'янську УПП у Донецькій області Зінченко Каріни Олександрівни про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №2061728 від 03.02.2020р. та закриття провадження по адміністративній справі, задовольнити частково.
Скасувати постанову поліцейського 2 роти 1 батальйону патрульної поліції в м. Краматорську та Слов'янську УПП у Донецькій області Зінченко Каріни Олександрівни (місцезнаходження: 84391, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Магістральна, буд. 20) у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №2061728 від 03.02.2020р. про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, і накладення на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частиною другою статті 299 КАС України.
Суддя