Справа № 210/4416/20
Провадження № 2/210/1842/20
іменем України
"28" серпня 2020 р. м. Кривий Ріг
Суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Ступак С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Відділ реєстрації проживання громадян Виконкому Металургійного районної у місті ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
28 липня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та просила суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням будинку АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 є власником кімнати у гуртожитку, за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане житлове приміщення належить їй на праві приватної власності відповідно до договору купівлі-продажу кімнати у гуртожитку від 28.01.2014 року. На момент укладання данного договору прізвище позивача було « ОСОБА_3 ». 31 липня 2018 року зареєстровано зміну прізвища « ОСОБА_3 » на прізвище « ОСОБА_4 ». У вказаному житловому приміщенні зареєстрований ОСОБА_2 . Відповідач не мешкає у квартирі з липня 2018 року. Будь-які особисті речі відповідача в житловому приміщенні відсутні. Наявність реєстрації відповідача у житловому приміщенні позивача позбавляє її можливості здійснювати право власності в повному обсязі, та завдає додаткове фінансове навантаження у вигляді оплати комунальних послуг, позбавляє можливості оформити субсидію. Відповідач є сином позивача, з липня 2018 року не мешкає та не має наміру мешкати у вказаному житловому приміщенні, оскільки проживає у Польщі. Самостійно знятись з реєстрації відповідач не має можливості. У зв'язку з чим, позивач звернулась до суду та просить позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 29 липня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Від позивача 25 серпня 2020 року через канцелярію суду надійшла заява, в якій остання зазначила, що позов підтримує у повному обсязі та просить розглядати справу без її участі.
Від відповідача по справі 25 серпня 2020 року надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в якій проти задоволення позовних вимог не заперечував.
Від представника відповідача - адвоката Гуленко В.Ю. надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності ОСОБА_2 , повністю визнає позовні вимоги, та просить покласти судові витрати позивача.
Представник третьої особи Відділу реєстрації проживання громадян Виконкому Металургійного районної у місті ради в судовому засіданні присутній не був, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до п.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини, ратифікованої Україною 11 вересня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до п.1 ст.8 вказаної Конвенція кожній особі, окрім інших прав, гарантовано право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою цього житла.
Пункт 2 ст.8 цієї Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених в п.1 цієї статті, є виправданим.
Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров'я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб.
Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у п. 2 ст.8 Конвенції.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 41 ч.4 Конституції України, ч.1 ст.321 ЦК України передбачена непорушність права власності, в т.ч. те, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні.
В свою чергу відповідно до ст.1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права. Отже право користування позивачем спірною квартирою підлягає захистові відповідно до змісту вказаної конвенції.
Пунктом 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», передбачено, що застосовуючи положення ст.391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння.
31 липня 2018 року ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 (а.с.10).
Відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що згідно з Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії ЕАР № 103454, ОСОБА_5 , на праві приватної власності відповідно до договору купівлі-продажу серії ВТР № 784839 від 28.01.2014 року, який посвідчений державним нотаріусом Третьої Криворізької державної нотаріальної контори Ситник О.О., належить кімната № НОМЕР_2 , корпусу № 1 будинку АДРЕСА_2 . (а.с. 17)
Відповідно до Акту про не проживання, затвердженого головою правління ОСББ «Домнобудівників 2-1» Комашко Ю.В., та паспортистом ОСОБА_6 ОСОБА_2 з липня 2018 року по момент складення акту не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , даний факт засвідчено підписами сусідів по площі Домнобудівників в місті Кривому Розі: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (а.с. 20).
Відповідно ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 р. відповідно до Закону від 17 липня 1997р №475/57-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 pоку», «;Протоколу та протоколів N 2, N 4, N 7 та N 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Гарантуючи права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (статті 379, 382 ЦК України).
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише на підставах, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що реєстрація відповідача в зазначеному домоволодінні, порушує права позивача, як власника, на право володіння, користування та розпорядження зазначеною кімнатою.
Згідно п.34 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення із зняттям останнього з реєстрації.
Згідно ст.7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Відповідно до вказаної норми закону, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду, зокрема, про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав, для задоволення позовних вимог Позивача.
Керуючись ст.ст. 316, 317, 319, 321, 383, 391 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 80, 81, 89, 228-229, 263, 265, 280-283, 288 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Відділ реєстрації проживання громадян Виконкому Металургійного районної у місті ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням- задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням кімнати № НОМЕР_2 , будинку № НОМЕР_3 , корпусу № 1 по площі Домнобудівників, в місті Кривому Розі, Дніпропетровської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: С. В. Ступак