Справа № 174/462/20
п/с № 2/174/208/2020
10 вересня 2020 року м. Вільногірськ
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі :
головуючого судді - Ілюшик І.А.,
за участю: секретаря - Волинець Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Вільногірськ, Дніпропетровської області, у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила права користування житловим приміщення, третя особа: виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, -
Позивачка ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила права користування житловим приміщення, третя особа: виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідачі є його сином та донькою, які зареєстровані за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_1 . Зазначена вище квартира є комунальною власністю громади м. Вільногірська.
На цей час, в зазначеній вище квартирі зареєстровані він, його онука ОСОБА_4 , 2007 р. народження, та відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , але фактично проживаю в цій квартирі лише він одноособово.
В липні місяці 2016 року, відповідач ОСОБА_2 , а в січні 2017 р. відповідачка ОСОБА_5 добровільно виселилися із зазначеного вище житла, мотивуючи це тим, що вони мають намір в подальшому постійно мешкати за іншою адресою, окремо від нього та виїхали для проживання до інших населених пунктів.
На цей час в зазначеному вище житлі відповідачі за місцем своєї реєстрації не проживають без поважної на те причини вже більше шести місяців поспіль, належних їм речей в цьому житлі немає, в інший спосіб інтересу до цього житла відповідачі не проявляли та не проявляють, мети проживати в цій квартирі не мали та не мають.
Будь-яких угод щодо користування відповідачами зазначеним вище житлом, між ним або власником житла та відповідачами не укладалось. Оскільки квартира належить міській громаді та є комунальною власністю, а відповідачі в ній не проживають та нею не користуються тривалий час - кілька років поспіль, понад шість місяців без поважної на те причини, я вважаю, що обидва відповідачі втратили своє право користування цим житлой. На цей час, реєстрація відповідачів в зазначеному вище житлі, порушує його права та інтереси наймача житла, зняття відповідачів з реєстраційного обліку із квартири, в інший спосіб є неможливим, що й змушує його звертатися з цим позовом до суду за захистом свого права користування зазначеною вище квартирою, оскільки відповідач добровільно знятись з реєстраційного обліку із згаданої вище квартири не бажає без поважних на те причин.
Ухвалою від 31.07.2020 року, було відкрито спрощене позовне провадження по даній справі з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано відповідачам подати відзив на позов з доказами його обґрунтування. Копію ухвали та копію позовної заяви із додатками було надіслано відповідачам за адресою їх реєстрації.
У визначений в ухвалі строк відповідачами відзив не подано.
Сторони про справі, будь-яких заяв та клопотань до суду не подавали.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, якою просить задовольнити позовні вимоги, розглянути справу у його відсутність, у разі неявки відповідачів ухвалити заочне рішення по справі.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином причини неявки суду не повідомили.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі та не заперечували з приводу задоволення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України - фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи згоду позивача, наявні підстави для ухвалення заочного рішення по справі.
Дослідивши та оцінивши в сукупності надані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Так судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 відповідно до копії договору найму житла від 27.10.2010 р. є наймачем квартири АДРЕСА_1 (а.с. 6).
На даний час, у спірній квартирі, відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб № 1666 від 14.07.2020 року, виданого відділом реєстрації фізичних осіб виконавчого комітету Вільногірської міської ради, зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с. 8).
Факт того, що відповідачі не проживає за адресою: АДРЕСА_2 , підтверджується актом від 09.07.2020 року №788, складеного депутатом Вільногірської міської ради Смірновим В.О., в присутності свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яким було проведено обстеження родини ОСОБА_1 та встановлено, що в квартирі відповідачі не проживають понад шести місяців (а.с. 7).
За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Не проживання у житловому приміщенні понад встановлений строк без поважних причин, дають підстави для визнання цих осіб в судовому порядку такими, що втратили права користування ним (ст. 72 ЖК УРСР, ст. 405 ЦК України).
Так, стаття 71 ЖК України передбачає, що умови збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами, згідно з якими при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
При цьому встановлено, що якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку (ст. 72 ЖК України).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 107 ЖК України, якщо із жилого приміщення вибув член сім'ї наймача, у разі його вибуття на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті, то він (вона) втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
При цьому, встановлена положеннями ст. 71 ЖК України можливість збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами пов'язується із поважними причинами такої тимчасової відсутності більш ніж шість місяців.
Таким чином, оцінюючи встановлені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, оскількі відповідачі більше шести місяців відсутні за місцем своєї реєстрації. Отже, відповідно до вимог ст. 72 ЖК України, відповідачи є особами, які втратили право користування спірним житловим приміщенням.
За клопотанням позивача, судові витрат покласти на нього.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 321, 383, 391 ЦК України, ст.ст. 10, 76, 81, 263, 265, 280-283, 289 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила права користування житловим приміщення, третя особа: виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області - задовольнити у повному обсязі.
Визнати ОСОБА_2 , 1981 року народження, та ОСОБА_5 , 1986 року народження, такими що втратили своє право користування житлом, розташованим у квартирі АДРЕСА_1 .
Судові витрати віднести на рахунок позивача.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана до Вільногірського міського суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя Вільногірського міського суду
Дніпропетровської області І.А.Ілюшик