Справа № 161/17441/19
Провадження № 2/161/216/20
09 вересня 2020 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
В складі головуючого судді Івасюти Л.В.
при секретарі судового засідання Мельничук Т.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька, згідно з яким просить стягувати з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 аліменти на його утримання, в розмірі по 3250 гривень щомісячно, з кожного, а загалом: 7500 гривень, з дня пред'явлення позову до суду та до його смерті.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 жовтня 2019 року відкрито позовне провадження у цивільній справі за вищевказаним позовом, засідання призначено на 27 листопада 2019 року о 12 год. 00хв. Далі судові засідання відкладались .
Позивач в судові засідання, призначені на 07.04.2020р. 04.05.2020р., 25.06.2020р. та 09.09.2020р., не з'явився, від нього не надходили заяви про розгляд справи за його відсутності, чи про відкладення розгляду справи, з поважних причин.
Разом з тим, від представника відповідачів ОСОБА_4 надійшла в суд заява про залишення без розгляду вищевказаної позовної заяви, у зв'язку з повторною неявкою позивача.
Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 по 31.07.2020 (в редакції останніх змін) на всій території України встановлено карантин.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 №343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Луцьку). Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами.
Суд також бере до уваги те, що позивач проживає у с.Рованці Луцького району, що свідчить про усунення перешкод у реалізації учасником справи своїх процесуальних прав.
В той же час суд звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції України, Цивільного процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Крім того, згідно вимог ч.3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
На думку суду, позивач ОСОБА_1 , який подав позовну заяву, в судові засідання не з'являється без поважних причин, не цікавиться станом провадження в даній справі.
Отже, систематична неявка позивача або його представника в судові засідання з різних підстав, на думку суду, свідчать про зловживання стороною позивача своїми процесуальними правами, що призводить до порушення строків розгляду справи і порушення права відповідача на справедливий судовий розгляд впродовж розумного строку.
Частиною 1 ст.44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Враховуючи неодноразові відкладення судових засідань та з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про задоволення клопотання представника відповідачів ОСОБА_4 про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 , у зв'язку з повторною неявкою, без поважних причин, позивача .
Наслідки неявки в судове засідання позивача визначені частиною 5 ст. 223 ЦПК України, відповідно до якої, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
За таких обставин справи , відповідно до зазначених норм процесуального права, а також з метою забезпечення виконання завдань цивільного судочинства, дотримання засад і принципів міжнародного права, з урахуванням того, що належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, позивач та його представник в судове засідання повторно не з'явилися, при цьому, неодноразово подаючи клопотання про відкладення розгляду справи та повідомляючи про причини своєї неявки в судові засідання, не обґрунтували їх поважність, суд виходячи з положень ч. 5 ст. 223, п. 3. ч. 1 ст. 257 ЦПК України вважає, що позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька слід залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Керуючись п.3 ч.1 ст. 257, 259, 260 ЦПК України, суд, -
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що він має право звернутися до суду із позовом повторно, після усунення умов, що були підставою для залишення позову без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Луцького міськрайонного суду Л.В. Івасюта