Справа № 161/10417/19
Провадження № 2/161/350/20
31 серпня 2020 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого судді - Пахолюка А.М.,
при секретарі - Будько І.Ю.,
з участю:
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення з квартири, без надання іншого житлового приміщення,-
ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про виселення з квартири, без надання іншого житлового приміщення.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що йому на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 , однак, постановою апеляційного суду Волинської області від 14 лютого 2018 року вищезазначений об'єкт нерухомості було визнано об'єктом спільного майна колишнього подружжя та визначено за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину вищевказаної квартири.
Вказує, що йому як співвласнику даної квартири ОСОБА_4 та ОСОБА_5 чинять перешкоди у користуванні житлом, у зв'язку з чим він не має доступу до квартири. Крім того, зазначає, як стало йому відомо, що в належну йому разом з ОСОБА_4 квартиру самовільно без його згоди вселилась відповідач у справі ОСОБА_3 .
На підставі вищевикладеного просить суд, виселити ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення.
Ухвалою суду від 11 липня 2019 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі та розпочато підготовче провадження у справі.
Протокольною ухвалою суду від 05 березня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представники позивача в судовому засіданні підтримав позовну заяву з підстав в ній зазначених. Просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_6 в дане судове засідання не з'явився, в минулому судовому засіданні пояснив суду, що його довірителька проживає в даній квартирі після одруження з ОСОБА_5 та за згодою ОСОБА_4 , яка є співвласником даної квартири та має право вільно розпоряджатися частиною свого майна.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, свідка, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно ч.1, 4 ст.156 Житлового кодексу України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Судом встановлено, що власниками квартири АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с. 5-10).
Із пояснень сторін в судовому засіданні, встановлено, що у вищевказаній квартирі, відповідачка не зареєстрована (а.с.12), проте фактично проживає за згодою ОСОБА_4 , яка є співвласником вказаної квартири.
Зокрема, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показала, що відповідач ОСОБА_3 проживає зі згоди ОСОБА_4 , як співвласника, у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 з 2007 року. Зазначила, що протягом 2008-2009 роках разом з ними проживав позивач ОСОБА_2 , який на той час також не заперечував щодо проживання відповідачки у спірному житлі.
Підстави виселення членів сім'ї (колишніх членів сім'ї) власника будинку (квартири) передбачені статтею 157 ЖК України та частиною першою статті 116 ЖК України.
Виселення згідно із ч.1 ст. 116 ЖК України може мати місце, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу власника або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
В даному випадку у суду відсутні будь-які підстави вважати, що відповідачем при вселені в квартиру були порушені норм ЖК України, зокрема таких, що полягають у порушенні ОСОБА_3 умов проживання й користування жилим приміщенням, що належать на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Доводи позивача, про те, що відповідачка самовільно та без його згоди вселилася в квартиру, суд не бере до уваги, оскільки, позивач на момент вселення відповідачки у спірне житло, не заперечував щодо проживання ОСОБА_3 про що судом зазначено вище.
За змістом ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, зокрема, в судовому порядку.
Як вбачається із поданої заяви та доданих до неї матеріалів, позивачем в порушення вимог ст. 81 ЦПК України не обґрунтовано та не надано доказів, щоб свідчили про порушення його права, як співвласника у зв'язку з вселенням відповідачки до спірної квартири.
Поданий позивачем лист Луцького відділу поліції ГУНП у Волинській області від 06.09.2019 року №3/2810, навпаки спростовує твердження позивача щодо наявності будь-яких перешкод у користуванні майном (а.с.11).
Таким чином, оцінивши зібрані та дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до задоволення не підлягають за безпідставністю.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 15, 16, 383, 386, 391, 405 Цивільного кодексу України, ст.ст. 64, 116, 156, 157 Житлового кодексу України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення з квартири, без надання іншого житлового приміщення - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п.п.15.5) п. 1 Розділу ХШ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ;
Відповідач - ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер - невідомо, адреса місця проживання: АДРЕСА_4 .
Повний текст судового рішення складено 07 вересня 2020 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області Пахолюк А.М.