Справа № 155/555/20
Провадження № 2/931/187/20
03 вересня 2020 року смт. Локачі
Локачинський районний суд Волинської області
у складі: головуючого - судді Кідиби Т.О.,
за участю: секретаря - Гупалик А.С.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Овчарова А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Локачах цивільну справу за позовом
ОСОБА_2 до сільськогосподарського приватного підприємства "Дружба" про розірвання договору оренди земельної частки (паю),
05.05.2020 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до сільськогосподарського приватного підприємства "Дружба" (далі - СгПП "Дружба") про розірвання договору оренди земельної частки (паю).
Свої позовні вимоги мотивує тим, що в Горохівському районному суді Волинської області перебуває цивільна справа за позовом СгПП «Дружба» до ОСОБА_2 про визнання договору оренди недійсним. Із ухвали про відкриття вказаного провадження від 11.09.2019 року вона дізналась про те, що її покійний чоловік ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклав договір оренди земельної частки (паю) №47, зареєстрований 27.04.2004 року за №487 Квасівською сільською радою Горохівського району з СгПП «Дружба».
Згідно з довідкою №100/3 від 20 серпня 2019 року, виданою відповідачем, останній з 2004 року і по даний час користується земельною ділянкою, яка на підставі рішення Горохівського районного суду від 21 червня 2018 року у справі №155/793/18 була переоформлена у власність позивача, що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав №178574205 від 23.08.2019 року
Відповідно до договору оренди від 27 квітня 2004 року, укладеного між відповідачем та ОСОБА_3 , правонаступником якого є позивач, в оренду було передано 2,29 га земельної частки (паю) терміном на сім років з 01.01.2005 по 01.01.2012. Згідно з п. 1.4. оспорюваного договору відповідач зобов'язувався сплачувати орендну плату один раз на рік, починаючи з 01.01.2005 року.
Пунктом 4.9. договору оренди передбачено право сторін на розірвання договору в судовому порядку в разі невиконання сторонами своїх зобов'язань.
Позивач просить розірвати вказаний договір оренди в зв'язку з систематичним невиконанням СгПП «Дружба» своїх зобов'язань по сплаті орендної плати з 2005 по 2019 рік.
06.07.2020 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що СгПП «Дружба» не допускала жодного порушення умов спірного договору оренди протягом усього терміну його дії, а тому відсутні підстави для розірвання даного правочину. Підтвердив, що 27 квітня 2004 року між ОСОБА_3 (орендодавець) та СГПП «Дружба» (орендар) було укладено договір № 47 оренди земельної частки (паю), відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду земельну частку /пай/, загальною площею 2,29 га (що еквівалентно 2,06 кадастрових гектарів), для сільськогосподарських потреб, що знаходиться під № НОМЕР_1 в проєкті поділу території ПОСП «Хлібороб», строком на 7 років (починаючи з 01.01.2005 року по 01.01.2012 року).
Договір був зареєстрований в Квасівській сільській раді Горохівського району, про що у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) вчинено запис від 27.04.2004 року за № 417.
Умовами вищевказаного договору оренди передбачено (п. 4.9.), що він може бути розірваний за взаємною згодою сторін. На вимогу однієї із сторін цей договір може бути розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами їх зобов'язань.
Згідно з умовами п. 4.7. договору оренди права померлих громадян - співвласників здійснюють їх спадкоємці відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до положень п.п. 2.1, 4.2 договору оренди орендодавець зобов'язаний письмово попередити орендаря про свої наміри щодо продовження чи припинення договору оренди земельної частки (паю) за один рік до закінчення терміну його дії. У випадку, коли жодна з сторін цього Договору в установлені терміни не заявила про його припинення, термін оренди земельної частки (паю) продовжується на кожний наступний період після закінчення цього Договору.
Орендар має право на першочергове продовження цього договору після закінчення дії на тих же чи змінених за згодою сторін умовах (п. 2.1. договору оренди).
Лише нещодавно СгПП «Дружба» як орендарю стало відомо, що позивач, яка є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 , стала власником орендованої земельної ділянки та зареєструвала 07.09.2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов'язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України.
Вважає, що починаючи з 07.09.2018 року до ОСОБА_4 як спадкоємця - власника земельної ділянки перейшли права та обов'язки орендодавця за чинним договором № 47 оренди земельної частки (паю) від 27.04.2004 року, проте позивач всупереч вимогам закону взагалі не повідомляла СгПП «Дружба» як орендаря про факт державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
Оскільки первісний орендодавець - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а його спадкоємець до цього часу так і не звернулась до відповідача з правовстановлюючими документами, які підтверджують оформлення нею права на спадщину, зокрема на орендовану земельну ділянку та заявою про виплату їй орендної плати за минулий період, тому СгПП «Дружба» щорічно проводило нарахування орендної плати за період з 2009 року по 2019 роки та готове виплатити такі кошти за першим письмовим зверненням позивача.
Просить у задоволенні позову відмовити.
10.07.2020 представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що з 07.09.2018 року до позивача перейшли усі права й обов'язки орендодавця по договору оренди земельної частки (паю) №47, зареєстрованого 27.04.2004 року за №487 Квасівською сільською радою Горохівського району.
З метою з'ясування дійсності нарахування та виплати орендних платежів СгПП «Дружба» ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 адвокатом Олейником І.Ю. було направлено адвокатський запит до Головного управління ДПС у Волинській області, відповідно до листа якого №3486/ФОП/03-20-55-33-11 від 08.05.2020 року було надано інформацію про те, що СГПП «Дружба» систематично не здійснювало нарахування орендних платежів за період: 2009, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2019 роки. Крім цього, нараховані СгПП «Дружба» кошти ОСОБА_3 були комусь виплачені.
Факт того, що позивачем не було повідомлено СгПП «Дружба» про оформлення спадщини та не звернення позивача за орендною платою не заслуговує на увагу, оскільки вказане не звільняє відповідача від обов'язку виконувати умови договору оренди землі в частині сплати погодженого розміру орендної плати, та є безпідставними, тому що СгПП «Дружба» відповідно до вимог частини першої статті 537 ЦК України мало можливість сплатити орендну плату шляхом внесення грошових коштів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори, якщо не знало, куди відправляти кошти на виконання договірного зобов'язання.
Просить задовольнити позов.
22.07.2020 року від представника відповідача надійшло заперечення, в якому зазначено, що наведені позивачем обставини не відповідають дійсності, СгПП «Дружба» не допускала жодного порушення умов договору оренди протягом усього терміну його дії, а тому відсутні підстави для розірвання даного правочину.
У відповіді на відзив позивач не заперечує та визнає ту обставину, що ОСОБА_2 , яка є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 лише 07.09.2018 року стала власником орендованої земельної ділянки та до неї перейшли усі права та обов'язки орендодавця за спірним договором оренди.
Проте, позивач всупереч вимогам закону не повідомляла орендаря про факт державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
Щодо відповіді ГУ ДПС у Волинській області від 08.05.2020 року за вих. №3485/ФОП/03-20-55-33-11 вважає, що ГУ ДПС у Волинській області не надано жодних відомостей на адвокатський запит по гр. ОСОБА_2 , оскільки її не було ідентифіковано, в тому числі щодо нарахування та виплату орендної плати. Що ж стосується гр. ОСОБА_3 , то податковий орган надав лише відомості про сплату податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентом, а не про нарахування та виплату орендної плати. Це випливає зі змісту самої відповіді.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із підстав, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив, уточнив, що орендна плата систематично не виплачувалась не з 2005 року, а з 2009 по 2019 роки. Крім того, 01.09.2020 року від нього надійшло письмове пояснення у справі, в якому він зазначив, що відповідач помилково вважає пролонгованим спірний договір оренди земельної ділянки. Просить позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав із підстав, викладених у відзиві на позов та запереченні.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (ч.4 ст.124 ЗК України).
Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно зі ст. 21 вказаного Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
Судом встановлено, що 27.04.2004 року між орендодавцем ОСОБА_3 і орендарем СгПП «Дружба» укладено договір №47 оренди земельної частки (паю), загальною площею 2,29 га (що еквівалентно 2,06 кадастрових гектарів), строком на 7 років, з виплатою орендної плати у розмірі 150 грн за один кадастровий гектар, що зареєстрований 27.04.2004 року за №487 Квасівською сільською радою Горохівського району (а.с. 70).
24.06.2008 року орендодавець за вказаним вище договором оренди ОСОБА_3 помер та згідно з рішенням Горохівського районного суду за позивачем ОСОБА_2 визнано право власності на вищезазначену земельну ділянку в порядку спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_3 (а.с. 8, 9).
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності підтверджується, що право власності на земельну ділянку зареєстровано належним чином за позивачем ОСОБА_2 07.09.2018 року (а.с. 6).
На підставі того, що позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, остання просить розірвати договір оренди від 27.04.2004 року, у зв'язку з систематичною несплатою орендної плати за період 2009-2019 роки.
Пунктом 4.7 вказаного вище договору оренди землі передбачено, що права померлих громадян здійснюють їх спадкоємці.
За правилами ст. 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Із аналізу вказаної норми слідує, що договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Частиною 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 зазначеного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Відповідно до п. «д» ст. 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, аза відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається із дослідженого судом договору оренди від 27.04.2004 року, позивач ОСОБА_2 не була стороною вказаного договору, тому у неї не виникало права на розірвання договору оренди з підстав систематичної невиплати їй орендної плати, оскільки у відповідача не було обов'язку виплачувати їй орендну плату по 07.09.2018 року. Стороною договору був ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що відповідачу не було відомо.
07.09.2018 року позивач в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 набула у власність земельну ділянку площею 2,29 га та до неї як спадкоємця перейшли права орендодавця згідно із п.4.7 договору оренди, зокрема, й на отримання орендної плати.
Відповідно до ч.5 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов'язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України.
Частинами 1, 3 ст. 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов'язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім'я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.
Отже, у позивача виник обов'язок повідомити користувача земельної ділянки -СгПП "Дружба" про перехід до неї права власності на земельну ділянку.
Позивачем не надано суду будь-яких доказів того, що вона повідомляла відповідача про те, що є спадкоємцем земельної ділянки після смерті ОСОБА_3 та просила виплатити їй заборгованість по орендній платі, представник позивача також не заперечує даний факт. Згідно із довідкою СгПП "Дружба" від 20.08.2019 року №100/13 земельна ділянка на даний час обробляється орендарем (а.с.7), ОСОБА_3 нараховується орендна плата, що вбачається з відомостей про її нарахування за 2016-2019 роки (а.с.41-45). Крім того, як зазначено у відзиві на позов та повідомлено в судовому засіданні представником СгПП «Дружба», останнє готове виплатити ОСОБА_2 як спадкоємцю та законному власнику земельної ділянки усю нараховану, але не виплачену суму орендної плати за першим її зверненням.
Договір оренди землі є чинним, позаяк пролонговувся відповідно до п.4.2 договору, представником позивача не подано доказів того, що позивач повідомляла орендаря про припинення договору оренди земельної частки (паю) за один рік до закінчення терміну його дії, як передбачено п.2.1 договору.
Суд не погоджується із твердження позивача про те, що відповідач мав виконувати умови договору оренди землі в частині сплати орендної плати відповідно до вимог частини першої статті 537 ЦК України, шляхом її зарахування на депозит нотаріуса, позаяк ч. 1 ст. 537 ЦК України передбачено право, а не обов'язок боржника внести кошти на депозит нотаріуса з метою виконання своїх зобов'язань.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи наявні у справі докази та встановлені судом обставини в їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_2 не довела факту необгрунтованого ухилення СгПП «Дружба» від виконання зобов'язання, передбаченого договором оренди в частині систематичної невиплати орендної плати, оскільки з 2009 по 07.09.2018 рік вона не була стороною договору, а тому такого обов'язку у відповідача відносно позивача за вказаний період не виникало, з 07.09.2018 (дата реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 ) позивач не повідомляла СгПП «Дружба» про набуття нею права власності на земельну ділянку та не зверталась до орендаря щодо виплати їй орендної плати за минулий період, крім того, відповідач готовий виплатити усю суму орендної плати позивачу. Посилання представника позивача на інформацію ГУ ДПС у Волинській області, викладену в листі №3486/ФОП/03-20-55-33-11 від 08.05.2020 року, не спростовує зазначене вище, а тому не береться до уваги судом.
Отже, позивачем не доведено порушення її права на отримання орендної плати за договором оренди земельної частки (паю) № 47 від 27.04.2004 року, а тому позов є безпідставним і в його задоволенні необхідно відмовити.
Оскільки у задоволенні позовних вимог судом відмовлено повністю, судові витрати слід залишити за позивачем відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 10-13, 77, 81, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 526, 651 ЦК України, ст.ст. 13, 21, 24, ч. 5 ст. 31, ст. 32 Закону України «Про оренду землі» та ст.ст. 93, 124, 141, 148-1 ЗК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_2 до сільськогосподарського приватного підприємства "Дружба" про розірвання договору оренди земельної частки (паю) - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Локачинський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Відповідач: сільськогосподарське приватне підприємство "Дружба", адреса місцезнаходження: 45645, адреса: с. Воютин Луцького району Волинської області, код ЄДРПОУ - 03737284.
Суддя Локачинського районного суду Т.О. Кідиба