Справа № 156/629/20
Номер провадження: 3/156/289/20
Рядок статзвіту 2
07 вересня 2020 року смт Іваничі
Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Федечко М.О. в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли від управління Держпраці у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , не працюючого, паспорт серії НОМЕР_1 виданий 12.04.1997 року Нововолинським МВ УМВС України у Волинській області РНОКПП НОМЕР_2 -
за ч. 1 ст. 41 КУпАП,
На розгляд до Іваничівського районного суду надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАГІ.
З протоколу № ВЛ-477/1298/АВ/П/ПТ від 23.06.2020 року вбачається, що під час перевірки державним інспектором праці відокремленого підрозділу «Санаторій «Шахтар» державного підприємства «Волиньвугілля» директором якого є ОСОБА_1 , було виявлено порушення вимог ст.ст. 115 КЗпП України, а саме виплата заробітної плати не проводиться регулярно в робочі дні у строки встановлені законом, станом на 19 червня 2020 року існує заборгованість по заробітній платі, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації не провадиться в день звільнення, відповідальність за порушення передбачено ч. 1 ст. 41 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 своєї вини не визнав та пояснив, що ВП «Санаторій «Шахтар» не є юридичною особою, відокремлений підрозділ створено державним підприємством «Волиньвугілля». Затримка виплати заробітної плати та інших виплат відбувалась із за того, що забезпечення діяльності підрозділу «Санаторій «Шахтар», директором якого він був, здійснюється за рахунок коштів, переданих підрозділу - державним підприємством «Волиньвугілля", як оборотні кошти, отримані за результатами господарської діяльності. З липня 2019 року підрозділ не отримував жодних коштів, всі розрахункові рахунки санаторію заблоковані виконавчою службою через несплату ЄСВ, тому порушення допускаються не з його вини.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши докази у сукупності, суддя приходить до наступного висновку.
Згідно з ч.2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до положень ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад правопорушення (проступку) включає в себе ознаки, які об'єднуються в чотири групи (елементи), що характеризують: об'єкт адміністративного проступку, об'єктивну сторону проступку; суб'єкт адміністративного проступку; суб'єктивну сторону проступку, і являють собою нерозривну єдність, і наявність яких обов'язкова для кваліфікації конкретного діяння.
Об'єктивна сторона правопорушення це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення. Обов'язковими ознаками об'єктивної сторони правопорушення є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв'язок, наслідки (суспільно небезпечні або шкідливі) діяння. Крім того, серед ознак об'єктивної сторони порушення є місце та час його вчинення.
Суб'єктивна сторона правопорушення це внутрішня сторона правопорушення, що характеризує психічну діяльність особи в момент здійснення правопорушення. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є провина (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що порушення, зазначені в протоколі, дійсно мають місце в даному підприємстві, однак в їх вчиненні відсутня вина ОСОБА_1 , як директора ВП «Санаторію «Шахтар» ДП «Волиньвугілля»
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Зі змісту ст.280 КУпАП вбачається, що на орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення покладено обов'язок з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З довідки про використання коштів ВП «Санаторій Шахтар» за період з 01.07.2019 року по 30.04.2020 року вбачається що з липня 2019 року по квітень 2020 року жодні кошти ні на сплату заробітної плати ні на інші р/р та касу на рахунки ВП «Санаторій «Шахтар» не надходили.
Як вбачається із положення про відокремлений підрозділ Санаторій «Шахтар» ДП «Волиньвугілля» вищевказаний підрозділ не є юридичною особою. Дійсно Положенням по відокремлений підрозділ передбачено, що керівник несе відповідальність за несвоєчасну виплату заробітної плати, однак згідно наданої Інформації та довідки про використання коштів на ВП «Санаторій Шахтар» з липня 2019 року по квітень 2020 року жодні кошти на рахунки ВП «Санаторій Шахтар» не поступали, існує заборгованість по виплаті заробітної плати перед працівниками, ДП «Волиньвугілля» не виділялося жодних коштів відокремленому підрозділу, за таких обставин в його бездіяльності відсутня вина у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення.
При цьому, суддя наголошує на тому, що винуватість у вчиненні певною особою правопорушення має доводитися в суді; суддя не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Гурепка проти України» (п.50-55 Рішення від 06.09.2005 року) суд не має сумніву, що в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що дає підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини з кримінальних справ у справах про адміністративні правопорушення залежно від суворості санкції статті Закону.
Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява №25).
Крім того, у справі «Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно з ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до роз'яснень, які містяться в ч.2 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини. Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладені обставини, суддя дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 події і складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст.221, 247, 284 КУпАП,
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст.41 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутністю складу і події адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд.
Суддя М. О. Федечко