09 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 759/7787/18
провадження № 61-10773ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Колоннейд Україна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «Colonnade-Україна» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 44 503,74 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 липня 2020 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 березня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 7 000,00 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
18 липня 2020 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, а саме: для надання виправленої касаційної скарги, в якій необхідно було зазначити підстави касаційного оскарження, їх правове обґрунтування.
У серпні 2020 року від скаржника надійшла виправлена касаційна скарга з зазначенням підстав для касаційного оскарження.
Як на підставу касаційного оскарження, ОСОБА_1 посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без врахування, зокрема, правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27 травня 2020 року у справі №490/5676/18, від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц, та цитує тексти вищевказаних постанов.
Відповідно до пункту першого частини другої статті 389 ЦПК України касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
За правилами пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Суд нагадує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України»).
З урахуванням вимог пункту першого статті 389 ЦПК України скаржнику необхідно в касаційній скарзі указувати норму(и) права, які на його думку неправильно застосував суд апеляційної інстанції, постанову(и) Верховного Суду, в яких викладено правовий висновок щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах та мотивування того, в чому полягає така невідповідність.
Суд в ухвалі від 03 серпня 2020 року акцентував увагу скаржника на тому, що коректне зазначення скаржником підстав для касаційного оскарження є обов'язковою вимогою процесуального закону щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі, подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для подальшого розгляду касаційної скарги.
В контексті статті 13 ЦПК України суд не уповноважений з власної ініціативи корегувати підстави касаційного оскарження шляхом, зокрема, доповнення необхідними елементами, а скаржником в повній мірі вказівку закону в цій частині не виконано.
В свою чергу суд касаційної інстанції, як «суд права», за результатами касаційного перегляду надає правовий висновок з приводу того, яку саме норму права застосував суд апеляційної інстанції при вирішенні спору та чи відповідає застосування ним цієї норми узагальненій судовій практиці.
Цитування тексту постанов Верховного Суду і порівняння результатів розгляду справ Верховним Судом з результатом вирішення спору судом апеляційної інстанції у даній справі, не є коректним виконанням вимог процесуального закону, а тому не є безумовною підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
Таким чином ОСОБА_1 не усунув недоліки касаційної скарги у повному обсязі.
За змістом статті 127 ЦПК України встановлений судом строку може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
З урахуванням того, що скаржник звертається до суду особисто, без допомоги адвоката, не має достатніх знань в сфері юриспруденції, в зв'язку з чим не виконав у повній мірі вимоги цивільного процесуального законодавства щодо зазначення підстав касаційного оскарження, з метою недопущення порушення принципу доступу до правосуддя, Верховний Суд вважає за необхідне продовжити строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: для надання скаржником виправленої касаційної скарги з урахуванням вимог цієї ухвали.
Роз'яснити ОСОБА_1 що у разі невиконання вищевказаних вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Керуючись статтями 127, 261 ЦПК України,
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення зазначених вище недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. А. Калараш