Ухвала
07 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 554/12944/15-ц
провадження № 61-12669ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 лютого 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, встановлення порядку користування житловим приміщенням,
20 серпня 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 лютого 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 липня 2020 року.
Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У поданій касаційній скарзі заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) як на підставу касаційного оскарження судових рішень.
Враховуючи те, що у постанові від 26 червня 2018 року у справі № 519/688/15-ц (провадження № 61-3127св18) Верховний Суд уже викладав висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, тому відсутні правові підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Крім того , у касаційній скарзі заявник як на підставу для оскарження судових рішень посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), зокрема на пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3частини другої статті 389 цього Кодексу).
Пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України передбачає, що суд не дослідив зібрані у справі докази, але при умові оскарження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
У поданій касаційній скарзі заявник не навела належного обґрунтування, необхідного для відкриття касаційного провадження у цій справі на підставі пунктів 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Таким чином заявником не виконано вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявникові строку для усунення недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 08 жовтня 2020 року, але не більше десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Ступак