Постанова
Іменем України
10 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 360/1374/17
провадження № 61-23351св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
заявник (боржник у виконавчому провадженні) - ОСОБА_1 ,
суб'єкт оскарження - приватний виконавець м. Київ Кравець Вадим Валентинович,
заінтересована особа (стягувач) - акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 27 серпня 2019 року у складі судді Унятицького Д. Є. та постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року у складі колегії суддів Мазурик О. Ф., Кравець В. А., Махлай Л. Д.,
Короткий зміст вимог скарги
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, вимоги якої уточнила під час розгляду справи та просила визнати неправомірними дії приватного виконавця Кравця Р. В., що полягали в передачі на реалізацію до ДП «Сетам» арештованого нерухомого майна, магазину № НОМЕР_1 в АДРЕСА_1, з цегли, загальною площею 207,8 кв. м в межах виконавчого провадження №58832610.
Скарга мотивована тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Кравця В. В. перебуває виконавчий лист №360/1374/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі 45 689,37 доларів США та 46 960,30 грн судових витрат.
08 квітня 2019 року відкрито виконавче провадження, а постановою про арешт майна від 09 квітня 2019 року накладено арешт на все майно боржника.
Постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника від 12 квітня 2019 року описано магазин № НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 .
Вказана постанова винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства, оскільки в ній зазначена лише загальна інформація про об'єкт, а інформація про загальну площу, кількість приміщень, їх площу та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення, інформація про підсобні приміщення та споруди відсутня.
У разі виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), а в постанові про опис та арешт майна зазначає прізвище, ім'я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі - її паспортні дані та місце проживання. Однак в постанові про опис майна вказані лише паспортні дані зберігача, без зазначення його адреси проживання.
Виконавчі дії можуть проводитися в присутності понятих, присутність яких є обов'язковою у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна. Кількість понятих під час вчинення виконавчих дій не може бути меншою ніж дві особи. Однак в постанові про опис майна зазначено, що зберігач майна та понятий є одна і та ж особа ОСОБА_2 , що є грубим порушенням вимог чинного законодавства.
15 квітня 2019 року на адресу виконавця надійшло клопотання стягувача про те, що між сторонами немає згоди щодо вартості майна. Вказана інформація не відповідає дійсності, оскільки процедури погодження чи будь-яких клопотань від стягувача щодо узгодження вартості майна боржник не отримувала. Тобто процедура погодження вартості майна в неробочі дні є такою, що не відбулась.
22 травня 2019 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зупинив виконання постанови апеляційного суду Київської області від 26 квітня 2018 року, на підставі якої виданий виконавчий лист №360/1374/17, разом з тим, приватний виконавець Кравець В. В. передав майно на реалізацію до ДП «Сетам».
Такі дії приватним виконавцем проведено з грубим порушенням Закону України «Про виконавче провадження», Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2015 року № 2710/5, Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 27 серпня 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року, у задоволенні скарги відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що при вчиненні дій з передачі на реалізацію арештованого майна приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Кравець Р. В. діяв у відповідності до вимог закону, а відтак відсутні підстави для задоволення скарги.
На момент вчинення приватним виконавцем дій з передачі на реалізацію арештованого майна були відсутні підстави для зупинення виконавчого провадження.
22 травня 2019 року Верховним Судом постановлено ухвалу про зупинення виконання постанови апеляційного суду Київської області від 26 квітня 2018 року. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень текст вказаної постанови оприлюднено 10 червня 2019 року, тобто після проведення електронних торгів з реалізації майна, які відбулися 07 червня 2019 року.
Матеріали справи не містять доказів, що на момент передачі приватним виконавцем майна на реалізацію останньому були відомі обставини для зупинення виконавчих дій.
До приватного виконавця із клопотанням про зупинення виконавчих дій ОСОБА_1 звернулася 19 червня 2019 року, до якого долучила копію ухвали Верховного Суду від 22 травня 2019 року. Клопотання до приватного виконавця надійшло 20 червня 2019 року та цього ж дня (20 червня 2019 року) ним винесено постанову про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні. Тобто, приватний виконавець виконав покладений на нього обов'язок, передбачений частиною другою статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», та не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини для зупинення виконавчих дій, виніс постанову про зупинення вчинення виконавчих дій.
Відсутність у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника від 12 квітня 2019 року інформації про загальну площу, кількість приміщень, їх площу, призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи на яких розташоване приміщення, інформації про підсобні приміщення та споруди описаного майна, зазначення однієї і тієї ж особи зберігачем майна та понятим, відсутність процедури погодження вартості описаного майна, не порушують права та свободи ОСОБА_1 , а отже підстав для задоволення скарги не вбачається.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 в особі представника, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити скаргу.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована обставинами, на які заявник посилався у тексті скарги на дії приватного виконавця та у апеляційній скарзі під час оскарження постановленої судом першої інстанції ухвали. Посилається на те, що дії приватного виконавця щодо передачі на реалізацію до ДП «Сетам» арештованого нерухомого майна, магазину № НОМЕР_1 в АДРЕСА_1, проведено з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2015 року №2710/5, Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5.
Судами не враховано, що заяви від імені стягувача під час виконавчого провадження підписувала особа, яка не мала на це процесуальних повноважень.
Приватний виконавець не перевірив належним чином повноваження представника стягувача - особи, яка в порядку передоручення уповноважила подавати та підписувати заяви про відкриття виконавчого провадження, документи виконавчого провадження, користуватися правами наданими законом стягувачу, не витребував статут стягувача, рішення правління банку №214 від 12 грудня 2017 року, чим порушив вимоги Закону України «Про виконавче провадження», що призвело до порушення процесуальних прав скаржника, як сторони виконавчого провадження.
Крім того, судами не враховано, що 01 серпня 2019 року ухвалою Бородянського районного суду Київської області у справі 360/1374/17 визнано неправомірною та скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження від 08 квітня 2019 року, прийняту приватним виконавцем Кравцем В. В. на підставі виконавчого листа №360/1374/17, виданого 14 травня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 45 689,37 доларів США та 46 960,30 грн судових витрат. Тобто, постанова про відкриття виконавчого провадження, на підставі якої в подальшому були проведені електронні торги, на яких реалізовано майно боржника є протиправною та скасована.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Серед основних засад (принципів) цивільного судочинства є обов'язковість судового рішення (стаття 18 ЦПК України).
Частиною першою статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження», який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року (далі - Закон України «Про виконавче провадження», або Закон №1404-VIII), тут і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені права та обов'язки державного виконавця.
Зокрема, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Згідно з частиною п'ятою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Відповідно до статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належить боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику. У разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
Частиною першою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмійстатті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України, зокрема Порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2015 року №2710/5 (далі - Порядок).
Розділом ІІ Порядку передбачено, що реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».
Якщо вартість майна боржника визначено в рішенні суду, виконавець передає майно на реалізацію за ціною, визначеною судовим рішенням, без проведення визначення вартості чи оцінки такого майна, крім рішень про конфіскацію майна.
Вартість майна, визначена у звіті про оцінку майна, є дійсною на період реалізації арештованого майна.
Датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною).
Організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.
Статтею 58 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного в частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов'язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання). Зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач (щодо рухомого майна) або якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення чи зменшення цінності внаслідок користування. У разі якщо зберігачем призначено іншу особу, крім боржника або члена його сім'ї, вона може одержувати за зберігання майна винагороду, розмір та порядок виплати якої визначаються договором між зберігачем та виконавцем. Виконавець своєю постановою може передати майно на зберігання іншому зберігачу. Копія постанови вручається новому зберігачу, до якої додається копія постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника. Порядок і умови зберігання зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону майна, на яке накладено арешт, встановлюються відповідно до умов договорів, укладених з банками України, з урахуванням вимог до таких договорів, встановлених Національним банком України за погодженням з Міністерством фінансів України, іншого майна - Міністерством юстиції України. Порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігач майна.
У справі, яка переглядається установлено, що 08 квітня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Кравцем Р. В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №360/1374/17 від 14 травня 2018 року, виданим Бородянським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 45 689,37 доларів США та 46 960,30 грн судового збору.
12 квітня 2019 року приватним виконавцем Кравцем В. В. винесена постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника, магазина № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, з цегли, загальною площею 207,8 кв.м. Виконавчі дії проведені в присутності понятих: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . На описане майно накладено арешт та призначено відповідальним зберігачем ОСОБА_2
18 квітня 2019 року приватним виконавцем прийнято постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання у виконавчому провадженні.
08 травня 2019 року до Системи інформації про арештоване майно внесено інформацію про електронні торги.
Листом від 15травня 2019 року ДП «СЕТАМ» повідомило приватного виконавця, стягувача АТ «Укрсоцбанк» та боржника ОСОБА_1 про те, що проведення електронних торгів відбудеться 07 червня 2019 року.
Відповідно до протоколу проведення електронних торгів від 07 червня 2019 року вищевказане нерухоме майно реалізовано за ціною 640 000 грн.
19 червня 2019 року до приватного виконавця звернулась ОСОБА_1 з клопотанням про зупинення виконавчих дій, до якого долучила копію ухвали Верховного Суду від 22 травня 2019 року, якою зупинено виконання постанови апеляційного суду Київської області від 26 квітня 2018 року. Вказане клопотання отримано приватним виконавцем 20 червня 2019 року.
20 червня 2019 року приватним виконавцем прийнята постанова про зупинення вчинення виконавчих дій, у зв'язку з надходженням клопотання представника боржника разом з ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2019 року, якою зупинено виконання постанови апеляційного суду Київської області від 26 квітня 2018 року, у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Копію вказаної постанови у цей же день направлено ОСОБА_1 .
Частиною четвертою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
З аналізу наведеної норми можна дійти висновку, що сторона виконавчого провадження (стягувач або боржник) зобов'язані повідомляти виконавця про наявність підстав для зупинення виконавчих дій.
Під час розгляду справи, заявником не надано належних і допустимих доків на підтвердження того факту, що на момент передачі приватним виконавцем майна на реалізацію останньому були відомі обставини про наявність підстав для зупинення виконавчих дій.
Приватний виконавець виконав положення частини другої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», та не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини для зупинення виконавчих дій, виніс постанову про зупинення вчинення виконавчих дій.
Установивши, що станом на день проведення торгів відомості про зупинення виконання постанови апеляційного суду Київської області від 26 квітня 2018 року були відсутні, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно виходив з того, що у приватного виконавця були відсутні підстави для зупинення виконавчого провадження, а отже скарга ОСОБА_1 в частині таких доводів є необґрунтованою.
Суди також перевірили доводи заявника, що постанова про арешт майна складалась у приміщенні,належному боржнику та установлили, що приватний виконавець до приміщення її магазину не заходив, опис майна в магазині не проводився, а отже наявність понятих під час вчинення вказаної виконавчої дії не була обов'язковою.
Оскільки сторонами виконавчого провадження за взаємною згодою не визначено вартість майна боржника, то самостійне визначення приватним виконавцем вартості майна боржника узгоджується з вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (№360/1374/17) касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову апеляційного суду Київської області від 26 квітня 2018 року - без змін. Поновлено виконання постанови апеляційного суду Київської області від 26 квітня 2018 року, яке було зупинено ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2019 року.
Установивши наведені обставини на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно застосував норми Закону України «Про виконавче провадження» та дійшов обґрунтованого висновку, що при вчиненні дій з передачі на реалізацію арештованого майна приватний виконавець діяв відповідно до вимог закону, а отже відсутні підстави для задоволення скарги.
Посилання у касаційній скарзі на ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 01 серпня 2019 року, якою визнано неправомірною та скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження від 08 квітня 2019 року, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій про дотримання приватним виконавцем, передбаченої законом процедури передачі на реалізацію арештованого майна боржника та відсутність підстав для визнання таких дій неправомірними за тих обставин, з якими заявник пов'язує їх неправомірність.
Перевіряючи ухвалу суду першої інстанції на предмет законності і обґрунтованості, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив посилання заявника на неправомірність дій приватного виконавця під час прийняття постанови про опис та арешт майна боржника, а також постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності для здійснення оцінки арештованого майна, оскільки за змістом уточненої прохальної частини скарги такі дії приватного виконавця не оскаржені та не є предметом скарги. Уточнивши вимоги скарги, ОСОБА_1 просила лише визнати неправомірними дії приватного виконавця, що полягали в передачі на реалізацію арештованого майна. Інших вимог не заявлено.
За своїм змістом усі доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин в тому контексті, який на думку заявника свідчить про неправомірність дій приватного виконавця при передачі на реалізацію арештованого майна боржника у виконавчому провадження про стягнення кредитної заборгованості.
У справі, яка переглядається, судами надано належну оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу приписів статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій.
Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам було надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 27 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. С. Висоцька
І. В. Литвиненко
І. М. Фаловська