Ухвала
10 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 761/23311/17
провадження № 61-45935св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державний концерн «Укроборонпром»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про повернення судового збору за подання касаційної скарги на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 травня 2018 року
та постанову Апеляційного суду міста Києва від 13 вересня 2018 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного концерну «Укроборонпром» про розірвання трудового договору, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва
від 04 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва
від 13 вересня 2018 року.
До касаційної скарги було додано дублікат квитанції від 16 жовтня
2018 року № 0.0.1159836673.1 про сплату судового збору у розмірі
1 280 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2018 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання цієї ухвали. Запропоновано заявнику надати документ, що підтверджує доплату судового збору, у визначеному законом розмірі. Попереджено про наслідки невиконання вказаної ухвали.
У лютому 2019 року на виконання вимог ухвали суду касаційної інстанції
від 21 грудня 2018 року надійшли матеріали на усунення недоліків, серед яких дублікат квитанції від 26 січня 2019 року № 0.0.1251790238.1 про доплату судового збору у розмірі 1 280 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.
Постановою Верховного Суду від 15 січня 2020 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 13 вересня 2018 року залишено без змін.
У липні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про повернення судового збору, в якому заявник просить повернути йому надміру сплачений судовий збір за подання касаційної скарги на судові рішення у розмірі 1 280 грн.
Клопотання мотивоване тим, що 26 січня 2019 року ОСОБА_1 звертався до суду касаційної інстанції з клопотанням про повернення надміру сплаченого судового збору. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах, зокрема, про стягнення заробітної плати.
Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що при зверненні з позовом до суду
з вимогою про стягнення заробітної плати ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 640 грн. Пізніше позивач звернувся до суду із заявою про зміну предмета позову. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва
від 25 січня 2018 року у прийнятті заяви ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог відмовлено та повернуто її заявнику. Роз'яснено позивачу, що він має право звернутися до суду із зазначеними вимогами на загальних підставах.
Таким чином, заявник вважав, що судовий збір до суду касаційної інстанції підлягає сплаті за одну позовну вимогу - розірвання трудового договору.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У задоволенні клопотання про повернення надміру сплаченого судового збору слід відмовити з наступних підстав.
Як вбачається з рішення суду першої інстанції, у червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного концерну «Укроборонпром» (далі - ДК «Укроборонпром»), в якому просив розірвати з 19 травня 2017 року трудовий договір, укладений між ним та ДК «Укроборонпром» на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України; стягнути з ДК «Укроборонпром» не нараховані та не виплачені позивачу кошти внаслідок того, що відповідачем не здійснено коригування середньої заробітної плати за період щорічних відпусток, службових відряджень і днів звільнення від роботи у зв'язку з донорством крові; вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку; компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток; середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Відповідно до мотивувальної частини рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 травня 2018 року у задоволенні заявлених позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Визначаючи в ухвалі від 21 грудня 2018 року розмір судового збору, суд касаційної інстанції виходив із того, що відповідно до частини третьої
статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду справляється судовий збір, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.
Пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
За змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.
Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Подібний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 заявив вимогу немайнового характеру (про розірвання трудового договору), за яку сплатив судовий збір у розмірі 1 280 грн, а також вимоги майнового характеру (про стягнення не нарахованих та не виплачених коштів внаслідок нездійснення коригування середньої заробітної плати за період щорічних відпусток, службових відряджень і днів звільнення від роботи у зв'язку з донорством крові; стягнення вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку; стягнення компенсації за невикористані дні щорічних відпусток), за які позивач у трудовому спорі має пільги (звільнений) щодо сплати судового збору на підставі закону.
Разом з тим, як вбачається з позовної заяви (а. с. 57-72, т. 1) позивач заявив вимогу майнового характеру (про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу), за яку він від сплати судового збору не звільнений, оскільки пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Таким чином, доводи ОСОБА_1 про те, що він зобов'язаний сплачувати судовий збір, зокрема, до суду касаційної інстанції лише за одну позовну вимогу немайнового характеру, є безпідставними, оскільки позивачі мають пільги зі сплати судового збору виключно за позовними вимогами, що стосуються стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. За іншими позовними вимогами (зокрема, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) у трудових спорах позивачі від сплати судового збору не звільняються.
З огляду на вищевказане, вимоги ухвали Верховного Суду від 21 грудня
2018 року про залишення касаційної скарги без руху з наданням строку для усунення недоліків в частині доплати судового збору у розмірі 1 280 грн
є обґрунтованими, тому у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про повернення надміру сплаченого судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 1 280 грн слід відмовити.
Керуючись статтею 7 Закону України «Про судовий збір,
статтею 260 ЦПК України, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про повернення надміру сплаченого судового збору за подання касаційної скарги на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 травня
2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 13 вересня
2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного концерну «Укроборонпром» про розірвання трудового договору, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. М. Фаловська
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко