09 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 754/736/19
провадження № 61-12672ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які діють в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини-інваліда ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійний вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рвач Жанна Віталіївна, ОСОБА_5 , про визнання правочину недійсним, стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди,
У січні 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які діють в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини-інваліда ОСОБА_4 , звернулись до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 27 квітня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж. В. № 1366.
Позов обґрунтований тим, що 27 квітня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які діють в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини-інваліда ОСОБА_4 та неповнолітнього ОСОБА_5 , який діяв за згодою батьків, укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . 08 травня 2012 року в Київському міському бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 зареєстровано право власності по 1/4 частині вищевказаної квартири.
З 2012 року і до дня звернення позивачів до суду у цій квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Позивачі зазначають, що з моменту придбання квартири вони провели в ній роботи, які суттєво збільшили її вартість. Відповідно до звіту про незалежну оцінку майна, виконаного ТОВ «Консалтингова компанія «Центр оцінки» від 02 січня 2019 року, ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 станом на 02 січня 2019 рік становить 1 298 935,00 грн.
Ця квартира є єдиним місцем проживання дітей, проте рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 15 вересня 2016 року, яке постановою Верховного Суду України від 26 червня 2018 року залишено без змін, квартиру витребувано з володіння позивачів.
Позивачі зазначають, що до укладення правочину купівлі квартири ОСОБА_1 не повідомляла останніх про наявність будь-яких судових рішень стосовно квартири АДРЕСА_1 , про продаж позивачам квартиру на підставі недійсного договору купівлі-продажу. Таким чином, договір купівлі-продажу вищевказаної квартири укладено ОСОБА_1 шляхом введення в оману покупців.
На думку позивачів, факт обізнаності ОСОБА_1 про те, що остання не була власником квартири на момент укладення договору купівлі-продажу з позивачами підтверджується також тим, що вона зверталась до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальних та моральних збитків, у задоволенні якого, рішенням суду від 28 лютого 2012 року відмовлено. Вказане рішення ОСОБА_1 отримала 25 квітня 2012 року, а через два дні уклала з ОСОБА_7 договір купівлі-продажу спірного житла.
Позивачі зазначають, що у разі надання ОСОБА_1 інформації щодо наявності судових спорів щодо квартири, договір купівлі-продажу вони б не укладали.
Позивачі посилаються на те, що в пункті 1.6. договору купівлі-продажу квартири зазначено, що відповідач гарантує, що квартира не перебуває у спорі, а також відсутні будь-які права щодо неї з боку третіх осіб. Таким чином, діями відповідача позивачам були завдані матеріальні збитки та завдана моральна шкода.
Протокольною ухвалою Деснянського районного суду міста Києва залучено до участі у справі як третя особа ОСОБА_5 .
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 липня 2020 року, позов задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 27 квітня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж. В. за номером 1366; відшкодовано шкоду ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 у розмірі 291 350,00 грн кожному. В іншій частині позову відмовлено.
Задовольнивши позов в частині визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний договір вчинений під впливом обману з боку відповідача.
Частково задовольнивши позов в частині стягнення з відповідача на користь позивачів шкоду, суд першої інстанції виходив з ринкової вартості квартири та кількості її власників.
Відмовивши в іншій частині позову, суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження проведення ремонтних робіт у квартирі та діями відповідача позивачам завдана моральна шкода у зазначеному ними розмірі.
21 серпня 2020 року ОСОБА_1 направила поштовим зв'язком до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 липня 2020 року.
Касаційна скарга подана у передбачений законом строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, судовий збір сплачено.
Згідно з частиною другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 10/Б-743.
ОСОБА_1 зазначає, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, не встановили всіх обставин у справі, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, а зроблені висновки не відповідають дійсним обставинам справи. Суди не застосували позовну давність.
Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, частиною третьою статті 411 ЦПК України, для відкриття провадження.
Касаційну скаргу подано з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження.
У касаційній скарзі заявник просить зупинити виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 липня 2020 року.
Відповідно до абзацу 2 частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
Згідно з частиною першою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
З урахуванням завдань та основних засад цивільного судочинства, визначених частинами першою, третьою статті 2 ЦПК України, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки. Клопотання про зупинення виконання судового рішення має бути мотивованим та містити обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Враховуючи те, що обґрунтованих підстав, за яких суд касаційної інстанції може зупинити виконання оскаржуваного рішення суду у заяві не наведено та не надано доказів щодо примусового виконання судового рішення, заява про зупинення виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 22 липня 2020 року до закінчення перегляду справи в касаційному порядку задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Витребувати із Деснянського районного суду міста Києва цивільну справу № 754/736/19 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які діють в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини-інваліда ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійний вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рвач Жанна Віталіївна, ОСОБА_5 , про визнання правочину недійсним, стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 22 липня 2020 року відмовити.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 09 жовтня 2020 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко