Ухвала
10 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 686/27957/19
провадження № 61-12760ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області та Державної казначейської служби України на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 01 липня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду
від 13 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди,
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з цим позовом та вказував, що бездіяльністю слідчого слідчого відділу Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліціїв Хмельницькій області (далі - СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області) Мазура В. В. у справі № 686/8388/17 внаслідок невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) йому заподіяна майнова та моральна шкода. Незаконність бездіяльності слідчого встановлено ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду. Моральну шкоду внаслідок незаконної та протиправної бездіяльності слідчого, що полягає у його моральних стражданнях, визначив у розмірі 1 000 000 000 грн. Майнова шкода полягає у понесених витратах на проїзд до Хмельницького міськрайонного суду для подачі скарги, використанні придбаного ним паперу, електроенергії та фарби картриджу лазерного принтера для її виготовлення. На складання та подачу скарги, участь у розгляді її судом ним витрачено 4 години часу, кожну з яких оцінює у 10 000 грн. Загалом майнова шкода становить 40010 грн.
З цих підстав просив стягнути на його користь з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 1 000 000 000 грн моральної шкоди та 40010 грн майнової шкоди.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 липня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави України: Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди відмовлено.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 13 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 липня
2020 року залишено без змін.
22 серпня 2020 року до Верховного Суду засобами поштового зв'язку
ОСОБА_1 подав касаційну скаргу (надійшла 27 серпня 2020 року)
на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 01 липня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду
від 13 серпня 2020 року, у якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.
З матеріалів касаційного провадження та оскаржуваних судових рішень вбачається, що 24 жовтня 2017 року ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду у справі № 686/8388/17 від 24 жовтня 2017 року зобов'язано начальника слідчого відділу Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області забезпечити внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_1
від 03 травня 2017 року.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176
ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина перша статті 1173 ЦК).
Законом визначено механізм контролю за законністю прийнятих процесуальних рішень відповідною посадовою особою органу досудового слідства при здійсненні кримінального провадження. Заінтересована особа має право в порядку, передбаченому КПК України, звернутися зі скаргою на процесуальні рішення, дії або бездіяльність уповноваженої особи органу досудового слідства (слідчого), вчинені нею під час кримінального провадження, зокрема, до суду.
Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) слідчих, вчинених при проведенні досудового слідства у конкретній справі, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.
У випадку, якщо помилки посадової особи органу досудового слідства (слідчого) неможливо виправити в такий спосіб, такі порушення повинні вирішуватися поданням позову незадоволеної особи проти держави.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи зміст наведених норм ЦК України, у цьому виді деліктних зобов'язань необхідно довести усі елементи складу цивільного правопорушення - наявність шкоди та її розмір, причинний зв'язок між протиправним рішенням (бездіяльністю) та завданою шкодою.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що матеріали справи не містять даних про визнання позивача потерпілим у цьому кримінальному провадженні.
Один лише факт невнесення за заявою ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення слідчим, якого згодом ухвалою слідчого судді зобов'язано забезпечити внесення таких відомостей до ЄРДР, не свідчить про заподіяння шкоди позивачу, за скаргою якого цю бездіяльність усунуто.
Витрати власного часу та зусилля позивача на складання скарги, її подачу та участь у розгляді справи є реалізацією права особи на контроль в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на
здійснення функцій досудового розслідування і не є шкодою в розумінні
статті 1174 ЦК України.
Заявник не надав жодних доказів, які б вказували на те, що внаслідок бездіяльності з приводу невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення за заявою позивача було порушено його права та інтереси.
Необхідність звернення до суду щодо бездіяльності органу досудового розслідування не є належною правовою підставою для відшкодування моральної шкоди, а позивачем не доведено моральних страждань внаслідок бездіяльності відповідача.
При цьому процесуальні порушення, які були допущені слідчим, усунуті шляхом постановлення слідчим суддею ухвали про зобов'язання начальника слідчого відділу Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області забезпечити внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення за заявою
ОСОБА_1 .
Один лише факт бездіяльності з приводу невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення за заявою позивача не є підставою для відшкодування шкоди на підставі норм ЦК України, оскільки нормами КПК України передбачено механізм захисту порушеного права особи шляхом оскарження неправомірної постанови у встановленому нормами КПК України порядку, який реалізовано позивачем.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові
від 28 січня 2019 року (справа № 686/7576/18), у постанові від 31 липня
2019 року (справа № 686/22133/18), які відповідно до частини четвертої
статті 263 ЦПК України мають враховувати суди при застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що сам факт неприйняття процесуального рішення за зверненням позивача не свідчить про заподіяння особі шкоди та наявності підстав для її відшкодування. Реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого під час досудового розслідування не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди. Позивачем не доведено, що внаслідок бездіяльності слідчого йому заподіяно майнову та моральну шкоду.
Доводи касаційної скарги про незастосування судом першої
інстанції до спірних правовідносин норм статті 56 Конституції України,
статті 1174 ЦК України є необґрунтованими. Суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами, та правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин.
З огляду на вищенаведене, доводи касаційної скарги є безпідставними, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та на законність і обґрунтованість постановлених судових рішень не впливають.
Відповідно до положення пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити
у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав
у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права
у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховним Судом у постановах від 28 січня 2019 року у справі
№ 686/7576/18), від 31 липня 2019 року у справі № 686/22133/18 викладено висновки щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах та суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до таких висновків.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Таким чином, за результатами оцінки доводів касаційної скарги
ОСОБА_1 та змісту оскаржуваних судових рішень колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 липня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 серпня 2020 року є необґрунтованою.
Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області та Державної казначейської служби України на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 липня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ф. Хопта
Є. В. Синельников
В. В. Шипович