Ухвала
08 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 183/2863/18
провадження № 61-12496ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Журавель В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Устюжиною Тетяною Юріївною , на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Будинкоуправління № 1 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району, про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, зобов'язання вчинити певні дії, вселення у житлове приміщення, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Будинкоуправління № 1 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
встановив:
До Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 , підписана адвокатом Устюжиною Т. Ю., на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 липня 2020 року у вищевказаній справі.
Касаційна скарга подана 18 серпня 2020 року (відповідно до відтиску поштового штемпеля на конверті).
Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження виходячи з такого.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX від 15 січня 2020 року.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
З урахуванням викладеного, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.
Всупереч пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
Розмір ставки судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
У разі якщо у касаційному порядку оскаржується судове рішення, яке прийнято за наслідками розгляду первісного і зустрічного позовів, то якщо заявник не згоден із таким рішенням у частині розгляду вимог за обома зазначеними позовами, судовий збір має сплачуватися ним так само із урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів.
У прохальній частині касаційної скарги заявник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів.
Розмір ставки судового збору за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру станом на 2018 рік становив 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року становив 1 762 грн.
Розмір судового збору за подання цієї касаційної скарги становить 5 638,40 (200% * (0,4* 1 762) + (3 * 0,4 * 1 762) грн. Ураховуючи, що заявник сплатив судовий збір у сумі 2 819,20 грн, йому необхідно доплатити 2 819,20 грн судового збору.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або сплачено до УК у Печерському районі (Печерс. р-н) 22030102, код ЄДР: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; ККДБ: 22030102.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду оригінал документа, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 260, 392, 393 ЦПК України,
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Устюжиною Тетяною Юріївною , на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 липня 2020 року залишити без руху.
Надати заявнику строк для усунення зазначених вище недоліків до 19 жовтня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Журавель