9 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 676/7622/18
провадження № 61-13816св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Житлово-будівельний кооператив «Нігинський 61», Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікторія»,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу «Нігинський 61» на постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 червня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П'єнти І. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Житлово-будівельний кооператив (далі - ЖБК) «Нігинський 61», Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Вікторія» про зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову вказував, що він на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11 квітня 2011 року, укладеного з ОСОБА_2 , набув права власності на майнові права на квартиру АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 набула у власність майнові права на вказану квартиру відповідно до договору № 8/3
від 18 березня 2008 року та свідоцтва НОМЕР_1 про участь у фонді фінансування будівництва фінансової компанії «Поділля Інвест» за програмою забудовника Приватного підприємства «Проспект».
Вказував, що будівництво вказаного багатоквартирного будинку ЖБК «Нігинське 61» майже завершено. Відповідно до акта приймання-передачі від 20 травня 2013 року ТОВ «Вікторія» передано право забудовника вказаного незавершеного будівництвом житлового будинку, а останнє зобов'язалось завершити будівництво та передати готові до експлуатації об'єкти інвестування.
Позивач зазначав, що відповідачі не визнають його право власності на майнові права на квартиру АДРЕСА_1 .
З урахуванням заяви про зміну предмета позову від 12 лютого 2019 року, позивач просив визнати за ним право власності на майнові права на квартиру
АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області
від 15 квітня 2019 року, постановленою у складі судді Бондаря О. О., позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду.
Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що
14 січня, 19 березня і 15 квітня 2019 року позивач не з'явився в судові засідання, а причини неявки, вказані ним у клопотаннях про відкладення розгляду справи, суд визнав неповажними.
Вказані обставини стали підставою для застосування судом першої інстанції пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України та залишення позову без розгляду.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 червня 2019 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 квітня 2019 року і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд не погодився із його висновками про існування правових підстав для залишення позову без розгляду, зазначивши, що такий висновок не відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Апеляційний суд зазначив, що матеріалах справи відсутні відомості про повідомлення позивача про розгляд справи 19 березня 2019 року. Відтак, у суду були відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, згідно з якою суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У липні 2019 року ЖБК «Нігинський 61»звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 червня 2019 року і залишити в силі ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 квітня 2019 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд вийшов за межі доводів та вимог апеляційної скарги, чим порушив статтю 367 ЦПК України.
Заявник вказує на неврахування апеляційним судом того, що належним чином повідомлений про дату і час розгляду справи позивач чотири рази в судові засідання не з'являвся.
На думку заявника, висновок апеляційного суду не відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 17 квітня 2019 року
№ 922/1714/18, в якому зазначено, що свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася судами попередніх інстанцій за адресою, зазначеною стороною в позовній заяві та клопотаннях, та посилання у подальшому цієї сторони на те, що судами не було повідомлено її про дату, час та місце судових засідань і це є порушенням норм процесуального права, може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи, і свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи та перешкоджання своєчасному розгляду справи.
Також заявник вважає, що висновок апеляційного суду не відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13 (провадження № 61-36375св19), згідно з яким наслідки повторної неявки в судове засідання настають незалежно від причин такої неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У грудні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ЖБК «Нігинський 61» на постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 червня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону
від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України
від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Апеляційним судом встановлено, що після неявки у судове засідання 14 січня 2019 року, яку суд першої інстанції вважав першою неявкою позивача, справа призначена до розгляду на 20 лютого 2019 року. Розгляд справи був відкладений у зв'язку з поданням позивачем заяви про зміну предмета позову, який у судове засідання не з'явився.
У судовому засіданні 19 березня 2019 року в яке позивач не з'явився, судом постановлена ухвала про прийняття до розгляду заяви ОСОБА_1 про зміну предмета позову та закриття провадження у справі в частині вимог про зобов'язання вчинити дії. Згідно з довідкою секретаря судового засідання
від 19 березня 2019 року, розгляд справи відкладено до 15 год 30 хв 15 квітня 2019 року.
Апеляційний суд встановив, що у матеріалах справи відсутні відомості про належне повідомлення позивача про розгляд справи 19 березня 2019 року. При цьому про розгляд справи 15 квітня 2019 року позивач повідомлений належним чином.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Пункт 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки визначає день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до частини п'ятої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав: неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними (пункти 1, 2 частини другої
статті 223 ЦПК України).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Частиною п'ятою статті 223 ЦПК України визначено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Аналізуючи зміст зазначених норм процесуального закону, слід дійти висновку, що причини повторної неявки позивача в судове засідання правового значення не мають, а обов'язковими умовами для застосування передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні.
Правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Залишаючи без розгляду позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що 24 січня 2019 року, 19 березня 2019 року та 15 квітня 2019 року позивач не з'явився, а повідомлена ним причина неявки не є поважною.
Разом з тим встановлено, що у справі відсутні докази отримання ОСОБА_1 судової повістки про виклик у судове засідання на 19 березня 2019 року чи його повідомлення про розгляд справи в інший спосіб.
Ураховуючи зазначене, апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, дійшов правильного висновку щодо відсутності ознак повторної неявки позивача у судове засідання, тому обґрунтовано скасував ухвалу суду першої інстанції та направив справу для продовження розгляду.
При цьому апеляційний суд правильно зазначив про відсутність доказів належного повідомлення позивача про день і час судового розгляду справи
19 березня 2019 року.
Доводи касаційної скарги про вихід апеляційним судом за межі апеляційного перегляду справи відхиляються касаційним судом, оскільки суд апеляційної інстанції переглянув дану справу за наявними в ній доказами та перевірив законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, що відповідає частині першій статті 367 ЦПК України; доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до тлумачення заявником вказаної статті на власний розсуд.
Також не впливають на правильність висновків апеляційного суду доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом того, що протягом розгляду справи позивач не з'являється в судове засідання в четверте, оскільки в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача про день і час судового розгляду справи на 19 березня 2019 року, а, відтак, відсутні ознаки повторної неявки позивача у судове засідання.
Посилання заявника про невідповідність висновків апеляційного суду правовому висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 17 квітня 2019 року
№ 922/1714/18, є безпідставними, оскільки вказана постанова не містить висновків щодо застосування статті 257 ЦПК України, правильність застосування якої була предметом апеляційного перегляду в цій справі.
Підлягають відхиленню і доводи касаційної скарги про невідповідність висновків апеляційного суду правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13 (провадження № 61-36375св19), оскільки вказана постанова ухвалена Верховним Судом за інших фактичних обставин, а саме неявка належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду позивача була повторною, а в даній справі позивач не повідомлений в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, що передувало засіданню, в якому залишено без розгляду його позовну заяву.
Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм процесуального права, тому відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і заявник такі не вказує.
Щодо судових витрат
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтею 400 ЦПК Україниу редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Нігинський 61» залишити без задоволення.
Постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов