Ухвала
08 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 757/16969/16-ц
провадження № 61-19022св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Стрільчука В. А. у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів та додаткових витрат за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 липня 2019 року,
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 292 037,44 грн, яка з врахуванням пені, неустойки та додаткових витрат на підтримання здоров'я складає 671 686,11 грн.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати аліментів станом на 01 січня 2015 року в розмірі 292 037,44 грн та пеню із заборгованості зі сплати аліментів в розмірі 117 237,73 грн, а всього - 409 275,17 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 4 092,75 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 липня 2019 року (повний текст якої складено 25 липня 2019 року) апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року - без змін.
25 жовтня 2019 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження, ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 липня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд. Крім того, ОСОБА_2 просив поновити йому строк на касаційне оскарження судових рішень та зупинити виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 24 липня 2019 року, відкрито касаційне провадження в цій справі, витребувано її матеріали з Печерського районного суду міста Києва та зупинено виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року до закінчення касаційного провадження.
05 вересня 2020 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку заяву про відвід судді Верховного Суду Стрільчука В. А., в якій, посилаючись на підпункти 3, 5 частини першої статті 36 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), просить відвести суддю Стрільчука В. А. від розгляду справи та сприяти Вищій раді правосуддя в подальшому дисциплінарному провадженні щодо звільнення його з посади судді Верховного Суду.
Заява ОСОБА_1 обґрунтована тим, що суддя Стрільчук В. А. прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи: свідомо (або навмисно), зупинивши виконання судового рішення, порушує розумні строки перегляду справи в касаційному порядку.
Заява про відвід є необґрунтованою з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно з частиною третьою статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_1 подав заяву про відвід судді Верховного Суду Стрільчука В. А. виключно у зв'язку з його незгодою з процесуальним рішенням судді про зупинення виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року до закінчення касаційного провадження.
Як зазначено вище, разом з поданою касаційною скаргою ОСОБА_2 подав клопотання про зупинення виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку, обґрунтоване тим, що 12 серпня 2019 року старший державний виконавець Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - Броварський міськрайонний відділ ДВС) Мосійко В. М. винесла постанову про арешт майна боржника. 24 вересня 2019 року головний державний виконавець Броварського міськрайонного відділу ДВС Аверіна М. В. винесла постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 59714696, якою арештовано його кошти, зокрема й пенсійну карту, що перешкоджає отриманню пенсійних коштів. Тобто виникла загроза його правам, свободам, інтересам, коштам та майну, оскільки в разі задоволення касаційної скарги і незупинення виконання рішення місцевого суду буде неможливо здійснити поворот виконання рішення, так як майно, продане з примусових торгів, не може бути витребуване від його набувача, а грошові кошти позивач ОСОБА_1 не поверне.
Задовольняючи вказане клопотання, Верховний Суд виходив з того, що відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії. Згідно з частиною першою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Перевіривши доводи клопотання, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені у клопотанні обставини, а також додані до нього копії постанов, винесених посадовими особами Броварського міськрайонного відділу ДВС про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника свідчать про необхідність зупинення виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року до закінчення касаційного провадження.
Тобто в ухвалі Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року викладені мотиви, з яких виходив суддя-доповідач Стрільчук В. А. задовольняючи клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку, а доводи заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Стрільчука В. А. зводяться до його незгоди з результатом вирішення вказаного клопотання.
Незгода сторони з процесуальним рішенням судді, в силу вищенаведених положень статті 36 ЦПК України, не може бути підставою для його відводу.
Посилання заявника на те, що суддя Стрільчук В. А. прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи, є безпідставним та не підтверджене доказами. Крім того, заявник не навів обставин, які, на його думку, свідчать про заінтересованість судді Стрільчука В. А. в результаті розгляду справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Білуха проти України», № 33949/02, § 49-52, від 9 листопада 2006 року).
Згідно з частиною другою та абзацом 1 частини третьої статті 40 ЦПК Українипитання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Оскільки викладені ОСОБА_1 у заяві про відвід судді Верховного Суду Стрільчука В. А. обставини не свідчать про існування передбачених статтею 36 ЦПК України підстав для відводу, то вказану заяву необхідно визнати необґрунтованою.
Враховуючи необґрунтованість заявленого судді Верховного Суду Стрільчуку В. А. відводу, питання про відвід судді згідно з абзацом 1 частини третьої статті 40 ЦПК України необхідно передати для вирішення іншому судді, визначеному в порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Керуючись статтями 33, 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Стрільчука В. А. визнати необґрунтованою.
Заяву про відвід судді Верховного Суду Стрільчука В. А. передати для вирішення іншому судді, визначеному в порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук
С. О. Карпенко М. Ю. Тітов