Ухвала
Іменем України
03 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 639/4971/18
провадження № 61-12175ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на постанову Харківського апеляційного суду від 08 липня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Державного підприємства «Сетам», треті особи: Харківська міська рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головне територіальне управління юстиції у Харківській області, про визнання недійсними електронних торгів, скасування протоколу та акта про проведення електронних торгів, стягнення грошових коштів,
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив: визнати недійсними електронні торги, проведенні 22 червня 2018 року, з реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 ; скасувати протокол проведення електронних торгів від 25 червня 2018 року № 340531; скасувати акт про реалізацію предмета іпотеки від 10 липня 2018 року, затверджений начальником Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області; стягнути з Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області на його користь грошові кошти в сумі 1 064 000 грн та стягнути з Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам» на його користь грошові кошти в сумі 56 000 грн.
Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що в процесі здійснення виконавчого провадження ВП № 55785442 головним державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Писаренко О. С. на підставі виконавчого листа від 11 січня 2018 року № 639/5701/17, виданого Жовтневим районним судом міста Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості в сумі 588 121,52 грн, було передано на реалізацію шляхом проведення електронних торгів до ДП «Сетам» нерухоме майно боржника - квартиру АДРЕСА_1 . За результатами проведення аукціону його визнано переможцем відповідних електронних торгів згідно з протоколом ДП «Сетам» від 25 червня 2018 року № 340531. Ціна продажу становила 1 120 000 грн. 19 червня 2018 року він сплатив на рахунок ДП «Сетам» 48 181,96 грн гарантійного внеску для участі в торгах. 03 липня 2018 року ним внесено 1 064 000 грн на рахунок державної виконавчої служби за придбання предмета торгів згідно з протоколом № 340531. 04 липня 2018 року він сплатив 7 818,04 грн як додаткову винагороду ДП «Сетам». 10 липня 2018 року головним державним виконавцем Писаренко О. С. було складено акт про реалізацію предмета іпотеки, згідно з яким ДП «Сетам» провело реалізацію вищевказаного нерухомого майна боржника. В акті зазначено, що майно належало боржнику ОСОБА_2 , що фактично як на момент передачі спірного майна на реалізацію, так і на момент його реалізації не відповідало дійсності. Після проведення електронних торгів при його зверненні до державного реєстратора щодо оформлення прав власності на придбане ним нерухоме майно стало відомо, що за рішенням Московського районного суду міста Харкова від 07 грудня 2017 року у справі № 643/2513/17, а також згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 25 квітня 2018 року право власності на спірну квартиру було зареєстровано за територіальною громадою в особі Харківської міської ради Харківської області. Крім того, за встановлених Московським районним судом міста Харкова обставин, викладених у вказаному рішенні суду, право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі підроблених документів, у зв'язку з чим його право власності на спірну квартиру було скасоване судом. При передачі майна на реалізацію до ДП «Сетам» 10 квітня 2018 року державний виконавець не вказав чинні обтяження майна, які на той момент були зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. На час подачі заявки до ДП «Сетам» на майно, передане на реалізацію, було накладено три обтяження: арешт майна на підставі ухвали суду, внесений 24 березня 2017 року; арешт майна на підставі ухвали суду, внесений 10 січня 2017 року; заборона на розпорядження на підставі договору іпотеки, внесена 29 листопада 2016 року. За таких обставин, аукціон було проведено на підставі недостовірних відомостей та без урахування дійсних обтяжень.
Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 27 червня 2019 року позов задоволено частково. Визнано недійсними електронні торги, проведенні 22 червня 2018 року з реалізації предмета іпотеки, а саме - квартири АДРЕСА_1 . Скасовано протокол проведення електронних торгів від 25 червня 2018 року № 340531. Скасовано акт про реалізацію предмета іпотеки від 10 липня 2018 року, затверджений начальником Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Стягнуто з ДП «Сетам» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 56 000 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Стягнуто з Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2 114,40 грн. Стягнуто з ДП «Сетам» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 704,80 грн.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що електронні торги було проведено за підробними документами на виставлене на продаж майно. Відповідачі фактично продали майно, яке не належало особі, зазначеній боржником у виконавчому провадженні, а тому не могли бути продавцями цього майна. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів у розмірі 1 064 000 грн (вартість лоту) з Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки зазначені грошові кошти були перераховані виконавчою службою на рахунки стягувача та боржника виконавчого провадження і не перебувають в її розпорядженні. Позов про стягнення цих коштів із стягувача ОСОБА_1 не пред'являв та вимог про відшкодування шкоди в порядку статті 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) також не заявляв.
Постановою Харківського апеляційного суду від 08 липня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мороко О. О. задоволено, апеляційну скаргу ДП «СЕТАМ» залишено без задоволення. Рішення Московського районного суду міста Харкова від 27 червня 2019 року скасовано в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів і розподілу судового збору та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Стягнуто з Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1 064 000 грн. Стягнуто з Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 9 514,80 грн за подання позову. Стягнуто з Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 4272,20 грн за подання апеляційної скарги. В іншій частині рішення Московського районного суду міста Харкова від 27 червня 2019 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що продаж спірної квартири відбувся відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок), який не передбачає укладення договору між виконавчою службою (виконавцем) та організатором електронних торгів (в цьому випадку ДП «Сетам»). Натомість згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Порядку «Підготовка до проведення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною)» винагорода Організатору встановлюється у відсотковому відношенні до ціни продажу лота, що з урахуванням змісту Акта про реалізацію предмета іпотеки від 10 липня 2018 щодо порядку розподілення коштів від продажу лота та умовами передбаченими статтями 1000, 1002 ЦК України, договору доручення та права повіреного на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, ДП «СЕТАМ» під час укладення на публічних торгах (аукціоні) договору купівлі-продажу виступало представником відділу державної виконавчої служби, який за змістом Акта про реалізацію предмета іпотеки та протоколу з продажу предмета іпотеки був продавцем. Тому заявлену в позові суму, яку ОСОБА_1 сплатив продавцю, необхідно стягнути на його користь в порядку, передбаченому частиною другою статті 216 ЦК України. Той факт, що на рахунку відділу виконавчої служби вже відсутня вказана сума, не спростовує його обов'язку повернути безпідставно отримані кошти, оскільки недійсний правочин не породжує позитивних юридичних наслідків. При цьому відділ державної виконавчої служби не позбавлений можливості в судовому порядку захистити свої права відповідно до правового механізму, передбаченого статтею 1212 ЦК України.
11 серпня 2020 року Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 08 липня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що право власності на спірну квартиру було зареєстроване за Харківською міською радою 16 травня 2019 року, тобто вже після подання документів для проведення електронних торгів і до набрання законної сили рішенням Московського районного суду міста Харкова від 07 грудня 2017 року у справі № 643/2513/17. Відтак, на час передачі державним виконавцем документів щодо реалізації спірної квартири у Державному реєстрі прав на нерухоме майно були відсутні відомості про Харківську міську раду як власника квартири. Крім того, електронні торги з реалізації спірної квартири було проведено відповідно до вимог чинного на час їх проведення законодавства, а дії державного виконавця у процесі цих торгів не визнавалися протиправними. Апеляційний суд не врахував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14, а також правових позицій Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16, від 02 травня 2018 року у справі № 910/10136/17 та від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17.
Зі змісту наведених доводів касаційної скарги вбачається, що скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої та абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що ДП «СЕТАМ» під час укладення на публічних торгах (аукціоні) договору купівлі-продажу виступало представником відділу державної виконавчої служби, який за змістом Акта про реалізацію предмета іпотеки та протоколу з продажу предмета іпотеки був продавцем. Тому заявлену в позові суму, яку ОСОБА_1 , сплатив продавцю, необхідно стягнути на його користь в порядку, передбаченому частиною другою статті 216 ЦК України. Той факт, що на рахунку відділу виконавчої служби вже відсутня вказана сума, не звільняє її від обов'язку повернути безпідставно отримані кошти, оскільки недійсний правочин не породжує позитивних юридичних наслідків.
Наведені висновки апеляційного суду узгоджуються з правовими позиціями, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17 та від 23 жовтня 2019 у справі № 922/3537/17, а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2019 року у справі № 640/12119/18, які були застосовані апеляційним судом, а саме: «Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення торгів, що передбачено пунктом 8 розділу ІХ Тимчасового порядку, та вказано, що акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором. З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами в договорі купівлі-продажу є продавець і покупець. Відчуження майна з електронних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу). З урахуванням наведеного, набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів». Крім того, у справі № 640/12119/18 Верховний Суд вказав, що «При підготовці до відчуження спірної квартири державним виконавцем відсутність заборони відчуження або арешту майна належним чином перевірена не була, хоча вказана посадова особа мала такий обов'язок та можливість шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».
Згідно з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів. Отже, не лише недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, є підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.
Об'єктом захисту виступає порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17).
Посилання заявника на неврахування апеляційним судом висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 у справі № 922/3537/17, а саме: «Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень», не заслуговує на увагу, тому що, як встановлено апеляційним судом, при підготовці до відчуження спірної квартири державним виконавцем не був належним чином перевірений факт відсутності заборони відчуження або арешту майна, хоча вказана посадова особа мала такий обов'язок та можливість шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Доводи заявника про неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 та від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14, а саме: «При вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів», є неспроможними, оскільки висновки апеляційного суду в цій справі не суперечать вказаним правовим позиціям Верховного Суду України.
Аргументи заявника про незастосування апеляційним судом правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16, а саме: «Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи», є безпідставними. Сторонами оспорюваного договору купівлі-продажу, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавець - державна виконавча служба та покупець - переможець електронних торгів. Вказані особи є учасниками цієї справи, апеляційний суд справі встановив їх належність і обґрунтованість позову, тобто виконав покладені на нього вищевказані обов'язки.
Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд вже викладав у своїх постановах висновки щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суди попередніх інстанцій розглянули справу відповідно до таких висновків.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1996 року у справі «Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції», пункти 37, 38 рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі «Бруалла Гомесде ла Торре проти Іспанії»).
Виходячи з викладеного, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на постанову Харківського апеляційного суду від 08 липня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Державного підприємства «Сетам», треті особи: Харківська міська рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головне територіальне управління юстиції у Харківській області, про визнання недійсними електронних торгів, скасування протоколу та акта про проведення електронних торгів, стягнення грошових коштів.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук
С. О. Карпенко
М. Ю. Тітов