Ухвала
Іменем України
02 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 756/2631/17
провадження № 61-12149ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Івашківського Андрія Олеговича на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 липня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Івашківського Андрія Олеговича про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року,
У лютому 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом, в якому просила поділити спільно набуте сторонами майно таким чином: визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 та припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частини вказаної квартири; визнати за нею право власності на автомобіль марки АUDІ, модель Q7, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску; визнати за ОСОБА_2 право власності на земельні ділянки площею 0,2000 га, кадастровий номер 3220683600:03:001:0010, в Київській області, Богуславського району, селі Чайки, площею 0,1200 га, кадастровий номер 3221884000:33:022:0739, в Київській області, Вишгородського району, Лебедівської сільської ради, площею 0,1203 га, кадастровий номер 3221888800:38:103:6022, в Київській області, Вишгородського району, Хотянівської сільської ради; визнати за ОСОБА_2 право власності на: автомобіль марки LEXUS, модель LХ570, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2016 року випуску; автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель S 600, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2006 року випуску; автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель SPRINTER 313 СDІ, реєстраційний номер НОМЕР_4 , 2010 року випуску; автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель MULTIVAN, реєстраційний номер НОМЕР_5 , 2013 року випуску; автомобіль марки ЗИЛ, модель 131, 1972 року випуску; причіп марки КНОТТ, модель 91Н, реєстраційний номер НОМЕР_6 , 2015 року випуску; причіп марки ТІКІ-ТREILER, модель С-300LР, 2012 року випуску.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 03 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено: визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 130,4 кв. м вартістю 4 044 000 грн; припинено право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 130,4 кв. м; визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки АUDІ, модель Q7, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, колір - білий, вартістю 1 080 000 грн; визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,2000 га, кадастровий номер 3220683600:03:001:0010, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, вартістю 347 849 грн; визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 3221884000:33:022:0739, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, вартістю 600 000 грн; визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,1203 га, кадастровий номер 3221888800:38:103:6022, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, вартістю 1 100 000 грн; визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки LEXUS, модель LХ 570, державний номерний знак НОМЕР_2 , 2016 року випуску, колір - чорний, вартістю 1 546 800 грн; визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель S 600, державний номерний знак НОМЕР_3 , 2006 року випуску, колір - чорний, вартістю 810 000 грн; визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель SPRINTER 313 СDІ, державний номерний знак НОМЕР_4 , 2010 року випуску, колір - зелений, вартістю 540 000 грн; визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель MULTIVAN, державний номерний знак НОМЕР_5 , 2013 року випуску, колір - чорний, вартістю 1 350 000 грн; визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки ЗИЛ, модель 131, 1972 року випуску, придбаний 21 квітня 2010 року, вартістю 40 000 грн; визнано за ОСОБА_2 право власності на причіп марки КНОТТ, модель 91Н, державний номерний знак НОМЕР_6 , 2015 року випуску, колір сірий, вартістю 108 000 грн; визнано за ОСОБА_2 право власності на причіп марки ТІКІ-ТREILER, модель С-300LР, 2012 року випуску, придбаний 14 березня 2012 року, вартістю 26 500 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2020 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 03 квітня 2019 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позовом ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 130,4 кв. м. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля марки АUDІ, модель Q7, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2012 року випуску. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля MERCEDES-BENZ, модель SPRINTER 313 CDI, державний номерний знак НОМЕР_4 , 2010 року випуску. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2000 га, кадастровий номер 3220683600:03:001:0010, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1200 га, кадастровий номер 3221884000:33:022:0739, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1203 га, кадастровий номер 3221888800:38:103:6022, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 130,4 кв. м. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину автомобіля марки АUDІ, модель Q7, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2012 року випуску. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину автомобіля MERCEDES-BENZ, модель SPRINTER 313 CDI, державний номерний знак НОМЕР_4 , 2010 року випуску. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2000 га, кадастровий номер 3220683600:03:001:0010, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1200 га, кадастровий номер 3221884000:33:022:0739, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1203 га, кадастровий номер 3221888800:38:103:6022, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У березні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Івашківський А. О. звернувся до Київського апеляційного суду із заявою про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року за нововиявленими обставинами з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у зв'язку з існуванням істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі позивачу на час розгляду справи.
Заява обґрунтована тим, що 06 серпня 2019 року ОСОБА_1 подала до Подільського Управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві заяву про вчинення відповідачем кримінального правопорушення, передбаченого статтею 358 Кримінального кодексу України. Перебуваючи у шлюбі відповідач без згоди позивача 26 листопада 2016 року провів перереєстрацію транспортних засобів, а саме: автомобіля марки LEXUS, модель LХ570, державний номерний знак НОМЕР_2 , 2016 року випуску, колір чорний; автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель MULTIVAN, державний номерний знак НОМЕР_5 , 2013 року випуску, колір чорний. Відповідач неправомірно вчинив дії щодо відчуження майна, яке перебувало у спільній сумісній власності подружжя, з метою уникнення подальшого поділу майна подружжя. Окрім відчуження транспортних засобів, відповідач намагався відчужити земельні ділянки шляхом укладення «фіктивних» договорів позики з фізичною особою, а саме: земельну ділянку площею 0,2000 га, кадастровий номер 3220683600:03:001:0010, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 3221884000:33:022:0739, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3; земельну ділянку площею 0,1203 га, кадастровий номер 3221888800:38:103:6022, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, сільська рада Хотянівська. Проте Вишгородським районним судом Київської області в рішенні у справі № 363/3254/17, яке набрало законної сили, встановлено таке: «Таким чином, суд вважає, що договори позики від 23 липня 2013 року, які укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 № 23/07-13; від 01 квітня 2015 року № 01/04-15 та від 01 серпня 2016 року № 01/08-16 були укладені між позивачем та відповідачем з порушенням істотних умов укладення таких видів правочину, без наміру створити правові наслідки, які обумовлювалися правочинами, без згоди третьої особи, яка на час укладення договорів позики перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , а тому вищевказані договори позики є безгрошовим та укладенні з метою уникнення поділу спільного майна подружжя». Зазначеним рішенням в позовних вимогах ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на вищевказані земельні ділянки відмовлено. Вказане рішення Вишгородського районного суду Київської області не оскаржувалося сторонами у справі та набрало законної сили. Таким чином, зазначені факти вказують на протиправні дії ОСОБА_2 , які вчинялися з метою уникнення поділу спільного майна подружжя. Крім цього, 07 грудня 2017 року Оболонським районним судом м. Києва було ухвалено заочне рішення у справі № 756/4200/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 та стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на дитину. ОСОБА_2 не виконав рішення Оболонського районного суду міста Києва від 07 грудня 2017 року у справі № 756/4200/17, аліменти на дитину не сплатив, у зв'язку з чим спільна дитина позивача та відповідача знаходиться на повному утриманні позивача. ОСОБА_1 займається вихованням дитини, а також фінансово забезпечує доньці навчання та належні побутові умови. Відповідач жодної допомоги дитині не надає, не піклується про її навчання та виховання. При прийнятті постанови від 08 жовтня 2019 року Київським апеляційним судом не було враховано інтереси дитини ОСОБА_5 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 липня 2020 року відмовлено в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Івашківського А. О. про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2020 року залишено без задоволення касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Івашківського А. О. на постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року, а зазначену постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині залишено без змін. Верховний Суд вказав, що постанова суду апеляційної інстанції від 08 жовтня 2019 року ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права. З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку про те, що правові підстави для задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Івашківського А. О. відсутні.
14 серпня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Івашківський А. О. подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 липня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та змінити постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року в частині визнання за позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_1 та на автомобіль марки АUDІ, модель Q7, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску. В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року залишити без змін.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Івашківського А. О. обґрунтована тим, що апеляційний суд не дослідив та не врахував той факт, що ОСОБА_2 не виконує судове рішення про стягнення з нього аліментів на дитину, яка перебуває на повному утриманні позивача. Відповідач не надає допомоги доньці та не спілкується з нею. Крім того, суд не дослідив доказів про вчинення ОСОБА_2 протиправних дій, спрямованих на уникнення поділу спільного майна подружжя.
Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
За змістом наведених норм права необхідними умовами визнання обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, нововиявленими є те, що зазначені обставини є істотними та існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Перший критерій для віднесення обставин до категорій нововиявлених для суду становить істотність цих обставин для вирішення справи.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби така обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Другим критерієм для віднесення обставин до категорії нововиявлених для суду є доведеність того, що такі обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.
Частиною третьою статті 429 ЦПК України передбачено, що за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Встановивши, що обставини, на які посилався заявник у заяві про перегляд постанови апеляційного суду, не є нововиявленими обставинами в розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні його заяви.
Суди не уповноважені здійснювати повторну оцінку фактичних даних, на які посилається заявник як на підставу для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, які вже були предметом розгляду судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, перевірені та оцінені ними.
Таке обмеження узгоджується з принципом юридичної визначеності, що базується на положенні римського права res judicata, відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в законну силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Устименко проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нелюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків апеляційного суду і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами норм матеріального і процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень.
Тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі «Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції», пункти 37, 38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі «Бруалла Гомесде ла Торре проти Іспанії»).
Згідно з частиною п'ятою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання представника ВНПФ «НІКА» - адвоката Хруленка М. В. про розгляд касаційної скарги за його участю.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Івашківського Андрія Олеговича на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 липня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Івашківського Андрія Олеговича про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук
С. О. Карпенко
М. Ю. Тітов