Ухвала
02 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 756/3004/18
провадження № 61-12049ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лабика Руслана Романовича на постанову Київського апеляційного суду від 13 липня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення коштів,
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) 100 000 грн на відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 3 000 грн - витрат у зв'язку з проведенням експертизи та 1 000 грн - сплаченого судового збору.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 08 квітня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 100 000 грн, витрати на проведення експертизи - 3 000 грн, судовий збір - 1 000 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 липня 2020 року апеляційну скаргу МТСБУ задоволено. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 08 квітня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь МТСБУ судовий збір за звернення до суду з апеляційною скаргою в розмірі 1 500 грн.
11 серпня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Лабик Р. Р. подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 13 липня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Оболонського районного суду міста Києва від 08 квітня 2019 року.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року (на час подання касаційної скарги) - 2 102 грн.
Ціна позову в цій справі становить 100 000 грн, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн). Тобто справа № 756/3004/18 є малозначною в силу вимог закону.
Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення представник ОСОБА_1 - адвокат Лабик Р. Р. вказав, що апеляційний суд не врахував правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к, від 24 жовтня 2019 року у справі № 758/2874/16-ц. За подібних обставин висновки апеляційного суду є протилежними висновкам, сформованим у наведених постановах Верховного Суду, тому касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. За вказаних обставин оскаржуваною постановою апеляційного суду порушено принцип рівності конституційних прав громадян перед законом.
Наведені заявником доводи є істотними, свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, для розгляду справи судом касаційної інстанції.Тому, не дивлячись на те, що справа є малозначною, оскаржуване в ній судове рішення підлягає перегляду в касаційному порядку.
Касаційна скарга подана у встановлений законом строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, оплачена судовим збором.
Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Оскільки викладені доводи касаційної скарги викликають необхідність їх перевірки, то слід відкрити касаційне провадження в цій справі та витребувати матеріали справи.
Керуючись статтями 389, 392, 394, 395, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Лабика Руслана Романовича на постанову Київського апеляційного суду від 13 липня 2020 року.
Витребувати з Оболонського районного суду міста Києва цивільну справу № 756/3004/18 за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення коштів.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 02 жовтня 2020 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук
С. О. Карпенко
М. Ю. Тітов