10 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 916/84/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В.Г. - головуючого, Жукова С.В., Катеринчук Л.Й.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІЛЕКС",
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "КОСТА ФОНТАНА",
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОСТА ФОНТАНА" за вх. № 6280/2020
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2020
у складі колегії суддів: Принцевської Н.М. (головуючий), Діброви Г.І., Ярош А.І.;
та на рішення Господарського суду Одеської області від 04.05.2020
у складі судді Шаратова Ю.А.
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЛЕКС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОСТА ФОНТАНА"
про стягнення грошових коштів у розмірі 16 494,84 грн,
У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІЛЕКС" (далі - ТОВ "ВІЛЕКС") звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОСТА ФОНТАНА" (далі - ТОВ "КОСТА ФОНТАНА") про стягнення грошових коштів у розмірі 16 494,84 грн, набутих без достатньої правової підстави.
04.05.2020 рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 916/84/20 позовні вимоги ТОВ "ВІЛЕКС" до ТОВ "КОСТА ФОНТАНА" про стягнення грошових коштів у розмірі 16 494,84 грн задоволено в повному обсязі; стягнуто з ТОВ "КОСТА ФОНТАНА" на користь ТОВ "ВІЛЕКС" 16 494,84 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 грн.
24.07.2020 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "КОСТА ФОНТАНА" на рішення Господарського суду Одеської області від 04.05.2020 у справі № 916/84/20 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 04.05.2020 у справі № 916/84/20 залишено без змін.
12.08.2020 (згідно з відміткою на конверті) ТОВ "КОСТА ФОНТАНА" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2020 та рішення Господарського суду Одеської області від 04.05.2020 у справі № 916/84/20, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "ВІЛЕКС".
21.08.2020 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В.Г., суддів: Жукова С.В., Катеринчук Л.Й.
Дослідивши матеріали касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини сьомою статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Позов у зазначеній справі подано у січні 2020 року.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 установлено у розмірі 2 102 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом спору у цій справі є стягнення грошових коштів у розмірі 16 494,84 грн, набутих без достатньої правової підстави, що значно менше, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 (2 102 грн х 100 = 210 200 грн), а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України справа № 916/84/20 є малозначною.
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.
У той же час, необхідність відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "КОСТА ФОНТАНА" обґрунтовує тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо спорів, пов'язаних зі сплатою комунальних послуг співвласниками апартаментів готелю.
Скаржник зазначає, що оскаржувані постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2020 та рішення Господарського суду Одеської області від 24.07.2020 у справі № 916/84/20 підлягають скасуванню повністю, з ухваленням нового рішення суду на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, щодо застосування статті 360 Цивільного кодексу України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до співвласників апартаментів готелю в частині сплати комунальних послуг.
Разом з цим, наведені скаржником у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, зокрема, що результат вирішення цього спору судами виходить за межі звичайних наслідків вирішення такого роду спорів.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Касаційний господарський суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
Сама лише вказівка на те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, без належного та фундаментального такого обґрунтування, та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою, що підпадає під дію підпунктів "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Не є таким обґрунтуванням і посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 360 Цивільного кодексу України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до співвласників апартаментів готелю в частині сплати комунальних послуг.
До того ж зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, і в цілому до заперечення результату розгляду справи судом. Однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КОСТА ФОНТАНА" немає.
З урахуванням наведеного, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 916/84/20 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КОСТА ФОНТАНА" за вх. № 6280/2020 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2020 та на рішення Господарського суду Одеської області від 04.05.2020, оскільки касаційна скарга подана на судові акти, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 163, 234, 235, пунктом 2 частини 3 статті 287, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 916/84/20 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КОСТА ФОНТАНА" за вх. № 6280/2020 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2020 та на рішення Господарського суду Одеської області від 04.05.2020.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді С. Жуков
Л. Катеринчук