про відмову у видачі судового наказу
10 вересня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/801/20
Суддею Господарського суду Чернігівської області Демидовою М.О., розглянуто матеріали заяви № 19/402/775 від 01.09.2020 Дочірнього підприємства Приватного акціонерного товариства «НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» про видачу судового наказу
за заявою Дочірнього підприємства Приватного акціонерного товариства «НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія», вул. Шевченко, 15, м. Чернігів, 14000
до Фізичної особи - підприємця Івашньова Сергія Володимировича, АДРЕСА_1
про видачу судового наказу
встановив:
Дочірнім підприємством Приватного акціонерного товариства «НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» подано заяву про видачу судового наказу про стягнення з фізичної особи - підприємця Івашньова Сергія Володимировича заборгованості у сумі 10422,27 грн.
В обґрунтування поданої заяви заявник послався на неналежне виконання боржником укладеного договору № 431/17 оренди нерухомого майна від 11.08.2017.
Розглянувши подану заяву на предмет наявності правових підстав для видачі судового наказу, суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 150 ГПК України визначаються загальні вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу, а також документів, які додаються до такої заяви.
Так, п.п. 4, 5 ч.2 ст. 150 ГПК України визначено, що у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Частиною 3 статті 150 ГПК України наведено перелік документів, які мають бути додані до заяви про видачу судового наказу, зокрема, інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Отже, заявник повинен чітко визначити обставини та докази на яких ґрунтуються його вимоги та надати документи на їх підтвердження.
Як вбачається зі змісту заяви про видачу судового наказу, в обґрунтування своїх вимог про стягнення 10422,27 грн заборгованості заявник посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань зі сплати орендної плати та компенсації витрат на утримання майна та обслуговування орендованого майна, витрат на комунальні послуги, зазначаючи неоплачені акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №№ 536 від 30.09.2017 на суму 2945,42 грн, 538 від 30.09.2017 на суму 12,88 грн, 709 від 30.11.2017 на суму 2479,85 грн, 756 від 30.11.2017 та рахунки на оплату №№ 532 від 29.09.2017, 533 від 29.09.2017, 707 від 30.11.2017 на суму 2479,85 грн, 754 від 30.11.2017. При складанні сум по вказаним актам сума вирахована сума становить 5448,65 грн, що є меншою, ніж заявлена позивачем до стягнення.
Таким чином, заявником до матеріалів заяви не додано документів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються вимоги про фактичну наявність боргу в сумі 10422,27 грн та обставин, викладених в заяві.
Виходячи зі змісту частини 3 статті 147 ГПК України заявником та боржником у наказному провадженні можуть бути виключно юридичні та фізичні особи-підприємці.
Судом встановлено, що вимоги даної заяви звернуті до фізичної особи - підприємця Івашньова Сергія Володимировича, який згідно безкоштовного запиту до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань припинив здійснення підприємницької діяльності станом на 23.12.2019 (номер запису: 20640060005004198).
Правова позиція у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі 910/8729/18, яку розглянуто за правилами позовного провадження, не спростовує наведених висновків суду у даній справі.
Таким чином, позивачем не додано доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги щодо видачі судового наказу, що є порушенням приписів п. 4 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувану не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст. 150, 152, 153, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Дочірньому підприємству Приватного акціонерного товариства «НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія», вул. Шевченко, 15, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 01431535 у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи - підприємця Івашньова Сергія Володимировича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованості у сумі 10422,27 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала підписана 10.09.2020.
Суддя М.О. Демидова