"07" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/653/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.
при секретарі судового засідання Ісак Д.П.
розглянувши справу №916/653/20
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Насіння” (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34-Б, код ЄДРПОУ 30674952)
до відповідача Приватного підприємства “АГРО-ДІС” (66430, Одеська область, Ананьївський район, село Кохівка, вул. Незалежності, буд. 1А, код ЄДРПОУ 33714222)
про стягнення 538 137,29грн., -
Представники сторін:
від позивача - Мартиненко О.О. за довіреністю № 7Д-3 від 20.01.2020р.;
від відповідача - не з'явився;
Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Насіння” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства “АГРО-ДІС” про стягнення 1 538 137,54грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором №2-2803/пр1208 від 28.03.2019р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.03.2020р. було відкрито провадження по справі №916/653/20. Розгляд справи призначено за правилами загальними позовного провадження.
13.04.2020р. до суду від позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі № 916/653/20 в частині стягнення основного боргу в розмірі 1 000 000,25грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині, в порядку п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, надавши банківську виписку.
Ухвалою суду від 04.05.2020р. провадження по справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 1 000 000,25. було закрито, в порядку ч.1 п.2 ст. 231 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.07.2020р. строк підготовчого засідання був продовжений на тридцять днів в порядку ст. 177 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.08.2020р. підготовче засідання було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.
Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджується поштовими повідомленнями, копії яких містяться в матеріалах справи. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Крім того, 07.09.2020р. до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано продовженням карантинних заходів до 31.10.2020р. та перебуванням представника відповідача на лікарняному.
В задоволенні відповідного клопотання судом було відмовлено з огляду на наступне.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для відкладення розгляду справи на більш пізніший термін до закінчення дії заходів спрямованих на запобігання поширенню коронавірусу COVID-19, господарський суд виходить з наступного.
02.04.2020р. набув чинності Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 30.03.2020р. № 540-IX, яким було внесено зміни до законодавчих актів України, в тому числі до ГПК України.
Варто зауважити, що Законом України від 30.03.2020р. № 540-IX було доповнено ст. 197 ГПК України новою частиною, відповідно до якої під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України.
Таким чином, Законом України від 30.03.2020р. № 540-IX передбачено право учасників справи брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Господарський суд зазначає, що будь-яких обмежень у діяльності судів на період карантину встановлено не було, а, отже, суди продовжують здійснювати правосуддя та ухвалювати відповідні процесуальні рішення.
Крім того, суд зауважує що у разі перебування представника відповідача на лікарняному, в судове засідання на праві самопредставництва міг з'явитись директор відповідача.
Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
28.03.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “НАСІННЯ” (Продавець) та Приватним підприємством “АГРО-ДІС” (Покупець) було укладено договір № 2-2803/пр1208.
Відповідно п.1.1 Договору Продавець зобов'язується в строки, визначені договором, передати у власність Покупця (поставити) насіння сільськогосподарських культур та/або засоби захисту рослин (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його вартість.
Згідно п. 1.2 Договору найменування Товару визначається в Додатках до цього договору, які складають його невід'ємну частину.
Розгорнутий асортимент та кількість Товару, що постачається, визначаються у Додатках до цього договору (п. 2.1 Договору).
Ціна за одиницю Товару кожного найменування в національній валюті наводиться у Додатках до цього договору. Загальна вартість Товару з ПДВ визначається шляхом складання вартості окремих партій Товару, визначених у Додатках до цього Договору. Сторони, крім встановлення ціни та загальної вартості Товару в гривні, додатково визначають грошовий еквівалент ціни та загальної вартості Товару в іноземній валюті, використовуючи середньозважений курс продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку за даними сайту. Сторони погодили, що для обрахування такого грошового еквіваленту в іноземній валюті використовують курс продажу відповідної іноземної валюти, що склався па час закриття торгової сесії в банківський день, що передує даті оформлення відповідного Додатку до договору. За згодою сторін у Додатку (Додатках) до договору грошовий еквівалент ціни та загальної вартості Товару в іноземній валюті може бути обрахований з використанням курсу продажу іноземної валюти, відмінного від середньозваженого курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку за даними сайту (п. 5.1 Договору)
Згідно п. 6.1 Договору загальна вартість Товару повинна бути сплачена Покупцем у строк, встановлений в Додатках до цього договору.
Оплата здійснюється в гривнях у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця (п. 6.2 Договору).
Поставка здійснюється на умовах та в місці поставки, визначених в Додатках до цього Договору. Насіння поставляється партіями. В разі поставки Товару на умовах самовивозу Покупець зобов'язується прибути у строки, передбачені цим договором, на склад Продавця, прийняти Товар та за власний рахунок здійснити транспортування Товару за межі складу Продавця.У випадку поставки Товару на умовах доставки Покупець зобов'язаний письмово повідомити Продавця про готовність прийняти Товар, визначений цим договором, не пізніше, ніж за 5 календарних днів до його поставки. У разі наявності Товару, Продавець має право повідомити Покупця (шляхом направлення листа на електронну адресу) про готовність відвантажити/поставити Товар, а Покупець в такому випадку зобов'язаний прибути/прийняти Товар протягом 7 календарних днів з моменту направлення такого повідомлення. У випадку якщо Покупець не прибув та/або не прийняв Товар у вищезазначені строки, Продавець має право змінити строки поставки Товару в односторонньому порядку (не більше 14 календарних днів від граничного строку, зазначеного у Додатках до договору). При цьому вказане не буде вважатись порушенням Продавцем зобов'язань стосовно строків поставки, визначених Додатками до договору (п. 7.1 Договору).
Згідно п. 7.2 Договору перехід права власності на Товар відбувається в момент фактичної передачі Товару та підписання видаткових накладних на Товар.
Вартість тари та пакування входить до ціни Товару (п. 8.2 Договору).
За змістом п. 9.1 Договору передача-приймання товару здійснюється у пункті поставки товару, вказаному в Додатку до цього договору.
Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється в порядку, що визначається цим договором та чинним законодавством України. Приймання товару за кількістю та видимим недоліками здійснюється Покупцем в день його отримання від Продавця. Покупець зобов'язаний перевірити комплектність, цілісність тари (упаковки), пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність наявних ознак пошкодження товару і у випадку їх виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово заявити Продавцю. При відсутності такої заяви Товар вважається прийнятий Покупцем, як належний. Підписання Покупцем видаткової накладної також засвідчує факт передачі разом з Товаром усієї товаросупровідної документації, в тому числі сертифікатів якості (п. 9.2 Договору).
Відповідно п. 10.1 договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та засвідчення печатками сторін. Строк дії договору становить 12 місяців, але у будь-якому разі, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно п. 11.1 Договору за порушення умов договору винна сторона відшкодовує спричинені нею збитки, у тому числі упущену вигоду у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
За порушення строків виконання зобов'язань за цим договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожен день прострочки (п. 11.2 Договору).
У разі ухилення від оплати вартості Товару понад 15 календарних днів Покупець, крім пені, сплачує Продавцю штраф в розмірі 20% від загальної вартості неоплаченого Товару (п. 11.4 Договору).
Відповідно до п.11.7 договору нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором припиняється через 3 (три) роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконане. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором становить 3 (три) роки.
Позивач вказує що на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 1 976 528,69, а саме: на суму 46 897,92 грн, що підтверджується видатковою накладною № Н-ВХ-2903-171 від 29.03.2019р.; на суму 1 134 649,92 грн., що підтверджується видатковою накладною № Н-ВХ-1204-131 від 12.04.2019р.; на суму 31 558,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № Н-ВХ-1704-101 від 17.04.2019р.; на суму 404 214,72 грн., що підтверджується видатковою накладною № Н-НХ-0805-147 від 08.05.2019 р.; на суму 30 705,60 грн., що підтверджується видатковою накладною № Н-БХ-1405-004 від 14.05.2019р.; на суму 120 981,97 грн., що підтверджується видатковою накладною № Н-БХ-1405-023 від 14.05.2019р.; на суму 23 478,98 грн., що підтверджується видатковою накладною № Н-ВХ-1505-037 від 15.05.2019р.; на суму 27 620,64 грн., що підтверджується видатковою накладною № Н-ВХ-1505-039 від 15.05.2019р.; на суму 46 404 грн., що підтверджується видатковою накладною № Н-ВХ-2805-060 від 28.05.2019р.; на суму 110 016,14 грн., що підтверджується видатковою накладною № Н-ВХ-0606-099 від 06.06.2019р.
Зазначені накладні підписані та скріплені печаткою відповідача. У матеріалах справи відсутні докази складання актів у зв'язку з наявністю претензій відповідача по кількості чи якості товару.
Факт отримання відповідачем Товару за вказаними видатковими накладними підтверджується довіреністю №25 від 28.03.2019р., довіреністю № 32 від 11.04.2019р., довіреністю № 34 від 17.04.2019р., довіреністю № 38 від 08.05.2019р., довіреністю № 40 від 13.05.2019р., довіреністю № 41 від 14.05.2019р., довіреністю № 42 від 14.05.2019р., довіреністю № 51 від 28.05.2019р., довіреністю № 56 від 06.06.2019р., які видані директору ПП “АГРО-ДІС” Друмову В.І. на отримання товару від ТОВ “ТОРГОВИЙ ДІМ “НАСІННЯ”.
Проте, Відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару належним чинному та в повному обсязі не здійснив внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 1 000 000,25грн.
Проте, під час розгляду справи в суді відповідна сума заборгованість відповідачем була сплачена, в насідок чого на підставі заяви позивача провадження по справі в цій частині було закрито.
Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем нараховано та заявлено до стягнення 286 613,70 грн. пені, 28 429,94 грн. 3 % річних, 200 000,05 грн. штрафу та 23 153,60грн. інфляційних витрат.
Отже, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №2-2803/пр1208 від 28.03.2019р. щодо належної оплати вартості отриманого товару, Товариство з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “НАСІННЯ” звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, укладений між сторонами по справі договір, який за своєю правовою природою відноситься до договору поставки, є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом, на виконання умов договору поставки №2-2803/пр1208 від 28.03.2019р. Товариством з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “НАСІННЯ” було здійснено поставку товарів відповідачу на суму 1 976 528,69грн., що підтверджується відповідними накладними та довіреностями відповідача, копії яких містяться в матеріалах справи.
Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
При цьому поставлений позивачем товар було отримано уповноваженою особою відповідача, про що свідчить підпис особи на вказаній видатковій накладній, яка скріплена печаткою відповідача.
Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем за укладеним договором щодо поставки продукції згідно вищевказаної накладної.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Отримання відповідачем поставлених з боку позивача товарів є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору №2-2803/пр1208 від 28.03.2019р. та вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару належним чинному та в повному обсязі не здійснив внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 1 000 000,25грн.
Між тим в ході розгляду справи відповідачем повністю була сплачена заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу за поставлений товар в розмірі 1 000 000,25грн.
При цьому у зв'язку з повною сплатою відповідачем суми основного боргу за поставлений товар ухвалою суду від 04.05.2020 р. було закрито провадження у даній справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Насіння” до Приватного підприємства “АГРО-ДІС” про стягнення основного боргу в сумі 1 000 000грн. 25коп.
Щодо решти частини вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованої пені в розмірі 286 613,70 грн. пені, 28 429,94 грн. 3 % річних, 200 000,05 грн. штрафу та 23 153,60грн. інфляційних витрат, то з огляду на відсутність доказів їх сплати вказані вимоги позивача судом розглядаються по суті.
Разом з тим з огляду на те, що відповідач свої зобов'язання в частині оплати поставленої продукції не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.
Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.
Отже, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
За порушення строків виконання зобов'язань за цим договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожен день прострочки (п. 11.2 Договору).
У разі ухилення від оплати вартості Товару понад 15 календарних днів Покупець, крім пені, сплачує Продавцю штраф в розмірі 20% від загальної вартості неоплаченого Товару (п. 11.4 Договору).
Розглянувши здійснений позивачем розрахунки пені та штрафу, господарський суд відзначає їх правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Насіння” в частині стягнення з відповідача пені в сумі 286 613,70грн. та штрафу 20% в розмірі 200 000,05грн. за порушення грошових зобов'язань за договором №2-2803/пр1208 від 28.03.2019р.підлягають задоволенню.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Наразі ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Крім того, виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки також випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі.
Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого товару за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних в розмірі 28 429,94грн., судом встановлено, що розрахунок 3% річних було здійснено позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 28 429,94грн.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Згідно роз'яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.
Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого товару за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано інфляційні витрати. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми інфляційних витрат в розмірі 23 153,60грн., судом встановлено, що розрахунок інфляційних витрат річних було здійснено позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційних витрат в розмірі 23 153,60грн.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Господарським судом при вирішення даної справи враховано висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Насіння” є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Насіння” (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34-Б, код ЄДРПОУ 30674952) до Приватного підприємства “АГРО-ДІС” (66430, Одеська область, Ананьївський район, село Кохівка, вул. Незалежності, буд. 1А, код ЄДРПОУ 33714222) - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства “АГРО-ДІС” (66430, Одеська область, Ананьївський район, село Кохівка, вул. Незалежності, буд. 1А, код ЄДРПОУ 33714222) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Насіння” (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34-Б, код ЄДРПОУ 30674952) пеню у розмірі 286 613 (двісті вісімдесят шість тисяч шістсот тринадцять) грн. 70 коп., штраф 20% в сумі 200 000 (двісті тисяч)грн. 05коп., інфляційні збитки у розмірі 23 153 (двадцять три тисячі сто п'ятдесят три) грн. 60 коп., 3% річних у розмірі 28 429 (двадцять вісім тисяч чотириста двадцять дев'ять) грн. 94 коп. та судовий збір 8 072 (вісім тисяч сімдесят дві) грн. 96коп.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 11 вересня 2020 р.
Суддя К.Ф. Погребна