"11" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/859/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,
секретар судового засідання Цісельський К.О.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянув у відкритому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку ,,ПРИВАТБАНК" до фізичної особи-підприємця Коваленко Лілії Володимирівни про стягнення 14870,45 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.04.2020 р. прийнято позовну заяву Акціонерного товариства Комерційного банку ,,ПРИВАТБАНК" до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/859/20, задоволено письмове клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 05.05.2020 р.
Протокольними ухвалами Господарського суду Одеської області від 05.05.2020 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 26.05.2020 р., від 26.05.2020 р. - до 14.07.2020 р., а від 14.07.2020 р. - до 05.08.2020 р.
Судове засідання 05.08.2020 р. не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Лічмана Л.В. в період з 28.07.2020 р. по 07.08.2020 р. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.08.2020 р. повідомлено учасників справи про те, що судове засідання для розгляду справи по суті відбудеться 08.09.2020 р.
Позивач повідомлений про дату, час і місце проведення засідання суду, в якому ухвалено рішення, що підтверджується довідкою про отримання позивачем ухвали Господарського суду Одеської області від 10.08.2020 р. в електронному вигляді.
Ухвали Господарського суду Одеської області, надіслані фізичній особі-підприємцю Коваленко Лілії Володимирівні на адресу, зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулись до суду з відмітками поштової установи про закінчення терміну зберігання, відсутність адресата за вказаною адресою та інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення.
З урахуванням змісту п.5 ч.6 ст.242 ГПК України та відсутності повідомлення про іншу адресу, фізична особа-підприємець Коваленко Лілія Володимирівна вважається належним чином повідомленою про час і місце засідань суду, тому її неявка не перешкоджає їх проведенню.
Згідно із приписами ст.ст.233,240 ГПК України в судовому засіданні 08.09.2020 р. підписано вступну та резолютивну частини рішення без їх проголошення.
Акціонерне товариство Комерційний банк ,,ПРИВАТБАНК" (далі - Банк) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Коваленко Лілії Володимирівни (далі - ФОП Коваленко Л.В.) про стягнення заборгованості у розмірі 14870,45 грн, з яких 882,40 грн заборгованості за кредитом, 2488,56 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 8079,83 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 3419,66 грн заборгованості по комісії за користування кредитом, вказуючи на порушення відповідачем умов укладеного між Банком та ФОП Коваленко Л.В. кредитного договору від 21.11.2013 р. б/н в частині своєчасного повернення кредитних коштів, сплати процентів, пені та комісії.
Обґрунтовуючи позов, Банк посилається на приписи ст.ст.193,232 ГК України, ст.ст.526,527,530,610,639 ЦК України, заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 21.11.2013 р. б/н, витяг з ,,Умов та правил надання банківських послуг", довідку Банку про розміри встановлених кредитних лімітів від 20.02.2020 р. вих. № Е0209ODUTO05Q, банківські виписки по рахунку відповідача тощо.
Відповідач письмовий відзив на позов не подав та жодного разу не скористався наданим ст.42 ГПК України правом на участь у засіданнях суду, з огляду на що розгляд справи здійснено за відсутності його представника та за наявними у ній доказами.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши відповідність доводів позивача фактичним обставинам справи та нормам українського законодавства, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з такого.
21.11.2013 р. між Банком та ФОП Коваленко Л.В. (далі - Клієнт) підписано заяву про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 та заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (далі - Заява), відповідно до якої Клієнт погоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг (знаходяться на сайті банку www.pb.ua), тарифами банку, які разом з цією анкетою складають договір банківського обслуговування. Підписанням Заяви Клієнт приєднується і зобов'язується виконувати умови, викладені в Умовах, Тарифах Банку - договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів чи додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну інформацією/погодження по банківському обслуговуванню з клієнтом через web-сайт банку (www.pb.ua або інший інтернет-/SMS-ресурс, зазначений банком).
З наданих до матеріалів справи доказів, у т.ч. банківських виписок по рахунку Клієнта за період з 21.11.2013 р. по 17.02.2020 р., вбачається, що останній використав кошти Банку в розмірі 882,40 грн.
Вказуючи на те, що ФОП Коваленко Л.В. не повернула кошти в сумі 882,40 грн, Банк здійснив нарахування процентів, пені та комісії за користування кредитом та звернувся до господарського суду з позовом у рамках провадження у даній справі.
Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час…
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ч.ч.1,2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За приписами ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами існують господарські зобов'язання, які виникли в зв'язку з укладанням кредитної угоди.
Наявні у справі банківські виписки по рахунку відповідача за період з 21.11.2013 р. по 17.02.2020 р. свідчать про неповернення ФОП Коваленко Л.В. кредитних коштів. Згідно ч.2 ст.530 ЦК України Банк має право вимагати виконання обов'язку щодо повернення коштів у будь-який час.
Відтак, господарський суд вважає цілком правомірною вимогу Банку про стягнення 882,40 грн тіла кредиту, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно ч.ч.1 та 2 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ч.1 ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Господарський суд зазначає, що умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома. Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші, адже за правилами ст.ст.633,634 ЦК України споживач послуг Банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання… Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1 та 2 ст.551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом, розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства, та договірні, розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі.
У заяві від 21.11.2013 р. процентна ставка не зазначена. Крім того у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а також щодо стягнення комісії за послуги Банку.
Обґрунтовуючи право на стягнення заявлених сум, позивач послався на текст Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на сайті Банку, як на невід'ємну частини спірного договору, де містяться: обов'язок Клієнта сплачувати відсотки за користування коштами та комісію, їх розміри; право Банку змінювати відсотки в односторонньому порядку; відповідальність за несвоєчасне повернення кредиту у вигляді пені.
При цьому матеріалами справи не доведено, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг розумів відповідач, що він ознайомився і погодився з ними, підписуючи Заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії та неустойки, їх розмірів і порядку нарахування.
Надані Банком роздруківки з сайту належним доказом у цій частині бути не можуть, оскільки зміст роздруківок: повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила надання банківських послуг; не містить пунктів Умов, на які посилається Банк в позовній заяві, обґрунтовуючи можливість стягнення процентів, пені та комісії, а саме в позові йдеться про розповсюдження на спірні відносини п.3.18 Умов, у той час як в додатку міститься текст п.3.2 Умов.
Одночасно слід зауважити, що в даному випадку неможливо застосувати до спірних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України щодо укладання договору приєднання, т.я. Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим Банком з часу виникнення спірних правовідносин і до моменту звернення до суду із позовом. Банк міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність в Заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії та пені за несвоєчасне погашення кредиту, наданий Банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказані обставини.
Підсумовуючи викладене, господарський суд доходить висновку, що долучені до матеріалів справи позивачем правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання Банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються Клієнтом, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Заяві Клієнта, яка безпосередньо підписана останнім. Лише цей факт може свідчити про прийняття Клієнтом запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Умови та правила надання банківських послуг, на які посилається Банк, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 21.11.2013 р. шляхом підписання Заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Враховуючи наведене, у задоволенні позову в частині стягнення 2488,56 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 8079,83 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 3419,66 грн заборгованості по комісії за користування кредитом слід відмовити.
Аналогічний правовий висновок щодо наявності підстав для стягнення основного боргу та відсутності передумов для стягнення інших нарахувань зроблено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17. Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.129,232,233,238,240,241 ГПК України, вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Коваленко Лілії Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку ,,ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код 14360570) 882/вісімсот вісімдесят дві/грн 40 коп. заборгованості за кредитом, 124/сто двадцять чотири/грн 73 коп. судового збору.
В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного його тексту і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Відповідно до ч.5 ст.240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 11 вересня 2020 р.
Суддя Л.В. Лічман