"01" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1302/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Гут С.Ф.,
за участю секретаря судового засідання Борисовій Н.В.,
розглядаючи справу № 916/1302/20
За позовом Акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”
до відповідача: Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” АТ “Українська залізниця”
про стягнення 902 818,20грн.,-
За участю представників сторін:
Від позивача: Гурська О.В. на підставі наказу;
Від відповідача: - Карпенко І.В., довіреність № 2426, дата видачі : 05.12.19;
12.05.2020 року позивач - Акціонерне товариство “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО № 1343/20) до відповідача - Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” АТ “Українська залізниця” про стягнення 902 818,20грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.05.2020 року позовну заяву Акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” було залишено без руху.
28.05.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків за вх.ГСОО№13697/20, а саме із доказами сплати судового збору.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.06.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "30" червня 2020 р. о 10:00 год.
26.06.2020р. відповідачем було надано відзив на позовну заяву за вх.№16686/20.
26.06.2020р. відповідачем було подано клопотання за вх.№16687/20 про зменшення розміру штрафних санкцій на 80% до розміру 180 563,64 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.06.2020р. було відкладено підготовче засідання до 14.07.2020р. о 10:30 год.
10.07.2020 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив за вх.№17998/20 у якому позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.07.2020 року було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та закрито підготовче провадження у справі №916/1302/20 із призначенням до розгляду по суті на 01.09.2020р. о 10:00 год.
У даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).
В ході розгляду даної справи господарським судом Одеської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
Суд звертає увагу на те, що відповідачем не було надано жодного клопотання про відкладення розгляду справи, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19”, з метою запобігання поширенню захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, однак надав усі необхідні документи, що не позбавляє суд можливості прийняти рішення за наявними матеріалами справи.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної доставки вантажу.
Відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим в задоволення позову просить суд відмовити повністю.
На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 01.09.2020р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників справи, господарським судом встановлено:
Позивач вказує, що листопаді місяці 2019р. Акціонерним товариством “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Трансінвестсервіс” здійснювалась поставка вантажу залізничним транспортом за наступними залізничними накладними №№45803822, 45803798, 45803806, 45803814, 45821873, 45821881, 45821915, 45821899, 45544327, 45544319, 45544293, 45544301, 45701299, 45701307, 45701315, 45701349, 45880218, 45880234, 45880200, 45880176, 45880192, 45926250, 45926268, 45926284, 45926276, 45963402, 45963410, 45963436, 45963428, 45963394, 45987419, 45987435, 45987427, 45678174, 45678182, 45678208, 45678190, 45749306, 45749314, 45749330,45792546, 45792553, 45797610, 45797628.
Згідно зі ст. 41 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. N 457, залізниця зобов'язана доставити вантаж за призначенням у встановлений строк. Терміни доставки вантажу, визначені пунктом 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, є граничними, при перевищенні яких залізниця має сплатити штраф за прострочення в доставці.
Згідно з п. 2.1 Правил обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної й дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування.
Відповідно до п. 2.4 Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з п. 1, збільшуються: на одну добу - на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу: у разі переадресування вантажів: на 2 доби - у разі перевезення вантажів за участю поромної переправи; у разі перевантаження вантажу у вагони іншої ширини колії.
Виходячи із зазначених вище норм законодавства, термін доставки вантажів визначається добами (24 години).
Позивач вказує, що у листопаді 2019 року мало місце порушення Залізницею вимог ст. 41 Статуту щодо прострочення доставки вантажу на адресу ТОВ «ТІС», який направлявся за накладними №№45803822, 45803798, 45803806, 45803814, 45821873, 45821881, 45821915, 45821899, 45544327, 45544319,45544293,45544301,45701299,45701307, 45701315, 45701349, 45880218, 45880234, 45880200, 45880176, 45880192,45926250,45926268, 45926284, 45926276, 45963402, 45963410, 45963436, 45963428, 45963394,45987419,45987435, 45987427, 45678174, 45678182, 45678208, 45678190, 45749306, 45749314,45749330,45792546, 45792553, 45797610, 45797628.
Строки доставки вантажу, встановлені п.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів, є граничними, за порушення яких законодавством України передбачені штрафи.
Вагони, що прямували за вказаними накладними, Відповідачем було подано під вивантаження ТОВ «ТІС» (одержувачем) вже після закінчення встановленого терміну доставки, про що свідчать відповідні записи у залізничних накладних.
Враховуючи допущення Регіональною філією Одеської Залізниці АТ “Українська залізниця” прострочення термінів доставки вантажу, на підставі ст. 116 Статуту залізниць України, Позивачем було здійснено розрахунок штрафу, згідно якого штраф за прострочення доставки вантажу складає 902 818,20 грн.
На підставі вищевикладеного, Акціонерне товариство “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі, якою є Регіональна філія "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 902 818,20 грн. - штрафу за несвоєчасну доставку вантажів.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 22 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (далі - Статут), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення конкретного вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.
Відповідно до ч. 1 ст. 919 ЦК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Згідно зі ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до п. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.
Пунктом 41 Статуту залізниць України визначено, що залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з п. п. 1.1, 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644, (далі - Правила) у разі перевезення вантажною швидкістю маршрутними відправками термін перевезення на кожні повні та неповні 320 км складає 1 добу. Термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до п. п. 2.1, 2.4 Правил, обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. Терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Варто зазначити, що приписами п. 2.9 Правил визначено, що про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Згідно з п. п. 2.10, 8 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Відповідно до п. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.
Як було встановлено судом, у листопаді місяці 2019р. Акціонерним товариством “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Трансінвестсервіс” здійснювалась поставка вантажу залізничним транспортом за наступними залізничними накладними №№45803822, 45803798, 45803806, 45803814, 45821873, 45821881, 45821915, 45821899, 45544327, 45544319, 45544293, 45544301, 45701299, 45701307, 45701315, 45701349, 45880218, 45880234, 45880200, 45880176, 45880192, 45926250, 45926268, 45926284, 45926276, 45963402, 45963410, 45963436, 45963428, 45963394, 45987419, 45987435, 45987427, 45678174, 45678182, 45678208, 45678190, 45749306, 45749314, 45749330,45792546, 45792553, 45797610, 45797628.
Згідно зі ст. 41 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. N 457, залізниця зобов'язана доставити вантаж за призначенням у встановлений строк. Терміни доставки вантажу, визначені пунктом 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, є граничними, при перевищенні яких залізниця має сплатити штраф за прострочення в доставці.
Належним доказом прострочення доставки вантажу з вини залізниці відповідно до п. «в» ст. 130 Статуту є накладна, в якій відображені дати відправки вантажу та дата прибуття вантажу на станцію призначення.
Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди про перевезення вантажу, яка укладається на бланку встановленої форми між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і одночасно є договором застави вантажу як гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за дане конкретне перевезення.
Як вже зазначалось, за накладними №№45803822, 45803798, 45803806, 45803814, 45821873,45821881, 45821915, 45821899, 45544327, 45544319, 45544293, 45544301, 45701299, 45701307,45701315,45701349,45880218, 45880234, 45880200, 45880176, 45880192, 45926250, 45926268,45926284,45926276,45963402, 45963410, 45963436, 45963428, 45963394, 45987419, 45987435,45987427,45678174,45678182, 45678208, 45678190, 45749306,45749314, 45749330, 45792546,45792553,45797610,45797628 доставка вантажу зі станції відправлення відбувалась з простроченням терміну доставки.
Згідно розрахунку суми позовних вимог, позивач вказує, що сума штрафу за прострочення доставки вантажу у листопаді 2019 року, відповідно до вищевказаних накладних, складає 902 818,20 грн.
Розрахунок штрафів за несвоєчасну доставку вантажів у листопаді 2019 року виконаний з додержанням вимог п. п. 1.1., 1.2., 2.1., 2.2., 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажів.
Відповідно до п. в) ст.130 Статуту право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі прострочення доставки вантажу має одержувач за умови пред'явлення накладної. Відповідно до ст.133 Статуту - передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику. Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції).
Відповідно до пункту 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Отже, належним доказом для звільнення відповідача від відповідальності у зв'язку з порушенням встановлених термінів доставки вантажів та покладання такої відповідальності на вантажовідправника або вантажоодержувача мають бути комерційні або акти загальної форми, в яких повинні бути відображені причини затримки вантажу, та які повинні бути складені відповідно до вимог Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334. Відповідачем такі акти не надані та не наведено жодних обставин, які б доводили відсутність його вини в затримці вагонів. В зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що вантаж був доставлений з простроченням з незалежних від залізниці причин.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення із відповідача штрафу за порушення термінів доставки вантажів залізничним транспортом.
Стосовно обчислення позивачем розміру штрафу по кожній залізничній накладній від суми провізної плати, зазначеної у графі 34 залізничної накладної, судом на підставі ч.4 ст.236 ГПК України враховується правовий висновок, який викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020р. у справі № 910/1524/19, згідно з яким щодо розмежування понять “провізна плата” та “інші платежі” як різновиди платежів, що сплачуються відправником на користь залізниці та відображаються у відповідних графах (31-33, 35-37) залізничної накладної, колегія суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від правових позицій Верховного Суду у постановах від 27.02.2019 у справі №910/9765/18, від 09.09.2019 у справі №910/14170/18 та від 12.09.2019 у справі №910/10427/18 щодо обчислення суми штрафу за несвоєчасну доставку вантажу залізницею, виходячи із загальної суми платежів, сплаченої відправником на користь залізниці та відображеної у графі 34 залізничної накладної, та зауважила на необхідності здійснення розрахунків штрафу в порядку пункту 116 Статуту залізниць України у відсотковому співвідношенні від суми провізної плати, зазначеної у графі 31 залізничної накладної, залежно від кількості днів прострочення у доставці вантажу.
Однак, Господарський суд зауважує, що позивачем не було надано досильну накладку до основної накладної №52738374 для вагонів №№53126074, 56138142, 55839385.
У вказаній основній накладній вагони №№ 53126074, 56138142,55839385 викреслені із вагонної відомості.
На підставі викладеного та зазначеного, а також із врахуванням правової позиції Верховного Суду, господарським судом здійснено перерахунок розрахунку розміру штрафу.
Отже, загальний розмір штрафу розрахований судом згідно ст. 116 Статуту залізниць України складає - 892 927,20грн.
Відповідно до п.7 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644: «Вантаж разом з накладною видається на станції призначення одержувачу, зазначеному в накладній, після внесення ним усіх належних залізниці платежів», а також згідно правил п. 35 цих Правил: «Видача вантажу, що перевозиться за досильними перевізними документами, провадиться: частина вантажу, яка прибула з основною накладною, видається за цією накладною з комерційним актом на ту частину вантажу, що не прибула; частина вантажу, яка прибула з досильним документом, видається на підставі основної накладної та комерційного акта, при цьому комерційний акт у одержувача забирається. Про видачу вантажу одержувачу станцією зазначається в основній накладній, досильному перевізному документі та комерційному акті.
Остаточний розрахунок провізних платежів та зборів проводиться за основною накладною. Збори та платежі, що виникли з причин, не залежних від залізниці, під час перевезення вантажу за досильним перевізним документом та не зазначені в основній накладній, вказуються в досильному перевізному документі та стягуються з одержувача на станції призначення з наданням йому копій досильного перевізного документа та акта загальної форми, що засвідчує ці обставини.
У разі прибуття частини вантажу з досильним перевізним документом раніше від прибуття вантажу з основною накладною видача цієї частини вантажу проводиться за досильним перевізним документом, у якому одержувач після перевірки маси вантажу зазначає про одержання вантажу та зобов'язання зарахування одержаної частини вантажу до основної відправки.
У разі прибуття з досильним перевізним документом всього вантажу станція на підставі квитанції про приймання вантажу складає копії накладної й дорожньої відомості замість утрачених, і оформлення видачі провадиться у порядку, встановленому цими Правилами. У разі відсутності квитанції станція призначення надсилає запит до станції відправлення, яка повідомляє їй всі необхідні відомості для складання копій перевізних документів».
Досильна накладна необхідна для встановлення точної дати прибуття вагону на станцію призначення та розрахунку штрафу у разі несвоєчасної доставки вантажу.
В зв'язку з ненаданням Позивачем вищезазначеного документу сума штрафу має бути зменшена на суму штрафу, обраховану із провізної плати за вагони № 53126074, 56138142, 55839385. А саме 19782 грн. (розмір провізної плати за вищезазначені вагони) х 30% = 5934,60 грн.
Позивачем не додано досильну накладну до основної накладної № 45792546 на вагон № 62039862, який також є викресленим із вагонної відомості до основної накладної № 45792546. Таким чином із загального розрахунку штрафу має бути виключений штраф, розрахований за затримку доставку вантажу у вагоні № 62039862 згідно накладної № 45792546, а саме: 6594 грн. (провізна плата за вагон № 62039862) х 30% = 1978,20 грн.
Позивачем також не додано досильну накладну до основної накладної № 45544319 на вагон № 53599577, який також є викресленим із вагонної відомості до основної накладної № 45544319. Таким чином із загального розрахунку штрафу має бути виключений штраф, розрахований за затримку доставку вантажу у вагоні № 53599577 згідно накладної № 45544319, а саме: 1978,20 грн. (провізна плата за вагон № 62039862) х 20% = 1978,20 грн.
Відтак, позовну заяву про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажів слід задовольнити частково, а саме в сумі 892 927,20 грн.
Щодо зменшення розміру штрафу суд вказує наступне.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) передбачена статтею 233 ГК України та частиною 3 статті 551 ЦК України.
Частинами 1 та 2 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У частині 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Можливість зменшення розміру штрафу, господарський суд обґрунтувує тим, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, відсутністю доказів негативних наслідків та збитків від несвоєчасної поставки.
Судом встановлено, що відповідач виконав (хоча і з простроченням) свої зобов'язання з перевезення вантажу.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.Зі змісту зазначених норм убачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, частини першої статті 78, частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами, які несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) розміру заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань, кореспондує обов'язок сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту, на підставі належних і допустимих доказів.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 26.03.2020р. по справі №916/2154/19.
З огляду на викладене, враховуючи необхідність дотримання збалансованості інтересів обох сторін, суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 ГК України, вважає за доцільне та правомірне зменшити нараховані позивачем штрафні санкції у вигляді штрафу до 700 000,00 грн.
Відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 21 січня 2018 року у справі №5-249кс15.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” зі стягненням з Акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” АТ “Українська залізниця” штрафу, який становить 892 927,20 грн., та з урахуванням враховуючи необхідність дотримання збалансованості інтересів обох сторін, суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 ГК України, господарський суд вважає за доцільне та правомірне зменшити нараховані штрафні санкції у вигляді штрафу до 700 000,00 грн.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 13 393,90грн. покладаються на відповідача, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог.
Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позов Акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” до Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” АТ “Українська залізниця” про стягнення 902 818,20грн.- задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства „ Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії „Одеська залізниця АТ “Українська залізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, ідентифікаційний код 40081200) на користь Акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” (50026, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, ідентифікаційний код 00191000) штраф за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 700 000 /сімсот тисяч / грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 13 393 /тринадцять тисяч триста дев'яносто три / грн. 90 коп.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України
Повний текст складено 11 вересня 2020 р.
Суддя С.Ф. Гут