"02" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3632/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.
при секретарі судового засідання Ісак Д.П.
розглянувши справу №916/3632/19
За позовом Квартирно -експлуатаційного відділу м. Миколаїв (54056, м. Миколаїв, пр. Миру, 62-а, код ЄДРПОУ 08029523)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “МАЯК-ПІВДЕНЬ” (68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Лазурна, буд. 5, кв. 11, код ЄДРПОУ 40677881)
про стягнення 878 738,30грн.
Представники сторін:
від позивача: Андрієвська А.О., довіреність №2276 від 10.07.2020р.
від відповідача: не з'явився;
Квартирно -експлуатаційний відділ м. Миколаїв звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “МАЯК-ПІВДЕНЬ” про стягнення 1 153 164,96 грн.
Ухвалою від 11.12.2019р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Квартирно -експлуатаційного відділу м. Миколаїв було залишено без руху.
23.12.2019р. до господарського суду надійшла заява (вх. №2-6304/19) від Квартирно -експлуатаційного відділу м. Миколаїв про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.12.2020 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/3632/19 за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.02.2020р. строк підготовчого засідання був продовжений на тридцять днів в порядку ст. 177 ГПК України.
27.04.2020р. за вх. №10416/20 до суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно якої останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість та штрафні санкції на суму 857 681,31грн.
10.07.2020р. за вх. №10416/20 до суду від позивача надійшла заява, згідно якої останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість та штрафні санкції на суму 878 738,30грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.07.2020р. підготовче засідання було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.
20.01.2020р. за вх. №1228/20 відповідач надав до суду відзив на позов, згідно якого позовні вимоги не визнає, вважає позовні вимоги не обґрунтованими безпідставними в зв'язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити повністю.
Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
14.03.2019 р. між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Миколаєва та ТОВ «МАЯК-ПІВДЕНЬ» був укладений договір про відшкодування вартості спожитих послуг з електропостачання №299 (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору КЕВ м. Миколаєва забезпечує ТОВ «МАЯК- ПІВДЕНЬ» електричною енергією (активна електроенергія та перетікання реактивної електроенергії), отриманою від ПАТ «Миколаївобленерго» та ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія», на підставі договорів про закупівлю за державні кошти №146/16 від 06.02.2019 р. та №146/16/1 від 18.01.2019 р., для забезпечення надання послуг з харчування особового складу Збройних Сил України, а ПП «Артек-Союз» відшкодовує вартість активної електричної енергії, перетікання реактивної електроенергії, а також витрати за надання послуг з розподілу електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі Договору №» 286/2/19/1 від 17.01.2019 р. (п.п.1.1, 1.2.)
Оплата вартості відшкодування спожитих послуг з електроенергії здійснюється контрагентом після отримання від КЕВ м. Миколаїв рахунку-фактури, акта виконаних робіт, протягом 10 банківських днів на реєстраційні та спеціальні реєстраційні рахунки КЕВ м. Миколаїв, (п.2.4.3.).
Розділом 3 Договору визначено порядок розрахунків та порядок обліку спожитих послуг, зокрема зазначено, що облік активної електроенергії та перетікання реактивної енергії, спожитої Користувачем, здійснюється згідно засобів обліку. У разі відсутності засобів обліку активної чи реактивної електроенергії обсяги спожитої електроенергії визначаються Позичкодавцем, шляхом розрахунку, який містить формулу нарахування плати за спожиті послуги, та який надається Користувачу разом з рахунком-фактурою. У разі пошкодження або виходу з ладу лічильника розрахунок здійснюється по середньому споживанню за минулий місяць. На підставі показів засобів обліку та/або розрахунків електричної енергії оформлюються такі документи: рахунок-фактура; акт виконаних робіт; акт показників лічильників (по кожній військовій частині окремо), акт звірки розрахунків. Щомісячно, 01 числа, Позичкодавець та Користувач, на підставі лімітів споживання електричної енергії, які визначаються згідно із діючим законодавством і тарифами, що встановлені уповноваженим органом чи відповідними підприємствами та згідно з показниками (засобів обліку або розрахунку) складають і підписують акт виконаних робіт в двох примірниках. Користувач протягом п'яти днів з дати одержання акта виконаних робіт зобов'язується повернути Позичкодавцю один примірник оригіналу акта виконаних робіт, підписаний уповноваженим представником Користувача та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта виконаних робіт. У випадку не повернення Користувачем підписаного оригіналу акту виконаних робіт, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання протягом п'яти днів з моменту отримання акту виконаних робіт, такий акт вважається підписаним Користувачем без зауважень. Щомісячно, 01 числа, Користувач надає, згідно з показниками (засобів обліку або розрахунку) підписаний акт показників лічильників в двох примірниках. Щомісячно, до 10 числа, Позичкодавець та Користувач, складають і підписують акт звірки взаємних розрахунків в двох примірниках. Користувач зобов'язаний отримати у Позичкодавця рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, які є підставою для проведення оплати по даному Договору, 01 числа кожного місяця. Якщо дата отримання рахунків та актів виконаних робіт припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, визначений відповідно до законодавства, Користувач зобов'язаний отримати їх у найближчий робочий день, що слідує за вихідним чи святковим днем. Рахунки- фактури та акти виконаних робіт надаються Позичкодавцем повноважному представнику Користувача, на підставі документів, що посвідчують повноваження особи (довіреність, витяг з наказу, тощо). Доказом отримання документів, на підставі яких здійснюються оплата, є відмітка про вручення повноважному представнику Користувача, засвідчена підписом такої особи. Оплата вартості спожитих послуг з електропостачання (активна та реактивна енергія, розподіл електроенергії), що відшкодовуються, здійснюється Користувачем протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури та актів виконаних робіт, в розмірі 100%нарахованої місячної вартості спожитих послуг, на розрахункові рахунки Позикодавця, зазначені в цьому Договорі. Датою фактичної оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на рахунок Позичкодавця. Про зміну тарифів на електричну енергію, а також послуг з її розподілу, Позичкодавець повідомляє Користувача шляхом внесення відповідної примітки до рахунку-фактури, з зазначенням підстав зміни тарифу, (п.3.1, 3.5-3.9, 3.12 Договору).
Пунктом 5.2.1 договору встановлено, що за порушення термінів відшкодування вартості спожитої активної електричної енергії та вартості перетікання реактивної енергії користувач сплачує позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати, а також інфляційні витрати та 3% річних від простроченої суми.
Пунктом 9.1 Договору Сторони погодили, що Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2019 року, а в частині розрахунків - до повного їх завершення. Відповідно до п.3 статті 631 Цивільного Кодексу України сторони домовилися, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.02.2019 р.
Позивач вказує, що на виконання умов договору було забезпечено відповідача електроенергією протягом лютого - жовтня 2019 року на загальну суму 2 574 360,30 грн., що підтверджується відповідними актами та рахунками.
За посиланням позивача, відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість, з урахування заяви про зменшення позовних вимог, в сумі 789 242,17грн., яка складається із заборгованість по відшкодуванню вартості послуг електропостачання за договором про відшкодування вартості електропостачання, спожитого в процесі надання послуг з харчування (КЕКВ 2273) №299 від 14.03.2019 р. за червень- жовтень 2019 року в розмірі 753 425,83грн. за активну електроенергію та 35 816,35 грн., за реактивну електроенергію
Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю “МАЯК-ПІВДЕНЬ” позивачем було наголошено, що відповідачем не було у повному обсязі сплачено вартості наданих Квартирно -експлуатаційним відділом м. Миколаїв за договором №299 від 14.03.2019р. послуг, що і стало підставою для звернення до суду із даними позовними вимогами з метою захисту порушених прав.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Положеннями ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Позивачем прийняті на себе зобов'язання з надання послуг, передбачених умовами договору №229 від 14.03.2019р., були виконанні у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконання робіт (надання послуг) за лютий-грудень 2019р. При цьому, з огляду на не підписання відповідачем актів та ненадання взагалі будь-яких зауважень, господарський суд, враховуючи умови п. 3.5.2 договору №229 від 14.03.2019р., доходить висновку про наявність у ТОВ „Маяк-Південь” обов'язку щодо оплати вартості наданих позивачем послуг, які вважаються прийнятими відповідачем без зауважень.
З викладених обставин, позовні вимоги КЕВ м. Миколаїв до ТОВ „Маяк-Південь” в частині стягнення суми заборгованості по відшкодуванню вартості послуг електропостачання за договором про відшкодування вартості електропостачання, спожитого в процесі надання послуг з харчування (КЕКВ 2273) №299 від 14.03.2019 р. за червень- жовтень 2019 року в розмірі 753 425,83грн. за активну електроенергію та 35 816,35 грн., за реактивну електроенергію, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
З посиланням на умови п. 5.2.1 договору, а також приписи чинного законодавства Квартирно -експлуатаційним відділом м. Миколаїв було нараховано відповідачу до сплати пеню у загальному розмірі 75 898,67 грн.
Так, п. 5.2.1 договору встановлено, що за порушення термінів відшкодування вартості спожитої активної електричної енергії та вартості перетікання реактивної енергії користувач сплачує позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати, а також інфляційні витрати та 3% річних від простроченої суми.
Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” (з наступними змінами і доповненнями) огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку пені в зв'язку з чим позовні вимоги Квартирно -експлуатаційного відділу м. Миколаїв в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 75 898,67грн. за порушення грошових зобов'язань за договором №229 від 14.03.2019р. підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У зв'язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості наданих послуг позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано відповідачу до сплати три відсотки річних у розмірі 7 152 грн. та інфляційні витрати в сумі 6 445,47грн.
Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійснених позивачем розрахунків. Наведене має наслідком необхідність задоволення заявлених КЕВ м. Миколаїв позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення на користь позивача трьох відсотків річних у розмірі 7 152 грн. та інфляційні витрати в сумі 6 445,47грн..
Заперечення відповідача до уваги судом не приймаються, з огляду на наступне.
Так, по-перше, заперечуючи проти позовних вимог відповідач вказує що зазначений договір по суті є договором на постачання електричної енергії, позивач не має ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, а тому не мав законних підстав на укладання відповідного договору.
В той же час, суд до відповідних посилань ставиться критично та звернути увагу на те, що правовідносини між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Одеси та Товариством з обмеженою відповідальністю “МАЯК-ПІВДЕНЬ” виникли на підставі укладеного між ними 14.03.2019 Договору №299 про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування. Перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2000 №1171 затверджений перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам Збройних Сил України.
Згідно із п.5 ч.1 ст.7 Закону України “Про ліцензування видів господарської діяльності” (чинна редакція), діяльність у сфері електроенергетики ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про ринок електричної енергії.
Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 1 “Про ринок електричної енергії”, електропостачальник - суб'єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу.
Слід зазначити, що за Договором №299 про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування від 14.03.2019р., Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси не є постачальником електроенергії, в розумінні спеціального законодавства, що регулює відповідну діяльність. Таким чином, надання позивачем послуг за Договором №299 про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування від 14.03.2019, згідно чинного законодавства ліцензуванню не підлягає.
По друге відповідач вказує на недодержання позивачем процедури отримання рахунків та актів виконаних робіт уповноваженою особою Користувача та надіслання позивачем зазначених рахунків засобами поштового зв'язку.
Також відповідач наголошує що акти виконаних робіт № 121 від 14.03.2019, № 204 від 03.04.2019, № 255 від 03.05.2019, № 307 від 03.06.2019, № 365 від 02.07.2019, № 428 від 05.08.2019, № 485 від 21.08.2019, № 552 від 02.10.2019, № 609 від 04.11.2019, № 119 від 14.03.2019, № 205 від 03.04.2019, № 310 від 03.06.2019, № 369 від 02.07.2019,^369 від 05.08.20/9, 534 від 20.09.2019, 556 від 02.10.2019, 612 від 04.11.2019 (що подані до суду у якості доказу) не містять підпису виконавця зі сторони Позивача, не містять підпису та печатки уповноваженої особи Відповідача. Всупереч вимогам п. 3.8. Договору вказані акти також не містять відмітки про їх отримання уповноваженою особою Відповідача. Звертає увагу суду на те, що акти викопаних робіт № 119 від 14.03.2019, № 205 від 03.04.2019, № 310 від 03.06.2019, № 369 від 02.07.2019, №369 від 05.08.2019. 534 від 20.09.20/9, 556 від 02.10.2019, 612 від 04.11.2019 па підставі яких видані відповідні розрахунки, складені при виконанні робіт зовсім за іншим договором, а саме Договір 301 від 14.03.2019, тобто вимога по сплаті заборгованості з вказаними актами є безпідставною в контексті даної справи.
Відповідні посилання до уваги судом не приймається з огляду на наступне. Так, п. 3.8 договору встановлено, що Користувач зобов'язаний отримати у Позичкодавця рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, які є підставою для проведення оплати по даному Договору, 01 числа кожного місяця. Отже обов'язок отримання відповідних актів покладено саме на відповідача та зв'язку з систематичним не отриманням стороною за Договором рахунків та актів виконаних робіт, позивачем згідно зі звичаєм ділового обороту, та керуючись приписами п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», відповідно до яких формою пред'явлення вимоги є надіслання боржнику рахунку (рахунку-фактури) надсилав відповідні акти відповідачу.
Посилання відповідача на відсутність підпису та печаток останнього на відповідних актах, суд оцінює критично, оскільки відповідачем зазначені акти сплачувались.
Що стосується зазначення в актах виконаних робіт невірних реквізитів договору: замість належного №299 від 14.03.2019 р. вказано №301 від 14.03.2019 р., то зазначене, згідно пояснень позивача, мало місце в наслідок технічної помилки. Доказів наявності іншого договору матеріали справи не містять.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Інші заперечення відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.
При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Квартирно -експлуатаційного відділу м. Миколаїв є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Квартирно -експлуатаційного відділу м. Миколаїв (54056, м. Миколаїв, пр. Миру, 62-а, код ЄДРПОУ 08029523) до Товариства з обмеженою відповідальністю “МАЯК-ПІВДЕНЬ” (68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Лазурна, буд. 5, кв. 11, код ЄДРПОУ 40677881) - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МАЯК-ПІВДЕНЬ” (68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Лазурна, буд. 5, кв. 11, код ЄДРПОУ 40677881) на користь Квартирно -експлуатаційного відділу м. Миколаїв (54056, м. Миколаїв, пр. Миру, 62-а, код ЄДРПОУ 08029523) заборгованість по відшкодуванню вартості послуг електропостачання за договором про відшкодування вартості електропостачання, спожитого в процесі надання послуг з харчування (КЕКВ 2273) №299 від 14.03.2019 р. за червень-жовтень 2019 року в розмірі 753 425 (сімсот п'ятдесят три тисячі чотириста двадцять п'ять) 83 грн. за активну електроенергію та 35 816 (тридцять п'ять тисяч вісімсот шістнадцять) 35 грн. за реактивну електроенергію, пеню в розмірі 75 898 (сімдесят п'ять тисяч вісімсот дев'яносто вісім) 67 грн., 3% річних в сумі 7 152 (сім тисяч сто п'ятдесят дві) грн.; інфляційні витрати в розмірі 6 445 (шість тисяч чотириста сорок п'ять)47 грн. та судовий збір в сумі 13 181 (тринадцять тисяч сто вісімдесят одна)грн. 07коп.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 10 вересня 2020 р.
Суддя К.Ф. Погребна