07.09.2020 Справа № 756/7526/20
Унікальний №756/7526/20
Провадження №2-з/756/248/20
07 вересня 2020 року м. Київ
Суддя Оболонського районного суду м. Києва Диба О.В.,
розглянувши матеріали заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
У провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та на 2/3 частини квартири АДРЕСА_2 , що належать відповідачу на праві власності.
Вказав, що відповідач є власником майна та може безперешкодно вчиняти дії щодо його відчуження. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 151 ЦПК України визначено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно п. 1 та 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено можливість забезпечення позову накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до абз. 1 ч. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Таким чином, дослідивши матеріали заяви, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру на квартиру АДРЕСА_1 та на 2/3 частини квартири АДРЕСА_2 задоволенню не підлягає у зв'язку із тим, що обставини, на які посилається заявник як підстави для забезпечення позову ніяким чином не підтверджені.
Сам по собі факт належності відповідачу майна та наявності судового провадженням щодо стягнення з відповідача боргу, не є достатньою підставою для вжиття відповідних заходів забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 353 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 15 днів з дня її вручення.
Ухвала суду набирає законної сили після її підписання суддею.
Суддя: О.В. Диба