Справа № 755/12728/17
1-кс/755/3968/20
"31" серпня 2020 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_3 про арешт майна в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017100040010236 від 20.07.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,
прокурор Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100040010236 від 20.07.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Клопотання мотивовано тим, у провадженні СВ Дніпровського управлінням поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві перебувають об'єднанні матеріали кримінального провадження №12017100040010236 від 20.07.2017 за ч. 4 ст. 190 КК України (об'єднано з №12017100040010508 від 26.07.2017 за ч.4 ст. 190 КК України) за фактами незаконного заволодіння квартирою АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 , та заволодіння грошовими коштами (завдатком) ОСОБА_5 як потенційного покупця цієї квартири.
Досудовим розслідуванням встановлено, що потерпілий ОСОБА_4 звернувся до суду та заочним рішенням Дніпровського районного суду міста від 16.07.2019 у цивільній справі №755/2633/19 задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , треті особи: приватні нотаріуси ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Вказаним судовим рішенням встановлено, що: «На підставі договору міни 06.06.1994 року позивачем була придбана двокімнатна квартира адресою: АДРЕСА_2 .
07.07.2017 р. ОСОБА_4 стало відомо, що вказана квартира вибула з його володіння шахрайським шляхом всупереч його волі.
З серпня 2014 р. у спірній квартирі проживав квартирант на ім'я Ібрагім. У вересні 2016 р. позивач виявив відсутність свого паспорту громадянина України, після чого ОСОБА_10 допоміг йому з отриманням нового паспорту у формі ІD-картки, яким позивач користується дотепер.
Десь у лютому 2017 р. Ібрагім познайомив ОСОБА_4 з чоловіком, який назвався ОСОБА_11 . Останній запропонував позивачу з'їздити в Луганськ та звідти привезти в Київ хвору матір його знайомого, на що ОСОБА_4 погодився.
Приїхавши на початку квітня 2017 р. у Луганськ, позивача, як і обіцяв Ібрагім, зустрів чоловік назвавшись ОСОБА_12 , який повідомив, що треба зачекати доки жінка за якою він приїхав долікується, та завіз ОСОБА_4 в будинок приватного сектору м. Луганська, де останній знаходився близько трьох місяців. За цей час позивач зрозумів, що його ввели в оману, та самостійно повернувся в м. Київ.
У квартирі ОСОБА_4 виявив замінені замки, з пояснень консьєржки Ібрагім з квартири вивіз всі речі.
Тоді позивачу стало відомо, що його квартиру було відчужено на підставі договору купівлі-продажу від 06.09.2016 р., посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_8 .
У цьому договорі від імені продавця ОСОБА_4 діяв представник ОСОБА_9 на підставі довіреності посвідченої 02 серпня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим номером 1171. Проте особу ОСОБА_9 позивач не знав та ніколи не бачив, ніякої довіреності на відчуження своєї квартири не давав.
По факту незаконного заволодіння квартири ОСОБА_4 відкрите кримінальне провадження №12017100040010508 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. В рамках кримінального провадження проведена судово-почеркознавча експертиза, за висновком якої рукописний запис та підпис на оригіналі другого примірника довіреності за реєстровим № 1171 виконано не ОСОБА_4 , а іншою особою.
Позивач зазначає, що невстановлені особи шляхом підроблення довіреності на право розпоряджатись його квартирою відчужили житло шляхом укладення договору купівлі продажу, його самого шляхом обману було направлено в м. Луганськ на тимчасово окуповану територію України та залишено без грошей з надією того, що він не зможе повернутися до м. Києва».
Аналогічні пояснення ОСОБА_4 надав під час допиту як потерпілого 01.08.2017 у кримінальному провадженні №12017100040010508 від 26.07.2017 за ч.4 ст. 190 КК України.
Під час досудового розслідування кримінального провадження №12017100040010508 від 26.07.2017 на квартиру ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 04.08.2017 накладено арешт, який було скасовано ухвалою слідчого судді від 01.11.2019 у справі №755/11870/17 на підставі клопотання представника ОСОБА_4 через те, що він через суд повернув свою квартиру та необхідність у арешті відпала.
Відповідний запис про відновлення права власності ОСОБА_4 на його квартиру вчинено державним реєстратором тільки 23.01.2020.
Проте, на цей час місцевою прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12020100040002270 від 26.03.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України за фактом безвісного зникнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_2 .
Із відповідною заявою до Дніпровського УП ГУНП в м. Києві про зникнення ОСОБА_4 25.03.2020 звернулась ОСОБА_13 , яка постійно проживає по АДРЕСА_3 .
Під час допиту як свідка 26.03.2020 ОСОБА_13 повідомила, що ОСОБА_4 постійно проживав за вказаною адресою. Коли вона прийшла до нього приблизно за 7 днів до цього, то виявила його відсутність, місце його перебування їй не відомо, раніше з дому не зникав, психічних розладів не мав.
При цьому, як зазначено вище, відповідний запис про відновлення права власності ОСОБА_4 на його квартиру вчинено державним реєстратором тільки 23.01.2020, тобто за пару місяців до нового зникнення ОСОБА_4 .
Під час огляду квартири зниклого 25.03.2020 встановлено, що вхідні двері (ручка та замок) пошкоджено, корпус дверей деформований; на станах кімнат квартири мається напис «кв 118 арестована, заведено уголовное дело».
Станом на цей час місцезнаходження ОСОБА_4 не встановлено, місцепроживання ОСОБА_4 зареєстровано за вказаною адресою. Інші особи у цій квартирі не проживають.
Таким чином, майно ОСОБА_4 вже було об'єктом злочинних дій з боку невстановлених осіб, після чого його обманним шляхом було переміщено на тимчасово непідконтрольну владі України територію, а його майно у цей час намагались відчужити поза його волею.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 знову зник із місця постійного проживання через пару місяців після відновлення свого права на вказану квартиру, є ризик того, що невідомі особи можуть скористатися його відсутністю та спробувати відчужити цю квартири чи незаконно використовувати її іншим чином, у тому числі й здавати в оренду.
У судове засідання прокурор не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив клопотання задовольнити та розглянути за його відсутності.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, прийшов до наступного.
У провадженні слідчого відділу Дніпровського управління поліції ГУ Національної поліції в м. Києві перебувають об'єднанні матеріали кримінального провадження №12017100040010236 від 20.07.2017 за ч. 4 ст. 190 КК України (об'єднано з №12017100040010508 від 26.07.2017 за ч.4 ст. 190 КК України) за фактами незаконного заволодіння квартирою АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 , та заволодіння грошовими коштами (завдатком) ОСОБА_5 як потенційного покупця цієї квартири.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт на майно накладається з метою збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
При цьому, ч. 10 ст. 170 КПК України, зазначає, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Речовими доказами, згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України, є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, на підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
Також, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).
На підставі викладеного, з урахуванням мотивів клопотання прокурора про арешт майна та доданих до клопотання документів, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено наявність достатніх підстав про необхідність накладення арешту на майно на підставі ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 131, 170-175, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_3 про арешт майна в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017100040010236 від 20.07.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України - задовольнити.
Накласти арешт шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування майном - квартирою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2013960080000).
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_14 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення або отримання її копії, безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя: