Справа № 755/10238/20
"08" вересня 2020 р. Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Мельниченко Л.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого заступником директора ТОВ «Лівадія Груп», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
09 липня 2020 року близько 02 години 30 хвилин ОСОБА_1 , рухаючись по пр-ту Соборності, 2-д у м. Києві, керував автомобілем «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, різка зміна забарвлення шкірного покрову, неприродна блідість, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку, водій відмовився у присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 (а) ПДР.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, був судом належним чином своєчасно повідомлений про час та місце розгляду адміністративної справи, про поважність причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи та будь-яких пояснень суду не надав.
Судом були вжити всі, передбачені законом заходи для виклику ОСОБА_1 до суду, тому суддя, з дотриманням вимог ст. 268 КУпАП, вважає за можливе слухати адміністративну справу у відсутність ОСОБА_1 за наявних матеріалів.
Як вбачається з даних, що містяться у протоколі серії ДПР18 № 140088 від 09 липня 2020 року: «автомобіль, яким керував ОСОБА_1 , був зупинений працівниками поліції, які зазначили, що водій перебував за кермом з ознаками наркотичного сп'яніння. Від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку, водій відмовився у присутності двох свідків».
Водію під підпис були роз'яснені його права та те, що він має пройти огляд на стан сп'яніння, та що за відмову передбачена адміністративна відповідальність.
Крім того, ці факти підтверджені поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які пояснили, що водій ОСОБА_1 в їх присутності відмовився у встановленому Законом порядку, пройти огляд для визначення стану сп'яніння у лікаря-нарколога в закладі охорони здоров'я. Саме ця дія зафіксована на диску з відеозаписом.
Як вбачається з даних, що містяться на відеозапису, працівники поліції неодноразово роз'яснювали ОСОБА_1 його права, пропонували проїхати на огляд до лікаря, пояснюючи, що їхати потрібно в лікарню на вул. Визволителів, 6 в м. Києві, яка знаходиться неподалік, але останній категорично відмовлявся. Потім працівники поліції залучили свідків, в присутності яких знову пропонували пройти перевірку на стан сп'яніння, але ОСОБА_1 категорично відмовився.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме дані, що містяться: у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 за № 140088 від 09 липня 2020 року, в поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , копію постанови Оболонського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штраф у розмірі 20 400 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами, довідку Т.в.о. інспектора ВАП УПП у м. Києві ДПП ст. лейтенанта поліції Фурманенко Н.І., відтворивши запис на диску, суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних та токсичних речовин.
Крім того, у ч. 2 ст. 130 КУпАП визначено перелік діянь, що містять склад цього адміністративного правопорушення, зокрема, повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, в даному випадку відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тобто суб'єктом правопорушення визнається особа, яка керує транспортним засобом, незалежно від того, чи має вона на це право, а керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу.
Відповідно до вимог ч. ч. 4, 5 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Огляд у закладі охорони здоров'я та складання висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Як вбачається з даних, що містяться в п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року № 14, судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів.
Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі «О'Голлоран та Франціс проти Сполученого королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завадити серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілем та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Крім того, до набрання чинності Законом України № 2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 (далі - Закон), тобто до 01 липня 2020 року, КУпАП (ст. 130 КУпАП) передбачав адміністративну відповідальність, як за керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного сп'яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Після набрання чинності Законом, тобто з 01 липня 2020 року, відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння або відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння виключена із ст. 130 КУпАП та закріплена у ст. 286-1 КК України «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.»
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 4 КК України, відповідно до якої кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Зазначені положення кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 58 Конституції України, згідно якої ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визначались законом як правопорушення.
Виходячи з наведених положень, до осіб, які до 01 липня 2020 року вчинили дії, виключені зі ст. 130 КУпАП, має бути застосований закон, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення.
Крім того, ч. 2 ст. 8 КУпАП передбачено, що закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються на правопорушення, вчинені до набрання чинності Законом, а ті, які встановлюють або посилюють відповідальність, зворотної сили не мають.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Отже, особи, які до 01 липня 2020 року вчинили дії, виключені зі ст. 130 КУпАП, не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за ст. 286-1 КК України, оскільки Законом було посилено юридичну відповідальність, яка є найбільш суворою за змістом державного примусу та правовими наслідками.
Тому, підстава для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачена п. 6) ч.1 ст. 247 КУпАП, відсутня, оскільки юридична відповідальність за дії, передбачені ст. 130 КУпАП, була не скасована, а навпаки посилена.
Таким чином, розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, які були вчинені до 01 липня 2020 року, має здійснюватися відповідно до ст. 130 КУпАП у редакції, чинній на час вчинення таких дій.
На підставі наведеного, у відповідності до вимог ст. 252 КУпАП, суддя, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Вирішуючи питання про обрання ОСОБА_1 виду адміністративного стягнення суддя, враховує вимоги ст. 23 КУпАП, які передбачають, що адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Крім того, враховуючи характер вчиненого правопорушення, наявні дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а саме повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, суддя вважає, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у межах санкції ч. 2 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортним засобом.
Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 23, 33, ч. 2 ст. 130, ст.ст. 251, 252, 266, 283-285 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день винесення постанови становить 20 400 (двадцять тисяч чотириста) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 420 гривень 40 копійок.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду, через Дніпровський районний суд м. Києва.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці з дня винесення.
Відсутність у постанові в справі про адміністративні правопорушення, як виконавчому документі, у розумінні ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" ідентифікаційного номеру боржника, згідно постанови Верховного Суду України від 25 червня 2014 року у справі № 6-62цс14, не являється підставою для відмови державного виконавця у відкритті виконавчого провадження.
Суддя Л.А. Мельниченко