Справа № 755/1701/19
"07" вересня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарях судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дніпровського районного суду м. Києва обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100040010912 від 28 листопада 2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , 23 січня 2018 року засудженого вироком Макарівського районного суду Київської області за ч.1 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі, із застосуванням ст. 75, 76, 104 КК України на 1 рік, звільнений від відбування покарання на підставі п. «а» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 22 грудня 2016 року,
- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 4 ст. 296 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
27 листопада 2018 року близько 20 години у ОСОБА_4 виник злочинний умисел спрямований на порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства. Зайшовши до під'їзду буд. АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 почув зауваження від раніше незнайомого ОСОБА_6 за те, що він гучно вдарив дверима парадного коли заходив, поводив себе голосно, нецензурно висловлювався та використав це як привід для своїх хуліганських дій.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, усвідомлюючи, що своїми діями грубо порушує громадський порядок, виражає тим самим явну неповагу до суспільства, а його дії носять суспільно небезпечний та протиправний характер, передбачаючи суспільну небезпечність наслідків і бажаючи їх настання, діючи умисно, з особливою зухвалістю ОСОБА_4 голосно та нецензурно висловлювався і принижував честь та гідність потерпілого ОСОБА_6 . Продовжуючи лайки і образи, ОСОБА_4 дістав з кишені предмет схожий на ніж та почав погрожувати ОСОБА_6 , який повалив та зафіксував ОСОБА_4 на підлозі, утримуючи його правою рукою, а лівою рукою забрав з руки ОСОБА_4 предмет схожий на ніж, після чого відпустив останнього.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_4 у цьому під'їзді піднявся до своєї квартири АДРЕСА_3 , узяв кухонний ніж та спустився на перший поверх. Не побачивши там ОСОБА_6 , він вийшов з під'їзду і побачив його неподалік. ОСОБА_4 з метою нанесення тілесних ушкоджень підійшов до ОСОБА_6 та наніс йому один удар,Ю заздалегідь заготовленим для нанесення тілесних ушкоджень, ножем у грудну клітину. Після чого, ОСОБА_4 ходив навколо потерпілого тримаючи ніж у правій руці, одночасно погрожував та вибачався перед ним.
Як вбачається з даних, що містяться у висновку судово-медичної експертизи №042-41-2019 від 15 січня 2019 року, ОСОБА_6 отримав ушкодження, які відносяться до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав, щиро розкаявся, повністю підтвердив, що вчинив кримінальне правопорушення за обставин встановлених під час досудового слідства, також повністю визнав суму заявленого потерпілим цивільного позову на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, який погодився сплатити. Показав, що він проживає з мамою та вітчимом за адресою АДРЕСА_4 . 27 листопада 2020 року близько 20 години він з друзями зайшли до під'їзду за місцем його проживання. Вони були напідпитку, оскільки вживали пиво. Особисто він випив приблизно півлітра пива. Вони дійсно голосно розмовляли. ОСОБА_6 стояв між першим та другим поверхом і зробив йому зауваження, на яке він відповів у грубій формі. Між ними виник конфлікт і він зрозумів, що бійки не уникнути, тому дістав маленький ніж для самозахисту. ОСОБА_6 забрав у нього ніж, схопив за руку, заломав та почав бити коліном в голову. Він закричав і ОСОБА_6 його відпустив. Будучи обуреним, він забіг до ліфту, піднявся на свій поверх, зайшов до квартири, схопив на кухні ніж та повернувся до місця події, однак, у під'їзді вже нікого не було. Він був дуже обурений, вийшов з під'їзду і одразу неподалік побачив ОСОБА_6 з друзями, підійшов до них та вдарив ОСОБА_6 ножем у грудну клітину. ОСОБА_6 стало зле та його товариш викликав йому швидку допомогу. Він злякався, бо вперше таке бачив та почав вибачатися перед потерпілим. Він щиро кається та просить його суворо не карати. Він повністю погоджується з позовом потерпілого, дуже хоче його виплатити, але не має такої змоги, буде вживати усі заходи для його виплати.
Дані обвинуваченим ОСОБА_4 показання не викликають у суду сумніву щодо їх правдивості та добровільності.
Винність обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 4 ст. 296 КК України, повністю підтверджується його показаннями та щирим каяттям.
Відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Положення ч.3 ст.349 КПК України роз'яснені судом у судовому засіданні учасникам судового провадження.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи та кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, а тому суд, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, висновку судово-медичної експертизи, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження.
Як вбачається з даних, що містяться:
- у висновку судово-медичної експертизи №042-41-2019 від 15 січня 2019 року: «у ОСОБА_6 була виявлена колото-різана рана грудної клітки зліва по біля грудинній лінії на рівні мечеподібного відростку та різана рана середньої третини лівого передпліччя по переднє-медіальній поверхні, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я»;
- у висновку експерта №17-5 від 15 січня 2019 року: «наданий на дослідження предмет, схожий на ніж, вилучений протоколом огляду місця події від 27 листопада 2018 року, до холодної зброї не відноситься; предмет, вилучений протоколом огляду місця події від 27 листопада 2018 року виготовлений саморобним способом, наданий предмет не являється заготовкою до холодної зброї»;
- у постанові про визнання речовим доказом від 21 січня 2019 року: спеціальний пакет «Експертної служби МВС України» № 4103165, в якому знаходиться предмет схожий на ніж, який передано до камери схову Дніпровського УП ГУНП - визнано речовим доказом.
Крім того, винність ОСОБА_4 , який не оспорював фактичні обставини справи, у вчиненні інкримінованого йому злочину знайшла повне підтвердження під час судового розгляду.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 125, ч. 4 ст. 296 КК України, оскільки він своїми умисними діями спричинив легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, та своїми умисними діями вчинив грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом вчинені із застосуванням іншого предмету, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому злочині, активно сприяв органам досудового слідства в розкритті злочину, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, не працює, не відшкодував потерпілому завдану шкоду, хоча просив суд про перерви у судовому засідання для сплати суми цивільного позову та примирення з потерпілим.
Обставиною, яка, відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом'якшує покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття обвинуваченого.
Обставин, які, відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_4 , - судом не встановлено.
Під час судового розгляду ОСОБА_4 пояснив, що на час вчинення кримінального правопорушення перебував у стані алкогольного сп'яніння після вживання пива. Однак, під час досудового розслідування ця обставинна не була визначення при формулюванні суті обвинувачення, не була визнана обставиною, що обтяжує відповідальність і обвинувачений не захищався від цього обвинувачення, тому перебування ОСОБА_4 на час вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння суд враховує тільки, як обставину, яка характеризує його особу.
Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства і йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі.
Підстав для звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, відповідно до вимог ст. 75 КК України, судом не встановлено.
Запобіжний захід у ОСОБА_4 відсутній, клопотань про його обрання не надходило.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з часу його затримання для відбуття покарання за цим вироком, після набрання ним законної сили.
Щодо заявленого потерпілим ОСОБА_6 цивільного позову про відшкодування на його користь з обвинуваченого ОСОБА_4 матеріальної шкоди в сумі 9000 гривень та моральної шкоди в сумі 10000 гривень, суму якого у повному обсязі визнав обвинувачений ОСОБА_4 , то він підлягає задоволенню у повному обсязі.
Питання судових витрат у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст. 124 КПК України.
Долю речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі наведеного та, керуючись ч.3 ст.349, ст.ст.368-371, 373-374, 376, КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 4 ст. 296 КК України та призначити покарання:
- за ч. 2 ст. 125 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі;
- за ч. 4 ст. 296 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення.
Запобіжний захід у ОСОБА_4 відсутній, клопотань про його обрання не надходило.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з часу його затримання для відбуття покарання за цим вироком, після набрання ним законної сили.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 на відшкодування матеріальної шкоди - суму 9000 (дев'ять тисяч) гривень та на відшкодування моральної шкоди суму - 10 000 (десять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_4 витрати за проведення судово-медичної експертизи за № 042/41-2019 від 15 серпня 2019 року в сумі 1619 (одна тисяча шістсот дев'ятнадцять гривень) 10 копійок; за проведення експертизи за №17-5 від 15 січня 2019 року в сумі 1144 (одна тисяча сто сорок чотири) гривні 00 копійок.
Речові докази у справі: спеціальний пакет «Експертної служби МВС України» № 4103165, в якому знаходиться предмет схожий на ніж, який відповідно до квитанції № 014309, зберігається в камери схову Дніпровського УП ГУНП - знищити.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому ОСОБА_4 та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1