ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/8705/20
провадження № 1-кп/753/1353/20
"07" вересня 2020 р. м. Київ
Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисників - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100020002721 від 15.05.2020 р. за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. ст.186 КК України ,
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а також відносно ОСОБА_7 у виді домашнього арешту у зв'язку із існуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Захисники заперечували проти продовження обвинуваченим строку дії запобіжних заходів.
Обвинувачені підтримали своїх захисників.
Вирішуючи питання щодо доцільності задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд керується наступним.
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України - незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховується також і практика Європейського суду з прав людини, за якою зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованості підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості. (Рішення Європейського Суду п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України»).
Водночас, ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до п. 79 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 р. продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Відповідно до положень ст. 183 ч.1 КПК України - запобіжний захід - “тримання під вартою” є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м 'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього кодексу.
Вислухавши позиції учасників судового провадження, суд оцінив в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у зазначеному кримінальному правопорушенні. Крім того, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий за скоєння умисних, тяжких злочинів. Таким чином, зазначені обставини в їх сукупності обумовлюють наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватись від суду або вчинити інші кримінальні правопорушення.
Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє суду зробити висновок про необхідність продовження відносно обвинуваченого строку дії запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою».
Разом з тим, враховуючи вимоги п.1 ч.4 ст.183 КПК України, а також обставини справи та вагомість вищенаведених ризиків, суд вважає неможливим визначити розмір застави при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді “ тримання під вартою”, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насилля відносно потерпілої.
Відповідно до положень ст. 181 КПК України - домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора.
Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, характер та тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який раніше не судимий, має двох малолітніх дітей, суд приходить до висновку про те, що існують обгрунтовані ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду та може вчинити інші злочини, ураховуючи, що інкримінований йому злочину відноситься до тяжкого злочину, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.
Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє суду зробити висновок про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , у вигляді «домашнього арешту» з покладанням на обвинуваченого обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, який буде достатнім й необхідним запобіжним заходом для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, запобіганню певним ризикам та достатнім заходом забезпечення судового розгляду кримінального провадження.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177- 178, 182, 183, 184, 194, 196, 197, 199, 331 КПК України, суд-
Продовжити відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів з дня винесення ухвали, а саме до 05 листопада 2020 р. включно.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 строком на два місяці, а саме до 07.11.2020 р. включно з покладанням на обвинуваченого наступних обов'язків:
-заборонити ОСОБА_7 залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 з 22-00 год. до 06-00 год.
-покласти обов'язок на ОСОБА_7 прибувати до суду за першою вимогою;
Ознайомити та вручити обвинуваченому ОСОБА_7 під розпис копію ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Контроль за виконанням запобiжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченим ОСОБА_7 покласти на орган національної поліції за мiсцем його проживання.
Працівники органу національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Копію ухвали для виконання в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою направити начальнику Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1