ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/9754/20
провадження № 2/753/6353/20
(заочне)
"13" серпня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Заставенко М.О., розглянувши в приміщенні суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири,-
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва із позовом у якому просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 2 554,58 грн. заподіяної матеріальної шкоди, 200,00 грн. моральної шкоди, зобов"язати замінити всю внутрішню сантехнічну арматуру в санвузлах, яка постійно пропускає воду та затоплює квартиру позивача.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . З вини відповідача, яка проживає поверхом вище, 18.04.2019 року відбулося залиття квартири позивача, про що було складено відповідний акт представниками комісії ЖЕД 205. В результаті залиття зіпсовані водою шпалери в коридорі, на білій стелі ванни та коридору виступили рижі та темно-сірі плями, розмита не тільки штукатурка, а й підготовча основа поверхні стелі нанесеної із стартової штукатурки. Відповідач у добровільному порядку не бажана відшкодовувати завдану шкоду.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 06.07.2020 року відкрите провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, роз'яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання. Відповідачу був встановлений п'ятнадцятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали подати відзив на позовну заяву.
Відповідач отримав копію ухвали разом з позовною заявою та доданими до неї документами, однак у встановлений строк відзив на позов до суду не подав.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. За таких обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач зареєстрований та проживає у квартирі АДРЕСА_1 , відповідач зареєстрована в квартирі АДРЕСА_2 вказаного будинку.
З наданих позивачем Актів про залиття від 12.08.2004 року, 01.11.2004 року, 04.06.2007 року, 26.07.2013 року, 08.10.2013 року та 22.02.2019 року вбачається, що неодноразово відбулося залиття квартири АДРЕСА_1 з вище розташованої квартири АДРЕСА_2 .
У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Згідно з приписами ст. 1166 ЦК України, яка встановлює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що полягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У частині першій статті 81 ЦПК України закріплене загальне правило розподілу обов'язків з доказування, а саме кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків наявності підстав звільнення від доказування.
На підтвердження наявності вини відповідача у залитті квартири позивача 18.04.2019 року і відповідно завдання цим матеріальної шкоди, позивач посилається на наявність актів від 12.08.2004 року, 01.11.2004 року, 04.06.2007 року, 26.07.2013 року, 08.10.2013 року та 22.02.2019 року. Однак жодного доказу з приводу залиття квартири 18.04.2019 року, що і стало підставою позову, суду не надано.
Також суд критично ставиться до поданих актів, оскільки їх форма та зміст не відповідають вимогам визначеним у Додатку 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року. З актів не вбачається з яких інженерних мереж (холодне/гаряче водопостачання) відбулося залиття, відсутні дані про залучення при складанні відповідних актів відповідача у справі, відсутні дані про огляд комісією квартири відповідача.
Так само суду не надано доказів здійсненого позивачем розрахунку заподіяної шкоди у розмірі 3 595,38 грн. У наданому до суду локальному кошторисі на будівельні роботи від 02.09.2019 року зазначено про вартість відновлювального ремонту у розмірі 1 802,56 грн., інших доказів щодо розміру шкоди суду не надано.
Враховуючи встановлене вище, суд вважає не доведеним факт залиття квартири 18 квітня 2019 року, а також розмір заявлених до стягнення збитків, а отже позовні вимоги в частині відшкодування заподіяної матеріальної шкоди не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача замінити всю внутрішню сантехнічну арматуру в санвузлах, то суд вважає, що вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено, що сантехничне обладання в квартирі відповідача потербує ремонту та саме його неналежний стан став причиною залиття квартири поверхом нижче..
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий у розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст. ст. 13, 22, 386, 1166 ЦК України, ст. ст. 12, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 229, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 284, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири - залишити без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя М.О. Заставенко