Справа № 752/26336/18
Провадження № 2/752/1262/20
Іменем України
02.09.2020 року Голосіївський районний суд міста Києва
у складі головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.
за участю секретаря - Воробйова І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до київської міської ради, Управління житлово-комунального господарства Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа Київська міська державна адміністрація про визнання права власності, -
У грудні 2018 року позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просять визнати за ними в рівних долях право власності на житловий будинок, площею 53 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі зазначають, що вони є рідними сестрами і проживають в будинку АДРЕСА_1 з дня народження. Їх прадід ОСОБА_3 побудував у період 1956-1957 років будинок та времянку. На даний час позивачі та їх малолітні діти проживають у зазначеній времянці. Участі у приватизації державного житлового фонду шляхом використання приватизаційних чеків позивачі не здійснювали. Позивачі звернулись до Управління житлово-комунального господарства Голосіївської РДА у м. Києві з заявою про приватизацію даної споруди. 10.10.2018 отримали відповідь, що вони мають право звернутися до суду з позовом про визнання права власності на самочинно збудований об'єкт.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14.01.2019 відкрито провадження по даній справі, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01.07.2020 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.
Позивачі в судове засідання не з'явилися, подали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, посилаючись на мотиви, викладені в позовній заяві та просять їх задовольнити.
Представник відповідача Київської міської ради надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві.
Представник відповідача Управління житлово-комунального господарства Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації надав відзив на позовну заяву та заяву, в якій просили провести розгляд справи за їх відсутності.
Представник третьої особи Київської міської державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 41 Конституції України, визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Судом встановлено, що згідно рішення № 158 Виконавчого комітету Московської районної ради депутатів трудящих м. Києва від 29.01.1967 року «Про надання дозволу на перепрописку в будинок по АДРЕСА_1 » вбачається, що у період з 1956-1957 років ОСОБА_3 побудував будинок та времянку.
Рішенням № 158 від 29.01.1967 року дану времянку в садибі АДРЕСА_1 залишено у користуванні гр. ОСОБА_3 без оформлення права власності.
Тобто виконавчий комітет Московської районної Ради депутатів трудящих м. Києва визнав за гр. ОСОБА_3 право безстрокового користування времянкою.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав є визнання права.
Згідно зі ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору є власником цієї речі. Частина 2 цієї норми передбачає особливості набуття права власності на новостворене нерухоме майно.
Виняток з загального правила набуття права власності на новостворене майно особою, яка його створила, передбачений, зокрема ч. 2 ст. 376 ЦК України.
Згідно ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму ВССУ № 6 від 30.03.2012 року. Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) при вирішенні позову про визнання права власності на самочинне збудоване нерухоме майно на підставі ч. 3 ст. 376 ЦК України суд не повинен враховувати час передачі земельної ділянки у власність або надання її у користування, або укладення договору суперфіцию, у тому числі в період розгляду справи, оскільки такі дії свідчать про визнання за позивачем права на забудову з боку власника (користувача) земельної ділянки.
У п.п. 9, 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» (далі Постанова) роз'яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про основи містобудування» спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.
За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання. У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Згідно з пунктом 12 вказаної Постанови у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК).
Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК).
Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.
Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність (абзац 3 п. 22 Постанови)
Відповідно до п. 14 Постанови на підставі частини третьої статті 376 ЦК суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК).
В силу ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належить земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
У зв'язку із задоволенням позову відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору
Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справі від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Враховуючи викладене, з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру позовних вимог, тобто у рівних частинах по 352,40 грн. з кожного.
Враховуючи те, що позивач в нотаріальному порядку не має можливості оформити право власності на спадкове майно у зв'язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено, а тому враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Київської міської ради, Управління житлово-комунального господарства Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа Київська міська державна адміністрація про визнання права власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) та за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) в рівних долях право власності на житловий будинок (времянку) площею 53 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.Ю. Мазур