Справа№718/1799/20
Провадження№3/718/800/20
10.09.2020 року м. Кіцмань, Чернівецька область
Суддя Кіцманського районного суду Чернівецької області Мінів О.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП ,-
До Кіцманського районного суду Чернівецької області 07.09.2020 року надійшли матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення: серії АПР18 №223514 від 28.08.2020 року, згідно якого, водій ОСОБА_1 28.08.2020 року о 11 год 30 хв., в с. Дубівці, Кіцманського району, автодорога Н-10, 218 км + 180 м, здійснював перевезення людей (пасажирів), в кількості 9 осіб, разом з водієм, чим порушив абзац 1 пункт 15 Постанови КМУ №641 (зі змінами №712), відповідальність за що передбачено ст. 44-3 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, однак скерував на адресу суду заяву, в якій вказує, що 28.08.2020 року він їхав з друзями на відпочинок з Герцаївського району до м. Івано-Франківськ, та не знав про обмеження, оскільки Герцаївський район не знаходився у той період у червоній зоні. Просив розглянути справу у його відсутність, так як він перебуває за межами України. Свою винуватість у вчиненому не визнав.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного висновку.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення(далі -КпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З диспозиції статті 44-3 КпАП випливає, що відповідальність за даною нормою настає у разі порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Слід звернути увагу, що стаття 44-3 КпАПне визначає конкретних правил карантину, проте має посилання на ряд нормативно-правових актів, якими такі правила встановлюються, тобто дана норма є бланкетною.
Згідно підпункту 1 пункту 15 Постанови КМУ від 22.07.2020 року №641, на території регіону (адміністративно-територіальної одиниці), на якій установлено червоний рівень епідемічної небезпеки, додатково до протиепідемічних обмежень, передбачених для зеленого, жовтого та помаранчевогорівня епідемічної небезпеки, забороняються:
1) регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним, залізничним транспортом, міським електротранспортом, метрополітеном у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, крім перевезення:
легковими автомобілями, кількість пасажирів, включаючи водія, в яких не більше п'яти осіб без урахування осіб віком до 14 років;
Зі змісту частини другої статті 251 КпАП випливає, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 КпАП уповноважені на те особи органів внутрішніх справ (Національної поліції) мають право складати протоколи про правопорушення, зокрема, передбачені статтею 44-3 КпАП.
Отже, обов'язок зі збирання доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення працівниками органів внутрішніх справ (Національної поліції) в даному випадку виконано не було.
Зокрема до матеріалів справи не додано реєстраційних документів на транспортний засіб, яким здійснював перевезення пасажирів ОСОБА_1 , з метою встановлення дозволену кількість місць для сидіння.
Також в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що свідок даної події тільки один, натомість з протоколу вбачається, що пасажирів було 9 осіб разом з водієм, однак жодних пояснень від даних осіб, працівники поліції не відібрали. Зокрема не з'ясували, хто ці люди, куди їдуть, на якій підставі їх перевезення здійснює ОСОБА_1 , тобто не встановлено їх особи
Суд вважає за доцільне звернути увагу, що у прецедентній практиці Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), зокрема у справ і«Малофєєва проти Росії»(рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04), вказано, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У справі справі «Карелін проти Росії»(заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Крім того, в порушення ст. 256 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено нормативний акт, який порушив ОСОБА_1 , за що передбачена адміністративна відповідальність. Також у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення зазначено кількість пасажирів, які перевозив ОСОБА_1 , однак дозволену кількість місць для сидіння для даного транспортного засобу не вказано.
Як вже судом зазначено вище, будь-яких об'єктивних даних на підтвердження відомостей, викладених у протоколі, суду надано не було.
Отже, аналізуючи надані суду матеріали, суд вважає, що уповноваженими особами органу Національної поліції при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення не доведено, що ОСОБА_1 є суб'єктом правопорушення і в його діях наявні ознаки правопорушення, а тому суд вважає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КпАП провадження у справі підлягає закриттю.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.44-3,247, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення у його діях.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду через Кіцманський районний суд Чернівецької області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: О.І. Мінів