Справа №718/1756/20
Провадження №1-кп/718/126/20
10.09.2020 року м. Кіцмань Чернівецька область
Кіцманський районний суд Чернівецької області, у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Кіцмань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020260110000394 від 29 липня 2020 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дубівці, Кіцманського району Чернівецької області, українця за національністю, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, має на утриманні трьох дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України,-
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 , -
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Згідно ст. 13 Конституції України - земля, її надра, атмосферне повітря, водні та іншу природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) екологічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Згідно із ст. 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» - природні ресурси України є власністю Українського народці і Громадяни України мають право користуватися природними ресурсами України відповідно до цього та інших законів.
Стаття 19 Кодексу України «Про надра» визначає, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу, який у відповідності до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 59 від 27.01.1995 «Про затвердження Положення про порядок надання гірничих відводів» може надаватися підприємствам, установам, організаціям, а також громадянам України лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр, a j також затвердженого в установленому порядку проекту розробки родовища корисних копалин або будівництва гірничодобувного об'єкта чи підземної споруди, не пов'язаної з видобуванням корисних копалин.
У порушення вказаних вимог чинного законодавства України, ОСОБА_3 , не маючи передбаченого законодавством дозволу, здійснив незаконне видобування піщано-гравійної сировини (гравію), що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 (із змінами від 28.12.2011 за №1370) є сировиною піщано-гравійною (гравій) та належить до корисних копалин загальнодержавного значення.
Так, 29.07.2020 біля 00:20 год., ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність вчинюваних ним дій, достовірно знаючи про відсутність у нього необхідних для користування надрами та видобування І корисних копалин спеціального дозволу за допомогою металевої лопати, здійснював видобування та подальше завантаження на кузов вантажного автомобіля марки «ЗІЛ ММ3555», номерний знак НОМЕР_1 , корисних копалин загальнодержавного значення.
Для реалізації даного злочинного умислу, 28.07.2020 ОСОБА_3 прибув на земельну ділянку в адміністративних межах Дубівецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області (поза межами населеного пункту).
В подальшому, 29.07.2020 біля 00:20 год., перебуваючи на вказаній вище земельній ділянці, ОСОБА_3 за допомогою металевої лопати, здійснив забір та завантаження гравію на кузов вантажного автомобіля марки «ЗІЛ ММ3555», номерний знак НОМЕР_1 .
Однак, 29.07.2020 біля 00:20 год., під час того як ОСОБА_3 здійснював незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, а саме піщано-гравійної сировини (гравію) з подальшим завантаженням на кузов вантажного автомобіля марки «ЗІЛ ММ3555», номерний знак НОМЕР_1 , був помічений працівниками поліції, якими було припинено вчинення протиправних дій та виявлено в кузові вантажного автомобіля марки «ЗІЛ ММ3555», номерний знак НОМЕР_1 , піщано-гравійну сировину (гравій) в кількості 1,47 м3.
Відповідно до пункту 3.6 «Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ піску та гравію», затвердженої наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин при Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України № 198 від 25.06. 2007, піщано-гравійна порода - це сипка гірська порода з умістом гравійної складової більше 30 %.
Відповідно до висновку експерта Чернівецького НДЕКЦ МВС України №688-Х від 21.08.2020 зразки ґрунту, які знаходяться в двох полімерних мішках, що відібрані з котловану та з автомобіля марки «ЗІЛ ММ3555», номерний знак НОМЕР_1 , відносяться до піщано-гравійної суміші, в яких кількість гравію становить 41,1 % та 43,3%.
Зразки ґрунту, які знаходяться в двох полімерних мішках, які відібрані з котловану та з автомобіля «ЗІЛ ММ3555», номерний знак НОМЕР_1 , відносяться до піщано-гравійної суміші, мають загально родові ознаки за кольором та механічним складом.
Згідно з інформації Державної екологічної інспекції Карпатського округу від 19.08.2020 № 03-20/2042 базова ставка збитків у частках мінімальної заробітної плати, для піщано-гравійної сировини становить 0,168 за 1 м .
Згідно «Методики визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами», затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 29.08.2011 №303, сума збитків, нанесених державі в результаті самовільного користування надрами ОСОБА_3 становить 1166 грн. 39 коп.
Таким чином, ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, - незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення.
Позиція учасників провадження.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , після роз'яснення йому суті обвинувачення, свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст. 240 КК України - визнав повністю. Пояснив, що всі обставини, викладені у пред'явленому йому обвинуваченні відповідають дійсності.
Так, дійсно 29.07.2020 року біля 12:00 год. він на власному транспортному засобі«ЗІЛ ММ3555», номерний знак НОМЕР_1 , прибув до заздалегідь обраного місця, біля річки в с. Дубівці та за допомогою металевої лопати, здійснив забір та завантаження гравію на кузов автомобіля. Незаконне видобування гравію, здійснював для домашніх потреб. Біля 00:20 год., його було затримано працівниками поліції. Видобуваючи гравій усвідомлював, що чинить протиправно, та знав, що це діяння є кримінально караним. Зобов'язувався у судовому засіданні сплатити шкоду, спричинену державі, в результаті самовільного користування надрами, в найкоротший строк.
Прокурор у судовому засідання, у зв'язку із повним визнанням обвинуваченим своєї вини, запропонував порядок дослідження, передбачений ч.3 ст. 349 КПК України. Щодо міри покарання, вказав на необхідність призначення обмеження волі на строк 1 рік, із звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України та покладенням обов'язків передбачених ст. 76 КК України.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, так як проти цього не заперечували учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
Таким чином, розглянувши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 240 КК України доведена повністю.
Оскільки обвинуваченим, іншими учасниками судового розгляду не оспорювалися фактичні обставини справи, ОСОБА_3 правильно зрозумів зміст пред'явленого йому обвинувачення, в учасників процесу відсутні сумніви у добровільності та істинності його позицій, суд, керуючись ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та обмежив вивчення фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів справи, які характеризують його особу, документів, що стосуються речових доказів та процесуальних витрат.
При цьому, судом з'ясовано чи правильно учасники кримінального провадження розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Покази обвинуваченого, надані ним у судовому засіданні, послідовні та логічні, а тому не викликають сумнівів суду в правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.
Таким чином, оцінивши показання обвинуваченого, які він надав суду вільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленим із положеннями ст.ст. 349, 394 КПК України, і які узгоджуються між собою та не суперечать обставинам, викладеним в обвинувальному акті, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 240 КК України, за обставин наведених у вироку.
Кваліфікація дій обвинуваченого судом
З огляду на наведене, виходячи з вимог ст.337 КПК України, зокрема те, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, суд, розглянувши дане кримінальне провадження дійшов висновку, що дії ОСОБА_3 кваліфіковано вірно за ч. 2 ст. 240 КК України, оскільки останній вчинив незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини та її основоположних свобод не встановлено.
Мотиви призначення покарання.
Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, яке слід призначити обвинуваченому, суд виходить із наступного.
Так, відповідно до ст. 65 КК України, п.1 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року, під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Частиною 2 статті 4 КК України передбачено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Так, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який, у відповідності до ст. 12 КК України, відноситься до злочинів середньої тяжкості, дані про особу винного, який раніше не судимий, одружений та має на утриманні трьох малолітніх дітей, позитивно характеризується по місцю проживання, ніде не працює, та не перебуває на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога.
Обставинами, згідно ст. 66 КК України, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд визнає - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Таким чином, виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №298/95/16-к (провадження №51-2501км18) вказав, що у частині 2 ст.65 КК України встановлено презумпцію призначення більш м'якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання.
Беручи до уваги зазначене, суд вважає, що ОСОБА_3 необхідно і доцільно призначити покарання в межах, визначених санкцією ч. 2 ст. 240 КК України, у редакції чинній на час вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, суд виходить як із суспільної небезпеки вчиненого, наявності пом'якшуючих покарання обставин, беручи до уваги те, що ОСОБА_3 видобував піщано-гравійну сировину для домашніх потреб, не маючи на меті її збуту, що знайшло своє вираження у відповідній кваліфікації його дій, суд, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, приходить до висновку, що ОСОБА_3 , слід призначити покарання у вигляді обмеження волі на певний строк, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.75 КК України та з покладенням на нього обов'язків відповідно до ст.76 КК України, яке буде достатнім і необхідним для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, та відповідатиме його особі і буде достатнім для досягнення передбачених ст. 50 КК України цілей покарання.
При цьому, суд не знаходить підстав для застосування до обвинуваченого вимог ст. 69 КК України та призначення більш м'якого покарання аніж обмеження волі.
Мотиви інших рішень.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався, клопотань щодо його обрання до суду не надходило, а тому беручи до уваги бездоганну поведінку обвинуваченого під час досудового розслідування та судового розгляду, відсутність підстав для вирішення питань пов'язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого, оскільки відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав, - суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не було заявлено.
Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України, а саме:
-транспортний засіб марки «ЗІЛ ММ3555» номерний знак НОМЕР_1 , який переданий під розписку ОСОБА_3 - залишити останньому, за належністю;
-2500 кг гравійно-піщаної суміші, що передана під розписку заступнику директора ТОВ «Чернівецького гравійно-піщаного кар'єра» ОСОБА_5 - залишити в ТОВ «Чернівецький гравійно-піщаний кар'єр»;
-зразки грунту, що знаходяться у двох додаткових полімерних пакетах та опломбовані полімерними пломбами №7687345, №7687342, та зберігаються у камері речових доказів Кіцманського ВП ГУ НП в Чернівецькій області - передати ТОВ «Чернівецький гравійно-піщаний кар'єр».
Щодо розподілу процесуальних витрат (заявлених витрат на проведення експертизи у кримінальному провадженні), суд керується положеннями ст. 124 КПК України. У зв'язку із ухваленням обвинувального вироку у справі, витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні, а саме на проведення ґрунтознавчої експертизи № 688-Х від 21.08.2020 року, які згідно довідки про витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні №12020260110000394 (в.е. 688-Х) складають 1307 гривень 60 копійок - підлягають стягненню з обвинуваченого.
На підставі вищенаведеного та керуючись ч.3 ст. 349, ст.ст. 100, 124, 337, 348, 369-371, 373-374, 376, 392-395 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 240 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування призначеного йому основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Після набрання вироком законної сили, речові докази, а саме:
-транспортний засіб марки «ЗІЛ ММ3555» номерний знак НОМЕР_1 , який переданий під розписку ОСОБА_3 - залишити останньому, за належністю;
-2500 кг гравійно-піщаної суміші, що передана під розписку заступнику директора ТОВ «Чернівецького гравійно-піщаного кар'єра» ОСОБА_5 - залишити в ТОВ «Чернівецький гравійно-піщаний кар'єр», за адресою вул. Прутська, 41, смт. Неполоківці, Кіцманський район Чернівецька область;
-зразки грунту, що знаходяться у двох додаткових полімерних пакетах та опломбовані полімерними пломбами №7687345, №7687342, та зберігаються у камері речових доказів Кіцманського ВП ГУ НП в Чернівецькій області - передати ТОВ «Чернівецький гравійно-піщаний кар'єр», за адресою вул. Прутська, 41, смт. Неполоківці, Кіцманський район Чернівецька область.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта в розмірі 1307 (одна тисяча триста сім) гривні 60 копійок.
Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не заперечувалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
З інших підстав вирок може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя: ОСОБА_1