справа№380/5385/20
10 вересня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд:
в складі головуючої судді - Потабенко В.А.,
за участі секретаря судового засідання - Олійник Л.В.,
за участі:
представника позивача - не з'явився,
представника відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Львові адміністративну справу за позовом Галицької митниці Держмитслужби до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправними та скасування постанов, -
Галицька митниця Держмитслужби (далі - позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (далі - Західне МУ МЮ (м.Львів), відповідач) з позовними вимогами:
- визнати протиправною та скасування постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чури С.-Г.Т. про відкриття виконавчого провадження від 24.06.2020 ВП №62396761 в частині стягнення з боржника Галицької митниці Держмитслужби виконавчого збору в розмірі 18892,00 грн.;
- визнати протиправною та скасування постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чури С.-Г.Т. про стягнення виконавчого збору від 24.06.2020 ВП №62396761 в розмірі 18892,00 грн.
Ухвалою судді від 14.07.2020 позовну заяву залишено без руху.
31.07.2020 від відповідача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. №38202).
Ухвалою судді від 01.09.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.
08.09.2020 представник позивача подала клопотання про долучення доказів (вх. №44678).
10.09.2020 представник позивача подала клопотання про долучення доказів (вх. №45226).
Позивач при обґрунтуванні позовних вимог зазначив, що державним виконавцем при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.06.2020 ВП №62396761 в частині визначення суми стягнення з боржника виконавчого збору та в постанові про стягнення виконавчого збору від 24.06.2020 ВП №62396761 не дотримано вимог ст.27 Закону України "Про виконавче провадження", а саме неправомірно визначено розмір виконавчого збору. Позивач наголосив, що відповідно до виконавчого листа Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 15.04.2020 у справі №300/2154/19, Галицьку митницю Держмитслужби зобов'язано повернути ОСОБА_1 надміру сплачену суму митних платежів у розмірі 57432,00 грн. згідно митної декларації UA 206010/2018/413834 від 14.11.2018. Таким чином, розрахунок виконавчого збору повинен проводитися на підставі ч.2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", а саме у розмірі 10% від суми, що підлягає стягненню за виконавчим листом, оскільки вимога є майновою. Водночас, державним виконавцем розрахунок суми виконавчого збору проведено на підставі ч.3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", тобто з примусового виконання рішення немайнового характеру, що передбачає стягнення виконавчого збору в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати. Враховуючи те, що з Галицької митниці Держмитслужби зайво стягнуто кошти, позивач вважає оскаржувані постанови протиправними та просить суд такі скасувати.
Представник позивача в судове засідання не прибув. 10.09.2020 подав клопотання (вх №45317), у якому зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю. Крім того, у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судового засіданні, просив проводити судове засідання у вказаній справі без участі представника.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Належним чином повідомлявся про дату, час та місце проведення судових засідань, які призначалися на 09.09.2020 та 10.09.2020. Причин неявки в судове засідання 10.09.2020 суду не повідомив. В ухвалі про відкриття виконавчого провадження від 01.09.2020 відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву та докази, в обґрунтування заперечень в строк до 04.09.2020. Вказана ухвала була скерована на поштову адресу відповідача 01.09.2020. Факт її отримання відповідачем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що представник відповідача отримав копію вказаної ухвали 03.09.2020. Станом на 10.09.2020 від відповідача на адресу суду чи електронну адресу суду відзиву чи заяви про наявність поважних причин неподання відзиву не надійшло. Тому, враховуючи скорочені строки розгляду вказаної справи, суд на підставі положень ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кваліфікує таку поведінку відповідача - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) як визнання позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку адміністративний позов задовольнити повністю, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2020 у справі №300/2154/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Івано - Франківської митниці ДФС (правонаступник Галицька митниця Держмитслужби) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, визнано протиправною відмову Галицької митниці Держмитслужби щодо неповернення ОСОБА_1 надміру сплаченої суми митних платежів, зобов'язано Галицьку митницю Держмитслужби повернути ОСОБА_1 надміру сплачену суму митних платежів у розмірі 57432,00 грн. згідно митної декларації UA 206010/2018/413834 від 14.11.2018, в решті позову відмовлено.
На підставі вказаної постанови, 25.05.2020 Івано - Франківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №300/2154/19 від 15.04.2020.
Відповідно до вказаного виконавчого листа, зобов'язано Галицьку митницю Держмитслужби повернути ОСОБА_1 надміру сплачену суму митних платежів у розмірі 57432,00 грн. згідно митної декларації UA 206010/2018/413834 від 14.11.2018.
24.06.2020 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чурою Софією - Ганною Тарасівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62396761, у п. 3 якої зазначено про стягнення з боржника Галицької митниці Держмитслужби виконавчого збору в розмірі 18892,00 грн.
Крім того, 24.06.2020 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чурою Софією - Ганною Тарасівною винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 24.06.2020 ВП №62396761 в розмірі 18892,00 грн.
Позивач, не погоджуючись із оскаржуваними постановами, звернувся з позовом до суду.
При прийнятті рішення суд керується наступним.
Спірні правовідносини у даній справі врегульовані Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та іншими нормативно - правовими актами.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, як, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження").
Частиною 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Частиною 2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Згідно ч. 3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (ч.4 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження").
Позивач при обґрунтуванні позовних вимог вказував на помилкове застосування державним виконавцем при обчисленні суми виконавчого збору ч.3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" замість ч. 2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження".
Суд зазначає, що роз'яснення щодо визначення характеру позовних вимог викладено у постановах Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 та Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5, де, зокрема, зазначено, що до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці.
При визначенні характеру адміністративного позову необхідно врахувати, що окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.
Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.
За практикою Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України", вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, безпідставне стягнення податків і зборів, є майновою.
Суд зазначає, що при визначенні характеру адміністративного позову як майнового слід врахувати, що майновим характером наділене рішення щодо вимоги права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що піддається грошовій оцінці. Об'єктом рішення немайнового характеру навпаки виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Згідно положень ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення є рішенням немайнового характеру, порядок виконання якого встановлений у розділі VIII Закону України "Про виконавче провадження".
Таким чином, рішення немайнового характеру не має ціни, тому розмір виконавчого збору визначається у залежності від суб'єкта боржника з урахуванням положень статті ч.3 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження".
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 26.03.2019 у справі № 820/3356/16, від 17.07.2019 у справі № 803/3906/15 та від 30.10.2018 у справі № 826/4741/17.
Аналізуючи вказані постанови, суд зазначає, що звернення до суду з вимогами, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими, а оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, які спонукають до вчинення певних дій, не пов'язаних зі сплатою коштів, є немайновими.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2020 у справі №300/2154/19 позовні вимоги ОСОБА_1 до Івано - Франківської митниці ДФС (правонаступник Галицька митниця Держмитслужби) задоволено частково, а саме зобов'язано Галицьку митницю Держмитслужби повернути ОСОБА_1 надміру сплачену суму митних платежів у розмірі 57432,00 грн. згідно митної декларації UA 206010/2018/413834 від 14.11.2018.
Таким чином, суд задовольнив позовну вимогу, наслідком якої є зміна складу майна позивача, а, отже, така вимога є майновою.
Відтак, державний виконавець при визначені розміру виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження та в постанові про стягнення виконавчого збору повинен був застосувати ч.2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", яка регламентує обчислення суму виконавчого збору за примусове виконання рішення майнового характеру, та стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, а саме 5743,20 грн.
Водночас, державний виконавець при визначені розміру виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження та в постанові про стягнення виконавчого збору помилково застосував ч.3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої обчислив суму виконавчого збору в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи, що становить 18892,00 грн.
Таке помилкове застосування вказаної норми призвело до обрахунку суми виконавчого збору у розмірі значно більшому, ніж належить.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо помилкового застосування державним виконавцем при обчисленні суми виконавчого збору ч.3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", замість ч. 2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що помилкове застосування державним виконавцем при обрахунку суми виконавчого збору ч.3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" замість ч. 2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" вказує на невідповідність оскаржуваних постанов критеріям, встановленим у ч.2 ст. 2 КАС України, а відтак, вказує на їх протиправність, постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.06.2020 ВП №62396761 в частині стягнення з боржника Галицької митниці Держмитслужби виконавчого збору в розмірі 18892,00 грн., постанови про стягнення виконавчого збору від 24.06.2020 ВП №62396761 в розмірі 18892,00 грн. в цілому.
З огляду на викладене, оскаржувані постанови підлягають скасуванню, а позовні вимоги у даній справі - задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
З огляду на наведене, оскільки позивачем не надано суду доказів понесення інших судових витрат, ніж сплата судового збору, підстави для їх стягнення з відповідача відсутні.
Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90,139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 287, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, суд,-
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасування постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чури Софії - Ганни Тарасівни про відкриття виконавчого провадження від 24.06.2020 ВП №62396761 в частині стягнення з боржника Галицької митниці Держмитслужби виконавчого збору в розмірі 18892,00 грн.
Визнати протиправною та скасування постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чури Софії - Ганни Тарасівни про стягнення виконавчого збору від 24.06.2020 ВП №62396761 в розмірі 18892,00 грн.
Судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 10.09.2020
Суддя Потабенко В.А.