справа №826/1313/17
09 вересня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
секретар судового засідання Жовковська Ю.В.
розглянувши у письмовому провадженні у м.Львові адміністративну справу за позовом Міністерства внутрішніх справ України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій і бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
Міністерство внутрішніх справ України звернулося в суд з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому, з урахуванням ухвали про залишення без розгляду від 09.09.2020 року у цій справі, просить:
визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови від 14.12.2016 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП № 49942884;
визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови від 14.12.2016 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні ВП № 49942884.
Позовні вимоги аргументовані тим, що, на підставі постанови Львівського окружного адміністративного суду від 15.04.2015 року по справі №813/1219/17 видано виконавчий лист від 26.11.2015 року № 813/1219/15, яким позивача зобов'язано розглянути звернення ОСОБА_1 від 17.01.2015 року. Позивач зазначає, що виконав таке рішення, надавши відповідь на вищевказане звернення листом МВС України від 01.03.2016 року № 3130/05/12-2016, та повідомив виконавця листом № 1216-964 від 02.03.2016 року. Тому вважає, що вимога державного виконавця від 22.11.2016 року № 16-11-49942884-664/19 та, як наслідок, постанови про стягнення виконавчого збору від 14.12.2016 року ВП №49942884, про накладення штрафу від 14.12.2016 року ВП №49942884 є протиправними.
Ухвалою від 31.07.2020 року справу прийнято до провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.04.2015 року у справі № 813/1219/15 зобов'язано позивача розглянути звернення ОСОБА_1 від 17.01.2015 року.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2015 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.04.2015 року у згаданій справі залишено без змін.
На виконання зазначеної постанови видано виконавчий лист від 26.11.2015 року № 813/1219/15.
26.01.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження ВП №49942884.
01.03.2016 року ОСОБА_1 позивачем надіслано відповідь на його звернення від 17.01.2015 року.
03.03.2016 року відповідачу надіслано лист щодо виконання рішення суду №1216-964 від 02.03.2016 року, що підтверджується квитанцією № 8841.
02.12.2016 року на адресу позивача надійшла вимога державного виконавця від 22.11.2016 року за №16-11-49942884-664/19, якою він вимагає розглянути звернення ОСОБА_1 від 17.01.2015 року.
14.12.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у зв'язку з невиконанням у строки рішення суду, винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП №49942884 та постанову про накладення штрафу ВП №49942884.
Не погодившись з вказаними постановами позивач звернувся з позовом до адміністративного суду.
Змістом спірних правовідносин є дії щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору ВП №49942884 від 14.12.2016 року та постанови про накладення штрафу ВП №49942884 від 14.12.2016 року.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справ та норми чинного законодавства.
Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на території України.
Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Як передбачено ч.1 ст.1 Закону України №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону України №1404-VIII).
Щодо постанови про накладення штрафу.
Відповідно до ч.1 ст.63 Закону України №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Згідно з ч.2 ст.63 Закону України №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Судом встановлено, що виконавче провадження відкрито 26.01.2016 року постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 49942884, якою державний виконавець розпорядився виконати рішення суду до 01.02.2016 року включно.
Як вбачається з матеріалів справи, копію згаданої постанови позивач отримав 01.02.2016 року, що підтверджується витягом з відстеження пересилання поштових відправлень, який міститься в матеріалах справи.
Наведені обставини вказують на те, що боржником отримано постанову про відкриття виконавчого провадження у останній день її виконання, що дозволяє суду прийти до висновку про можливу наявність поважних причин невиконання рішення суду у строк визначений державним виконавцем.
Оцінка цим обставинам не була надана під час прийняття постанови про накладення штрафу, що вказує на невідповідність цієї постанови одному з критеріїв правомірності рішення - обґрунтованості (п.3 ч.2 ст.2 КАС України).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо винесення постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні ВП № 49942884 від 14.02.2016 року є протиправними.
Щодо постанови про стягнення виконавчого збору.
Судом встановлено, що на момент відкриття виконавчого провадження ВП №49942884, а саме 26.01.2016 року, діяла стара редакція Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (у редакції від 23.12.2015 року) ( далі Закон України № 606-XIV).
Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року за №1404-VIII (з наступними змінами та доповненнями) (далі - Закон України №1404-VIII) передбачено, що рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.
Окрім того, Верховний суд України у постанові від 25.02.2020 року у справі №805/4538/16-а зазначив, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року за №1404-VIII , завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Як вбачається зі змісту абз.2 п.2 ст.25 Закону України № 606-XIV у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України № 606-XIV у разі невиконання боржником у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону, рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.
Частиною 3 статті 28 Закону України № 606-XIV передбачено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю.
Згідно з ч.4 ст.28 Закону України № 606-XIV розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
Враховуючи, що постанову про відкриття виконавчого провадження позивачем отримано 01.02.2016 року, а відповідь на звернення ОСОБА_1 була надана 01.03.2020 року, що підтверджується наявними в справі матеріалами, суд прийшов до висновку, що вказані дії були вчинені з пропущенням строків, встановлених нормами Закону України № 606-XIV, який був чинним на час згаданих правовідносин.
При цьому, слід зазначити, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державною складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження, у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Відтак, у цій частині у задоволенні позову слід відмовити.
За таких обставин, суд вважає, що позов в частині визнання протиправними дій щодо винесення постанови про накладення штрафу є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню. В іншій частині у задоволенні позову слід відмовити.
Щодо судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі належить присудити на користь позивача пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 14.12.2016 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні ВП № 49942884.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, адреса: м.Київ, вул.Городецького,13) на користь Міністерства внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 00032684, адреса: м.Київ, вул.Богомольця. 10) 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. сплаченого при поданні позову судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.Я.Мартинюк