справа №380/3971/20
07 вересня 2020 року зал судових засідань №11
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Кушика Й.-Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-
до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов Львівського державного університету внутрішніх код ЄДРПОУ 08571995, місцезнаходження: 79007, м.Львів, вул. Городоцька, 26 (далі - позивач) до ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського державного університету внутрішніх справ кошти у розмірі 24158,15грн.
Ухвалою від 01.06.2020 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач заборгував перед позивачем кошти, пов'язані з його утриманням у Львівському державному університеті внутрішніх справ. На надіслану відповідачу претензію останній не відреагував, що вказує на необхідність стягнення коштів в судовому порядку.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
Суд зазначає, що у відповідності до пункту 3 Прикінцевих положень КАС України в ухвалі від 01.06.2020 про відкриття провадження в адміністративній справі суддя встановив відповідачу строк для подання відзиву до суду протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, але не менше ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №7901827702970 відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі 05.06.2020.
17.07.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-IX.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного закону процесуальні строки, які продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності зазначеним Законом. Протягом такого 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених такими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених вказаним Законом.
Таким чином, строк для подання відзиву на позовну заяву закінчився 06.08.2020.
У пункті 3 Прикінцевих положень КАС України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами вказаного Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суд вказує на те, що відповідач не подав клопотання про поновлення або продовження строку для подання відзиву на позовну заяву.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами справи.
У судове засідання позивач явку представника не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Подав до суду заяву про розгляд справи без участі його представника.
У судове засідання відповідач не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Клопотань про розгляд справи без його участі до суду не надходило.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
19.08.2013 позивач уклав з відповідачем договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України № 65-КЗ/2013. Предметом договору є підготовка за державним замовленням на денній формі навчання фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр за напрямом 0304 Право за спеціальністю 6.030402 Правоохоронна діяльність. Відповідно до пункту 2.3.6. вказаного договору особа зобов'язана у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 договору, відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком. Відповідно до пункту 3.2. договору підставою для відшкодування особою витрат на підготовку є відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ після закінчення навчального закладу. Згідно з пунктом 7.4. вказаного договору такий діє до 01.07.2019.
Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області «По особовому складу» від 11.02.2019 № 75о/с позивача звільнено зі служби в поліції за власним бажанням відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Листом від 19.03.2020 № 1189/01/13-2020 Головне управління Національної поліції у Львівській області повідомило позивача про те, що відповідача звільнено зі служби до відпрацювання трьох років після закінчення вищого навчального закладу.
Згідно з довідкою-розрахунком від 11.07.2016 № 112 витрати, пов'язані з навчанням відповідача у Львівському державному університеті внутрішніх справ за вересень 2013 року - липень 2016 року до утримання становлять 24158,15 грн.
Позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 09.04.2020 № 10/265, в якій просив сплатити вказану суму у місячний термін з моменту отримання листа.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №7900728941142 відповідач отримав претензію 12.05.2020.
У зв'язку з несплатою заборгованості, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.
У пункті 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до частин першої, другої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон України №580-VIII) служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 74 Закону України №580-VIII особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 вказаного Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 зазначеного Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій вказаної статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
У пункті 1 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №261 від 12.04.2017 (далі - Порядок № 261) встановлено, що Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі:
дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Як встановив суд, 19.08.2013 позивач уклав з відповідачем договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України № 65-КЗ/2013. Згідно з пунктом 7.4. вказаного договору такий діє до 01.07.2019.
Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області «По особовому складу» від 11.02.2019 № 75о/с позивача звільнено зі служби в поліції за власним бажанням відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Листом від 19.03.2020 № 1189/01/13-2020 Головне управління Національної поліції у Львівській області повідомило позивача про те, що відповідача звільнено зі служби до відпрацювання трьох років після закінчення вищого навчального закладу.
Таким чином, відповідача звільнено зі служби в поліції за власним бажанням протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу, а тому на нього покладений обов'язок з відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у Львівському державному університеті внутрішніх справ.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 261 у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 вказаного Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.
Згідно з довідкою-розрахунком від 11.07.2016 № 112 витрати, пов'язані з навчанням відповідача у Львівському державному університеті внутрішніх справ за вересень 2013 року - липень 2016 року до утримання становлять 24158,15 грн.
Позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 09.04.2020 № 10/265, в якій просив сплатити вказану суму у місячний термін з моменту отримання листа.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №7900728941142 відповідач отримав претензію 12.05.2020.
Суд вказує на те, що відповідач не сплатив у місячний строк з дня отримання претензії заборгованості. Відповідач також не надав суду доказів щодо сплати такої заборгованості після цього строку.
Враховуючи наведене, суд вважає, що з відповідача у відповідності до статті 74 Закону України №580-VIII необхідно стягнути кошти, пов'язані із його утриманням у Львівському державному університеті внутрішніх справ на користь позивача.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського державного університету внутрішніх справ кошти у розмірі 24158 (двадцять чотири тисячі сто п'ятдесят вісім) грн 15 коп.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складене 10 вересня 2020 року.
Суддя А.Г. Гулик