Іменем України
10 вересня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2711/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Солодовнікова Олександра Петровича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості,
16 липня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Солодовнікова Олександра Петровича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій представник позивача просить:
- визнати протиправну бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо не виплати ОСОБА_1 , в день звільнення 20 вересня 2017 року індексації грошового забезпечення за грудень 2014 року та за період з листопада 2015 по вересень 2017 року на загальну суму 22546,30 грн;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , невиплачену в день звільнення 20 вересня 2017 року індексацію грошового забезпечення за грудень 2014 року та за період з листопада 2015 по вересень 2017 року на загальну суму 22546,30 грн;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , витрати на правничу допомогу в сумі 1000,00 грн
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що з 19 вересня 2003 року по 20 вересня 2017 року позивач проходив службу в Військовій частині НОМЕР_1 , у зв'язку з чим з 2015 року, брав безпосередню участь в проведенні Антитерористичній операції в Луганській області.
20 вересня 2017 року позивачу надано витяг з наказу начальника 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 20 вересня 2017 року № 493 ос, яким припинено контракт з позивачем та звільнено у запас Збройних Сил України, виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.
23 червня 2020 року листом № 14/6712 від 18 червня 2020 року відповідач повідомив, що під час проходження служби позивача, не здійснював йому виплату індексації грошового забезпечення, як в день звільнення 20.09.2017 так і дотепер.
Під час звільнення позивача та по теперішній час з ним не проведено повного розрахунку.
Згідно довідки - розрахунку про індексацію грошового забезпечення № 527 від 17 червня 2020 року, індексація нарахована, але не виплачена у зв'язку з відсутністю фінансування: грудень 2014 року - 29,23 грн, листопад 2015 року - 697,27 грн, грудень 2015 року - 697,27 грн, січень, лютий, березень, квітень 2016 року - 728,96 грн, за кожний місяць, травень 2016 року - 767,05 грн, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2016 року - 896,10 грн, за кожний місяць, грудень 2016 року - 1094,.40, січень 2017 року - 1094,40 грн, лютий 2017 року - 1094,40 грн, березень 2017 року - 1196,80 грн, квітень 2017 року - 1196,80 грн, травень 2017 року - 1259,63 грн, червень 2017 року - 1367,41 грн, липень 2017 року -1367,41 грн, серпень 2017 року - 1367,41 грн, вересень 2017 року - 1024,38 грн.
Таким чином, відповідач при розрахунку та звільненню позивача не виплатив індексацію грошового забезпечення позивача за грудень 2014 року, та за період з листопада 2015 року по вересень 2017 року на загальну суму 22546,30 грн.
13 серпня 2020 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов (арк.спр. 45-48), в якому відповідач заперечує проти заявлених вимог з таких підстав.
Луганський прикордонний загін імені Героя України полковника Євгені Пікуса є неприбутковою організацією, яка фінансується з Державного бюджету України та здійснює свою діяльність у відповідності до Конституції України, Закону України «Про Державну прикордонну службу України» та інших нормативного-правових актів.
Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та проводять фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Абзацом 1 частини 1 статті 48 Бюджетного кодексу України визначено, що розпорядники бюджетних коштів (тобто бюджетні установи) беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються (ч. 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України).
Також, відповідно до абзацу 2 пункту 43 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджених постановою КМУ від 28 лютого 2014 року № 228, розпорядники бюджетних коштів мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.
Бюджетне асигнування, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України - це повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та проведення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.
Крім цього, слід зазначити, що у відповідності ст.49 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань.
Отже, індексація грошового забезпечення здійснюється лише в межах бюджетних асигнувань. Відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядник коштів Державного бюджету Луганський прикордонний загін імені Героя України полковника Євгені Пікуса, одержує бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Відповідно до вимог бюджетного законодавства України Луганський прикордонний загін імені Героя України полковника Євгені Пікуса бере бюджетні зобов'язання та провадить видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Нарахування індексації грошового забезпечення, тобто взяття бюджетного зобов'язання, без відповідних бюджетних асигнувань є порушенням бюджетного законодавства України. Як вже зазначалося, нарахувавши у повному розмірі суми індексації за відсутності бюджетних асигнувань, установа порушить бюджетне законодавство (а саме частину першу статті 51 Бюджетного кодексу України).
У відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» видатки Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгені Пікуса на грошове забезпечення у 2015-2019 роках здійснювались на підставі затвердженого Головою Держприкордонслужби України кошторису прикордонного загону та затвердженого Головою Держприкордонслужби України штатного розпису прикордонного загону на 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки. Оскільки вищезазначеними документами Луганському прикордонному загону імені Героя України полковника Євгені Пікуса у 2015-2020 роках бюджетних асигнувань на проведення індексації не було передбачено в повному обсязі, а також у зв'язку з тим, що на протязі даних років додаткові бюджетні асигнування на проведення індексації Луганському прикордонному загону імені Героя України полковника Євгені Пікуса не виділялись, нарахування та виплата в повному обсязі індексації особовому складу прикордонного загону у 2015-2019 роках не проводились.
Таким чином, Луганський прикордонний загін імені Героя України полковника Євгені Пікуса, діючи на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України в період 2015 - 2019 років не здійснювало нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу в повному обсязі у зв'язку з відсутністю відповідних бюджетних асигнувань, затверджених кошторисом та штатним розписом.
Просить суд відмовити у задоволені позову.
Ухвалою від 20 липня 2020 року позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 29-30)
Ухвалою суду від 03 серпня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). (арк. спр. 36-37).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій, з 19 вересня 2003 року по 20 вересня 2017 року проходив службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджено копіями документів, а саме: паспорта громадянина України (арк. спр. 8), довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (арк. спр. 9), посвідчення учасника бойових дій (арк. спр. 10), військового квитка (арк. спр. 11).
Відповідно до витягу з наказу начальника Луганського прикордонного загону № 493-ос від 20 вересня 2017 року “По особовому складу” прапорщика ОСОБА_1 , дільничного інспектора прикордонної служби 2 категорії відділення дільничних інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Мілове»1 ІІІ категорії (тип Б), виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення, 20 вересня 2017 року (арк. спр. 12).
Відповідно до адвокатського запиту від 09 червня 2020 року позивач через свого представника звернувся до відповідача щодо надання інформації, зокрема, виплати нарахованої індексації на грошове забезпечення з 19 вересня 2013 року по 20 вересня 2017 року (арк.спр. 13-14).
Листом від 18 червня 2020 року № 14/6712 відповідач надав позивачу довідку - розрахунок індексації № 527 від 17 червня 2020 року (арк. спр. 15).
Згідно довідки - розрахунку індексації грошового забезпечення № 527 від 17 червня 2020 року (арк. спр. 16-17), нарахована але не виплачена індексація (в межах заявлених вимог): грудень 2014 року - 29,23 грн, листопад 2015 року - 697,27 грн, грудень 2015 року - 697,27 грн, січень, лютий, березень, квітень 2016 року по 728,96 грн, травень 2016 року - 767,05 грн, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2016 року по 896,10 грн, грудень 2016 року - 1094,40 грн, січень, лютий 2017 року по 1094,40 грн, березень, квітень 2017 року по 1196,80 грн, травень 2017 року - 1259,63 грн, червень, липень, серпень 2017 року по 1367,41 грн, вересень 2017 року - 1024,38 грн.
Відповідно до зазначених документів, суд встановив, що позивачу за грудень 2014 року та за період з листопада 2015 року по вересень 2017 року індексація на загальну суму 22546,30 грн не виплачена у зв'язку з відсутністю асигнування на проведення такої виплати.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно із частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно із статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року №2017-III (далі - Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Статтею 19 Закону № 2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2011-XII).
Так, частинами першою - четвертою статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України визначені в Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року № 425, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 червня 2008 року за № 537/15228 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Інструкція).
Індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством (п. 1.9 Інструкції).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 1282-ХІІ).
Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Згідно з п.1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (у 2016 році - 103 відсотка).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За змістом пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці.
Суд звертає увагу, що відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що не здійснивши виплату індексації грошового забезпечення позивача у період його служби та на день звільнення позивача з військової служби, відповідач допустив протиправну бездіяльність та порушив права позивача.
Відновленням порушеного права позивача є зобов'язання відповідача здійснити виплату індексації грошового забезпечення позивачу за вказаний період.
Оскільки у сторін відсутній спір щодо розміру індексації грошового забезпечення позивача за вказаний період, визначений відповідачем у розрахунку від 17 червня 2020 року № 422, та не заперечується, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої індексації - 22546,30 грн.
Як наслідок, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, у зв'язку з чим позов слід задовольнити в повному обсязі.
Посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань щодо виплати індексації грошового забезпечення суд відхиляє та зазначає.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При розгляді справи "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 "Бурдов проти Росії").
Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Стосовно вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 1000,00 грн, суд зазначає наступне.
Згідно положень статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Аналіз положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.
За змістом пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (пункт 2 частини третьої статті 134 КАС України).
Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, частиною п'ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд звертає увагу на те, що зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (постанова Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17).
Згідно частин шостої, сьомої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, законодавець визначив, що обов'язок доведення не співмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.
Відповідачем до суду надано клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, в якому зазначено, що представник позивача Солодовніков О.П. звертається до суду з аналогічними позовами в інтересах інших осіб, а тому не потребує додаткового вивчення різноманітних нормативних актів, внаслідок чого на думку відповідача, вартість роботи адвоката завищена. Таким чином, на думку відповідача, представник позивача не довів витрати на правову допомогу у сумі 1000,00 грн.
Разом з тим, представником позивача на підтвердження оплати послуг адвоката надано квитанцію № 20 від 02 липня 2020 року про сплату позивачем за надання консультацій, збір доказів, роботу з нормативною базою, складання позову коштів у сумі 1000,00 грн (арк. спр. 21).
Матеріали справи містять договір б/н від 08 червня 2020 року (далі - Договір) про надання правової допомоги, укладений між позивачем та адвокатом Солодовніковим Олександром Петровичем ( арк. спр. 18).
Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 Договору за правову допомогу, передбачену в підпунктом 1.2 Договору замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі визначеному додатком до цього договору.
Згідно додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 08 червня 2020 року за правову допомогу, передбачену в підпункті 1.2 Договору замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі 1000,00 грн, про що додатково складається акт прийому передачі (арк. спр. 19).
Послуги адвоката з питань правової допомоги прийнято позивачем згідно акта від 02 липня 2020 року приймання-передачі наданих послуг № 20 до договору про надання правової допомоги № б/н від 08 червня 2020 року. Вартість послуг адвоката за цим актом складає 1000,00 грн (вартість надання консультацій, запитів, збору доказів, робота з нормативною базою та судовою практикою - 500,00 грн; вартість складання позовної заяви - 500,00 грн) (арк. спр. 20).
Факт сплати позивачем адвокату гонорару підтверджується копією квитанції №20 від 02 липня 2020 року (арк. спр. 21).
Суд враховує клопотання представника відповідача про неспівмірність заявленої до стягнення правової допомоги та зазначає, що представником позивача направлено лише один адвокатський запит, на який відповідачем надано довідку з повним розрахунком індексації грошового забезпечення та зазначенням невиплачених сум. Крім того, суд враховує, що представник позивача 14.05.2020 вже звертався до суду з аналогічним позовом в інтересах ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 . Зміст та обґрунтування позову тотожній з позовом в інтересах ОСОБА_1 (арк. спр. 50-54), за результатами розгляду якого 17.06.2020 судом ухвалено рішення у справі № 360/1909/20 (арк. спр. 55-61). Отже, суд дійшов висновку, що представник позивача не витрачав час на опрацювання судової практики, а тому витрати в цій частині необхідно зменшити.
Враховуючи викладене, суд вважає за потрібне стягнути на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 500,00 грн.
Питання про розподіл судових витрат у вигляді судового збору, відповідно до вимог статті 139 КАС України, судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ “Про судовий збір” від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Солодовнікова Олександра Петровича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 , в день звільнення 20 вересня 2017 року індексацію грошового забезпечення за грудень 2014 року та за період з листопада 2015 по вересень 2017 року в загальній сумі 22546,30 грн.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за грудень 2014 року та за період з листопада 2015 по вересень 2017 року в загальній сумі 22546,30 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 500,00 (п'ятсот гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Суддя Т.В. Смішлива