08 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/683/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Вронська Г.О., Ткач І.В.,
за участю секретаря судового засідання Черненка О.В.,
представників учасників справи:
позивача: Тодосієнко В.М., Вичівська О.Ю.,
відповідача: Русскіна О.В.,
третьої особи-1: Мізунський А.І.,
третьої особи-2: Підгорецька О.Ю.,
третьої особи-3: Бойко С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної іпотечної установи
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020
(головуючий - Демидової А.М., судді Владимиренко С.В., Корсак В.А.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2019
(суддя Борисенко І.І.)
у справі №910/683/19
за позовом Державної іпотечної установи
до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, 2) Кабінет Міністрів України
про припинення зобов'язання,
та за позовом третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору Національного банку України
до 1) Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", 2) Державної іпотечної установи
про визнання недійсним одностороннього правочину,
Державна іпотечна установа (далі - Позивач) звернулась до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - Банк) про визнання припиненим зобов'язання Позивача перед Банком щодо сплати відсоткового доходу за десятий відсотковий період за облігаціями серій "А3" згідно з Проспектом емісії облігацій серії "Z2", "А3, "В3", "С3", "D3" Позивача 2013 року (далі - Проспект емісії), а також щодо погашення облігацій серій "А3" у кількості 4565 штук.
Позов мотивований посиланням на положення частини 1 статті 601 Цивільного кодексу України, пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та обставини припинення спірних зобов'язань внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог щодо кредиторських вимог Позивача, які виникли на підставі договору банківського рахунку №26/995-070 від 27.02.2013.
Національний банк України (далі - Третя особа-3) звернувся до господарського суду з позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, до Позивача та Банку про визнання недійсним одностороннього правочину - заяв Позивача №5924/15/28 від 12.12.2018 і №5943/14/1 від 13.12.2018 про зарахування однорідних грошових вимог у рахунок погашення облігацій серії "А3" згідно з Проспектом емісії перед Банком.
Позов Третьої особи-3 мотивований незаконністю зарахування відповідних однорідних зустрічних вимог згідно зі статтею 602 Цивільного кодексу України та порушенням у зв'язку з вчиненням такого правочину прав Третьої особи-3.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2019, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020, у задоволенні позову Позивача відмовлено повністю, позов Третьої особи-3 задоволений повністю.
Рішення мотивоване тим, що положення пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів" не поширюються на спірні правовідносини. При цьому місцевий господарський суд виходив, зокрема, з того, що окремі пункти Договору рахунку передбачають договірне списання, але оскільки порушення умов розрахунків за розрахунково-касове обслуговування не відбувалось. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги Позивача до Банку за Договором рахунку є такими, що не настали, оскільки вони акцептовані в сьому чергу вимог кредиторів і право на їх погашення виникне після погашення всіх попередніх черг у порядку, визначеному Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що на час направлення Позивачем заяв про зарахування однорідних зустрічних вимог не відбулось.
Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована наявністю підстав для касаційного оскарження зазначених судових рішень, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій правових позицій Верховного Суду щодо застосування пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Позивач наголошує, що в спірних правовідносинах дотримані умови, встановлені абзацом 2 зазначеного пункту Закону для зарахування відповідних зустрічних однорідних вимог на стадії ліквідації Банку.
Ухвалою Верховного Суду від 21.04.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Позивача на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 у справі №910/683/19.
Під час розгляду справи Суд з'ясував, що ухвалою Верховного Суду від 23.10.2019 передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду справа №198/305/15-ц.
Зазначена ухвала мотивована посиланням на неоднакове застосування положень пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема: у постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №6-2047цс16 і постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №635/816/13-ц, згідно з якими зарахування зустрічних однорідних вимог у процедурі ліквідації банку призведе до порушення порядку погашення вимог кредиторів, установленого Законом України "Про банки і банківську діяльність"; та в постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №922/2013/18, у якій відхилені доводи про те, що договірне списання коштів у вигляді зарахування зустрічних вимог особи, що одночасно є і кредитором, і боржником неплатоспроможного банку, який знаходиться на стадії ліквідації, могло порушити в цілому баланс інтересів інших кредиторів банку та черговості задоволення вимог кредиторів з урахуванням наявності можливості такого зарахування, передбаченого наведеною нормою Закону.
Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного цивільного суду Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.08.2019 у справі №922/2013/18.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 справа №198/305/15-ц прийнята до розгляду для забезпечення правової визначеності та єдності судової практики.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі, зокрема, у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Проаналізувавши зміст судових рішень, ухвалених у справі №910/683/19, а також врахувавши вимоги та доводи касаційної скарги Позивача, Суд вбачає, що предметом касаційного розгляду у цій справі, зокрема, є питання правильності застосування приписів пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та можливості припинення зобов'язань на стадії ліквідації банку шляхом здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог. Тобто питання, яке розглядається Великою Палатою Верховного Суду в межах справи №198/305/15-ц.
У зв'язку з наведеним Суд вважає за необхідне з власної ініціативи зупинити провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи №198/305/15-ц.
Керуючись пунктом 7 частини 1 статті 228, статтею 234 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Зупинити провадження у справі №910/683/19 до розгляду справи №198/305/15-Ц Великою Палатою Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Кролевець
Судді Г. Вронська
І. Ткач