Іменем України
02 вересня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/470/20
Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фесюри М.В., секретар судового засідання Скороход А.О., розглянувши матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр впровадження інноваційних технологій - «Цвіт», вул. Інструментальна, 32, м. Чернігів, 14037, код ЄДРПОУ 37487566
до відповідача-2: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , фактична адреса: АДРЕСА_3
про визнання недійсним та скасування рішення зборів
За участю представників:
позивача: ОСОБА_1 ,
відповідача 1: Кушнеренко Є.Ю.
відповідача 2: Петрикей І.А.
В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення ухвалено після перерви, оголошеної 10.08.2020 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.
05.06.2020 до господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр впровадження інноваційних технологій - «Цвіт» та відповідача-2: ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр впровадження інноваційних технологій - «Цвіт», оформлене протоколом №12 від 02.07.2018 про розподіл прибутку, нарахування та виплату дивідендів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за результатом діяльності за 6 місяців 2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням на момент прийняття зборами рішення про виплату дивідендів прямої заборони встановленої Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» щодо здійснення їх виплати у разі, якщо майна товариства після такої виплати буде недостатньо для задоволення вимог кредиторів за зобов'язаннями строк виконання яких настав, або буде недостатньо внаслідок прийняття рішення про виплату дивідендів чи здійснення виплати.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2020 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Фесюрі М.В.
Ухвалою господарського суду від 24.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з викликом сторін, встановлено строки подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень, додаткових заяв та клопотань, додаткових документів; підготовче засідання суду призначено на 15.07.2020.
06.07.2020 на адресу суду від ТОВ «Центр впровадження інноваційних технологій - «Цвіт», за підписом бухгалтера підприємства ОСОБА_3 , надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив підписується відповідачем або його представником.
За змістом ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно положень ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.
Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Приписом п.п. 11 п. 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України визначено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 та статті 1312 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у судах першої інстанції здійснюється з 1 січня 2019 року.
Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.
До вказаного відзиву додано довіреність на ім'я ОСОБА_3 за підписом директора відповідача 1 ОСОБА_1 уповноважуючого бухгалтера підприємства представляти інтереси у справі з обсягом прав відповідача.
В підготовчому засіданні 15.07.2020 було з'ясовано, що ОСОБА_3 не являється адвокатом. Належних доказів того, що бухгалтер відповідача-1 уповноважена діяти від імені товариства відповідно до закону, статуту або положення суду також надано не було.
Враховуючи наведене вище, ОСОБА_3 не була допущена судом до участі у справі в якості повноважного представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр впровадження інноваційних технологій - «Цвіт» до участі у підготовчому засіданні 15.07.2020, відповідно відзив на позов в порядку частини 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України суд залишив без розгляду.
10.07.2020 від відповідача-2, ОСОБА_4 , надійшов відзив на позов у якому зазначає, що позивач видавши наказ №13-Б про відміну наказу про виплату дивідендів перевищив повноваження вищого органу товариства, жодних підстав для визнання недійсними рішень загальних зборів позивачем у поданій до суду позовній заяві не наведено.
Питання розподілу дивідендів у порядок денний зборів внесено самим позивачем, повідомлення про проведення зборів, додане позивачем до позовної заяви не відповідає реальним обставинам справи та покликано ввести суд в оману, а посилання ОСОБА_1 на обвинувальний акт не може бути доказом у справі та становити преюдиційне значення.
Наведені позивачем цифри, на думку відповідача-2, не підтверджують наявність у відповідача-1 зобов'язань, строк виконання яких настав, а на підтвердження таких зобов'язань позивачем не надано жодних підтверджуючих документів.
Окрім того, відповідач-2 наполягає, що по заявленій позовній вимозі ОСОБА_1 пропущено строк позовної давності в 1 рік, встановлений частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України у зв'язку з чим відповідачем-2 10.07.2020 подано до суду заяву про застосування строк позовної давності у якій, як і у відзиві на позов відповідач-2 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Відзив на позов та заява ОСОБА_4 про застосування строків позовної давності разом із доданими документами прийнято судом та долучено до матеріалів справи.
Крім того 10.07.2020 відповідачем подано клопотання про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр впровадження інноваційних технологій - «Цвіт» доказів, а саме договору про безвідсоткову фінансову допомогу №5 від 18.09.2019, або іншого договору, на підставі якого здійснено перерахування грошових коштів ТОВ «Згода Лано» у якості безвідсоткової фінансової допомоги у сумі 7 000 000,00 грн; платіжні доручення №232 від 18.09.2018 та № 238 від 20.09.2018 на суми 4 000 000,00 грн та 3 000 000,00 грн відповідно; завірену банком виписку з рахунку відповідача-1 за період 18-20 вересня 2018 року або за інший період у якому було здійснено відповідні оплати та витребувати інформацію чи було проведено загальні збори засновників з надання згоди директору на вчинення правочину з наданням ТОВ «Злагода» безвідсоткової фінансової допомоги.
15.07.2020 позивачем подано відповідь на відзив відповідача-2 у якому позивач вважає, що посилання представником відповідача-2 на наказ №13-Б про відміну наказу про виплату дивідендів виходить за межі позовних вимог, будучи директором відповідача-1 ОСОБА_4 здійснила відчуження основних засобів на суму майже 1,5 млн грн у зв'язку з чим вартість активів на кінець року знизилась більш ніж на 50 відсотків у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року, що не було повідомлено позивачу під час зборів, чим було введено позивача в оману.
Щодо порушення строку позовної давності позивач зазначає що про порушення його корпоративних прав він дізнався з позову ОСОБА_4 про стягнення 1 870 000,00грн дивідендів за підсумками роботи товариства за 6 місяців 2018 року у справі №927/224/20, а тому просить суд визнати поважними причини пропущення строку позовної давності та захистити порушене право позивача.
Окрім того, у відповіді на відзив позивач заперечив проти клопотання відповідача-2 про витребування доказів, оскільки такий договір не стосується предмету спору в даному судовому провадженні такі вимоги виходять за межі розгляду спору та є розголошенням комерційної таємниці.
Разом з тим, 15.07.2020 ОСОБА_1 подано заперечення на клопотання відповідача2 про витребування доказів у якому зазначає, що витребування зазначених у клопотанні документів, які на думку позивача є неналежними доказами у справи, витребування яких спрямовано на формування хибного уявлення суду про обставини справи, а тому просить суд відмовити в задоволенні такого клопотання.
Відзив, відповідь на відзив, клопотання відповідача-2 та заперечення позивача стосовно такого клопотання прийняті судом та разом із доданими документами долучено до матеріалів справи.
Як встановлено у частині 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази (ч.3 ст.81 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
В підготовчому засіданні 15.07.2020 ОСОБА_1 підтвердив укладення Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр впровадження інноваційних технологій - «Цвіт» договору про безвідсоткову фінансову допомогу та перерахування такої допомоги відповідачем-1 іншому підприємству.
Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача-2 про витребування доказів з огляду на визнання позивачем факту укладення відповідачем-2 витребовуваного договору, а також факту перерахування коштів на його виконання, оскільки такі обставини в силу приписів частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають доказуванню.
В підготовчому засіданні 15.07.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 10.08.2020.
21.07.2020 від відповідача-2 ( ОСОБА_4 ) надійшли заперечення на відповідь позивача.
Відповідач-2 наполягає, що вказані позивачем у відзиві обґрунтування не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать положенням чинного законодавства. Розподіл прибутку здійснювався з фінансових показників, враховуючи надходження від реалізації транспортних засобів, договори продажу яких не було оспорено, а визнання факту перерахування 7 000 000,00 грн без належного рішення загальних зборів спростовує тяжкий фінансовий стан ТОВ «Центр впровадження інноваційних технологій - «Цвіт» і є нічим іншим ніж виведенням належних на виплату дивідендів коштів.
Також відповідач-2 зазначає про те, що відповідач обійняв посаду директора товариства на підставі рішення від 06.08.20018 внаслідок чого отримав абсолютний доступ до всіх в тому числі фінансових документів, що враховуючи презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав та покладення на позивача обов'язку доведення строку з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, може бути розцінене як спроба уникнення застосування строку позовної давності.
Підсумовуючи наведене відповідач-2 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
31.07.2020 на адресу суду від відповідача-1 ТОВ «Центр впровадження інноваційних технологій - «Цвіт» надійшов відзив за позовну заяву в якому відповідач 1 з мотивів наведених у позовній заяві визнає заявлені позовні вимоги та просить суд прийняти відзив на позов як такий, що в силу Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, яким розділ Х «Прикінцеві положення» доповнено положенням про продовження процесуальних строків на строк дії такого карантину, поданий у встановлений законом строк.
Вказаний відзив підписано від імені відповідача-1 адвокатом Кушнеренко Є.Ю., на підтвердження повноважень якого до відзиву ддодано договір про надання правової допомоги, укладений між адвокатом та ТОВ «Центр впровадження інноваційних технологій - «Цвіт», копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю та ордер на надання правничої допомоги.
В судовому засіданні 10.08.2020 відповідачем-2 заявлено клопотання про недопуск представника відповідача-1, ТОВ «Центр впровадження інноваційних технологій - «Цвіт», до участі у судовому засіданні, оскільки позивач та директор ТОВ «Центр впровадження інноваційних технологій - «Цвіт» є однією і тією ж особою, а отже він уповноважив представника відповідача-1, тому на думку відповідача-2 такий представник ТОВ «Центр впровадження інноваційних технологій - «Цвіт» (відповідача-1) буде діяти в інтересах позивача та всупереч інтересам другого засновника (відповідача-2).
В судовому засіданні 10.08.2020 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду клопотання відповідача-2 на 02.09.2020.
25.08.2020 від відповідача-2 на адресу суду надійшло клопотання від 21.08.2020 про не допуск представника ТОВ «Центр впровадження інноваційних технологій - «Цвіт» у якому відповідач-2 посилаючись на статтю 238 Цивільного кодексу України зауважує, що позивач як засновник та директор ТОВ «Центр впровадження інноваційних технологій - «Цвіт» не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, а тому просить суд відмовити у допуску адвоката Кушнеренко Є.Ю. до участі у справі в якості представника відповідача-1 та відмовити у долученні відзиву, поданого ОСОБА_5 до матеріалів справи.
01.09.2020 від ТОВ «Центр впровадження інноваційних технологій - «Цвіт» за підписом адвоката Кушнеренко Є.Ю. надійшли пояснення від 10.08.2020 на клопотання відповідача-2 про недопуск представника.
В поданих поясненнях звертається увага суду на те, що адвокат представляє інтереси саме товариства, а у разі задоволення позову майно повернеться довірителю - ТОВ «Центр впровадження інноваційних технологій - «Цвіт», а не позивачу ОСОБА_1 , а тому, на думку відповідача-1, у ОСОБА_4 відсутні підстави вважати, що договір надання правової допомоги було укладено в інтересах ОСОБА_1 , а задоволення такого клопотання унеможливить реалізацію права ТОВ «Центр впровадження інноваційних технологій - «Цвіт» на захист та правову допомогу.
Відповідно до положень частини 5 статті 44 Господарського процесуального кодексу України юридична особа набуває процесуальних прав та обов'язків у порядку, встановленому законом, і здійснює їх через свого представника.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Одночасно, у відповідності до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
При цьому, відповідно до частин 1, 2, 3 статті 61 Господарського процесуального кодексу України, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначаються Цивільним кодексом України, а представництва за ордером - законодавством про адвокатуру.
Згідно зі статтею 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Частинами 1, 3 статті 92 Цивільного кодексу України унормовано, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Частиною 2 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.
Частиною 6 статті 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридична особа може набувати процесуальних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників у випадках, коли відповідно до закону чи установчого документа така юридична особа набуває та здійснює права, а також несе обов'язки через своїх учасників.
Як вбачається з матеріалів справи позивач - ОСОБА_1 та відповідач-2 ОСОБА_4 є учасниками ТОВ «Центр впровадження інноваційних технологій - «Цвіт» (відповідача-1) з розмірами часток 50% та 50% відповідно. При тому, що позивач - ОСОБА_1 одночасно є учасником та директором відповідача-1 (ТОВ «Центр впровадження інноваційних технологій - «Цвіт») укладення договору позивачем на здійснення представництва інтересів відповідача-1 містить всі ознаки наявності конфлікту інтересів.
Разом із тим, розподілення часток у співвідношенні 50% на 50% за наявності конфлікту інтересів унеможливлює набуття товариством прав та обов'язків через своїх учасників в порядку передбаченому частиною 6 статті 44 Господарського процесуального кодексу України та частиною 2 статті 92 Цивільного кодексу України.
Укладення ОСОБА_1 як директором ТОВ «Центр впровадження інноваційних технологій - «Цвіт» як органом управління юридичною особою підприємства договору про надання адвокатом ОСОБА_5 правничої допомоги відповідає забезпеченню ним як директором захист інтересів товариства під час розгляду справи судом та відповідає умовам положень статті 92 Цивільного кодексу України в частині дотримання директором як посадовою особою органу управління товариством обов'язку діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Іншого порядку отримання ТОВ «Центр впровадження інноваційних технологій - «Цвіт» правничої допомоги ніж як укладення адвокатом договору товариством в особі органу, який діє відповідно до установчих документів та закону, чинним законодавством України не передбачено.
З огляду на викладене, суд відхиляє клопотання відповідача-2 про не допуск адвоката Кушнеренка Є.Ю. в судове засідання як представника ТОВ «Центр впровадження інноваційних технологій - «Цвіт».
Одночасно із вищенаведеним, положеннями частини 4 статті 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що одна й та сама особа може бути одночасно представником декількох позивачів або декількох відповідачів або декількох третіх осіб на одній стороні, за умови відсутності конфлікту інтересів між ними.
Враховуючи наявність конфлікту інтересів між ОСОБА_1 як учасником товариства - позивачем у праві та ОСОБА_1 як директором ТОВ «Центр впровадження інноваційних технологій - «Цвіт», яким укладено від імені відповідача-1 з адвокатом Кушнеренком Є.Ю. договір про надання правничої допомоги, відзив поданий за підписом такого представника з визнанням позовних вимог суперечить інтересам особи яку він представляє, а тому суд не приймає визнання позову відповідачем-1 відповідно до положень частини 6 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, однак долучає поданий відповідачем-1 відзив до матеріалів справи.
Після перерви, в судовому засіданні 02.09.2020 позивач та відповідач-1 позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити; відповідач-2 проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив:
Частиною 1 ст. 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Відповідно до ст. 116 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема, брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII, який набрав чинності 17.06.2018, цей Закон визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі - товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов'язки їх учасників.
Статтею 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що учасники товариства мають такі права: брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства; отримувати інформацію про господарську діяльність товариства; брати участь у розподілі прибутку товариства; отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість. Учасники товариства можуть мати інші права, передбачені законом та статутом товариства.
Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 11 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» установчим документом товариства є статут. У статуті товариства зазначаються відомості про: 1) повне та скорочене (за наявності) найменування товариства; 2) органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень; 3) порядок вступу до товариства та виходу з нього. Статут товариства може містити інші відомості, що не суперечать закону.
Згідно з ч. 10 ст. 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників можуть прийняти рішення з будь-якого питання без дотримання вимог, встановлених цим Законом та статутом товариства щодо порядку скликання загальних зборів учасників та щодо повідомлень, якщо в таких загальних зборах учасників взяли участь всі учасники товариства та всі вони надали згоду на розгляд таких питань.
ОСОБА_2 , згідно рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр впровадження інноваційних технологій - «Цвіт» № 1 від та наказу директора товариства № 1 від 29.12.2010 по 06.08.2018 обіймала посаду директора ТОВ «Цвіт»
02.07.2018 відбулись загальні збори учасників ТОВ «Центр впровадження інноваційних технологій - «Цвіт» на яких були присутні учасники ОСОБА_1 - розмір частки у статутному капіталі товариства 50% та ОСОБА_6 - розмір частки у статутному капіталі товариства 50%.
На порядку денному було винесено єдине питання - розподіл прибутку ТОВ «Центр впровадження інноваційних технологій - «Цвіт» за результатами фінансово-господарської діяльності за 6 місяців 2018 року. По порядку денному було заслухано консультанта по податках і зборах ОСОБА_7 який довів до відома присутніх результати фінансово-господарської діяльності товариства та повідомив, що нерозподілений прибуток за 6 місяців 2018 року склав 4 075 486,28 грн.
Засновником ТОВ «Центр впровадження інноваційних технологій - «Цвіт» ОСОБА_1 вказаний прибуток запропоновано розподілити та нарахувати дивіденди учасникам товариства у розмірі по 2 000 000,00 грн кожному.
За результатами розгляду порядку денного зборами постановлено нарахувати ОСОБА_1 дивіденди у розмірі 2 000 000,00 грн та ОСОБА_6 дивіденди у розмірі 2 000 000,00 грн. Виплату дивідендів вирішено здійснити до 31.10.2018 грошовими коштами готівковим чи безготівковим способом після обов'язкової сплати податків.
Прийняте рішення оформлено протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Центр впровадження інноваційних технологій - «Цвіт» № 12 від 02.07.2018.
Протоколом №13 загальних зборів учасників ТОВ «Центр впровадження інноваційних технологій - «Цвіт» відповідно до поданої заяви ОСОБА_2 звільнено за згодою сторін з посади директора товариства, директором товариства призначено ОСОБА_1 .
Заявляючи позовну вимогу про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр впровадження інноваційних технологій - «Цвіт», оформлене протоколом №12 від 02.07.2018 про розподіл прибутку, нарахування та виплату дивідендів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за результатом діяльності за 6 місяців 2018 року обґрунтовано порушенням на момент прийняття зборами рішення про виплату дивідендів прямої заборони встановленої Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» щодо здійснення їх виплати у разі, якщо майна товариства після такої виплати буде недостатньо для задоволення вимог кредиторів за зобов'язаннями строк виконання яких настав, або буде недостатньо внаслідок прийняття рішення про виплату дивідендів чи здійснення виплати.
Стаття 27 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» . унормовує, що товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів або виплачувати дивіденди, якщо:
1) товариство не здійснило розрахунків з учасниками товариства у зв'язку із припиненням їх участі у товаристві або з правонаступниками учасників товариства відповідно до цього Закону;
2) майна товариства недостатньо для задоволення вимог кредиторів за зобов'язаннями, строк виконання яких настав, або буде недостатньо внаслідок прийняття рішення про виплату дивідендів чи здійснення виплати.
Статутом товариства можуть додатково передбачатися інші умови, за яких загальні збори учасників не можуть приймати рішення про виплату дивідендів чи за яких дивіденди не можуть виплачуватися.
Товариство не має права виплачувати дивіденди учаснику, який повністю або частково не вніс свій вклад.
Згідно звіту про фінансові результати діяльності Товариства за 1 півріччя 2018, що став об'єктом оподаткування, склав 4075 тис.грн.
Згідно даних фінансового звіту Товариства станом на 30.06.2018 вартість основних засобів Товариства складала 453,5 тис. грн. (необоротні активи) та 112,4 тис. грн. - гроші на банківському рахунку.
При цьому, позивач зазначає, що кредиторська заборгованість за зобов'язаннями, строк виконання яких настав, становила 7 532 500 грн та ще 495 500 грн зобов'язань підлягало оплаті по розрахункам з бюджетом.
Беручи до уваги той факт, що майна товариства на момент прийняття рішення про виплату дивідендів з урахуванням прибутку не вистачало навіть для задоволення 50% вимог кредиторів, збори учасників Товариства, проведені 02.07.2018 (перший робочий день наступного місяця, після вихідних), на переконання позивача, не мали права приймати рішення про розподіл прибутку.
Верховним Судом України у п. 17 Постанови Пленуму «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008. № 13 роз'яснено, що судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:
- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;
- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;
- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
За приписами п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 № 13 при розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є:
- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства);
- прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства).
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, у зв'язку із порушенням вимог закону час проведення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр впровадження інноваційних технологій - «Цвіт», господарський суд виходить з наступного.
Верховним Судом у постанові від 31.01.2018 у справі № 927/265/17 наголошено, що при вирішенні спору щодо визнання недійсними рішень загальних зборів, який виник з корпоративних відносин, слід виходити з того, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову. При цьому, Верховний Суд погодився з висновком господарських судів про те, що позивачем не подано належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне порушення його корпоративних прав у розумінні статті 167 ГК України під час проведення спірних зборів, оскільки сам позивач був ініціатором винесення питання на розгляд зборів учасників, особисто брав участь у таких зборах та голосував (тобто реалізував належні йому корпоративні права) і як секретар зборів особисто підписав спірний протокол загальних зборів.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України)
Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Позивач особисту участь у вказаних зборах не заперечував, як і не заперечив, що внаслідок здійснення на власний розсуд особистого суб'єктивного права ним, як учасником товариства було запропоновано здійснити розподіл прибутку товариства та виплатити його учасниками дивіденди у розмірі пропорційному до розміру часток учасників такого товариства.
Всупереч наведеним нормам позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, що на момент прийняття рішення та на момент виплати дивідендів така виплата могла спричинити недостатність майна товариства для задоволення вимог кредиторів за зобов'язаннями, строк виконання яких настав, або доказів того, що вартості наявного майна буде недостатньо внаслідок прийняття рішення про виплату дивідендів чи здійснення їх виплати.
Матеріали справи не містять жодних документів, підтверджуючих у спірному періоді наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр впровадження інноваційних технологій - «Цвіт» зобов'язань, строк виконання яких настав. Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва (а.с. 68-69) не містить даних у графі довгострокові зобов'язання, цільове фінансування та забезпечення, в той час як поточні зобов'язання підприємства на кінець звітного періоду склали 12241,2 тис. грн, при тому, що розмір активів склав 16326,1 тис. грн., а чистий прибуток за звітний період дорівнював 4075,5 тис. грн, що відповідає інформації консультанта доведеної до відома учасників товариства під час проведення зборів та прийняття оспорюваного рішення.
Позивачем не доведено фактичне порушення його корпоративних прав у розумінні статті 167 ГК України під час проведення спірних зборів, оскільки сам позивач був ініціатором винесення питання на розгляд зборів учасників, особисто брав участь у таких зборах та голосував (тобто реалізував належні йому корпоративні права) і особисто підписав спірний протокол загальних зборів.
Також слід відмітити, що наказ директора товариства Коритного О.Г. №13-Б від 10.08.2018 про відміну наказу №12-Б від 02.07.2018 про виплату дивідендів видано директором поза межами повноважень, оскільки вищим органом управління товариством є загальні збори його учасників (п.10.1. Статуту), а директор, як виконавчий орган товариства лише організовує виконання рішень загальних зборів (п. 11.3. Статуту) і не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства (п. 11.4. Статуту).
Частиною 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питаннях, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені воно цією особою.
Аналіз зазначеної норми права вказує, що преюдиціальне значення надається лише вироку суду у кримінальному провадженні або ухвалі про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності. Тому обставини, вказані в інших процесуальних документах органів досудового розслідування, в тому числі і поданий позивачем обвинувальний акт у кримінальному провадженні, не мають преюдиціального значення при розгляді господарських справ.
Щодо укладення відповідачем-1 договорів без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства слід зазначити наступне.
Згідно п. 10.7.10 Статуту Товариства до виключної компетенції Загальних зборів учасників належить прийняття рішень про укладення Товариством правочинів, угод, договорів з основними виробничими і невиробничими фондами, вартість яких на дату ухвалення рішення про укладення правочину, угоди, договору перевищує еквівалент 10000 (Десять тисяч) доларів США, що перераховується в національну валюту по курсу Національного банку України на день їх укладення.
Укладення виконавчим органом ТОВ «Центр впровадження інноваційних технологій - «Цвіт» договорів будь-то відчуження майна чи надання безвідсоткової фінансової допомоги іншому товариству не є прямим порушенням прав позивача на участь у товаристві та управлінні ним, а є наслідком господарської діяльності товариства та результатом розпорядження юридичною особою власним майном. Підписання вказаних договорів відповідачем-1 може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, і не є порушенням корпоративних прав його учасника.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 та 15.10.2019 у справах № 916/2084/17, № 905/2559/17 а також постанові від 07.07.2020 у справі 910/10647/18.
З огляду на вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що спірне рішення ТОВ «Центр впровадження інноваційних технологій - «Цвіт», оформлене протоколом загальних зборів учасників товариства №12 від 02.07.2018 про розподіл прибутку, нарахування та виплату дивідендів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за результатом діяльності за 6 місяців 2018 року, прийнято учасниками у відповідності до вимог Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», а за умови особистої участі ОСОБА_1 у загальних зборах таке рішення не може бути визнано недійсним, оскільки в такому випадку факт порушення корпоративних прав позивача є недоведеним, тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України)
За змістом ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність сплила і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013).
Оскільки суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості, у суду відсутня необхідність застосування інституту позовної давності.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Решта доводів сторін, в тому числі викладених у відзиві на позов, заявах, поданих до матеріалів справи документах ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається судом на позивача.
Керуючись ст. ст. 42, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 10 вересня 2020 року.
Суддя М.В. Фесюра
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/