02 вересня 2020 року м. Чернівці
Господарським судом Чернівецької області у складі головуючого судді Миронюка С.О за участю секретаря судового засідання Гаврилюк І.С. розглянуто у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 926/2904/19
за позовом Чернівецької міської ради
до Колективного підприємства фірми "Даяна"
про визнання договору укладеним
Представники:
Від позивача - не з'явився.
Від відповідача - Попович В.М. - представник. Довіреність від 20.01.2020 р.
Чернівецька міська рада звернулася з позовом до Колективного підприємства фірми "Даяна" про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Чернівців, між Чернівецькою міською радою та колективним підприємством фірмою "Даяна" з 18.11.2019 р.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням 14 сесії Чернівецької міської ради VІ скликання від 24.12.2015 року № 54 затверджено Положення про порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Чернівців.
04.05.2017 р. відповідачу погоджено місце розташування об'єкта містобудування, надано містобудівні умови та обмеження № 1422/17 для забудови земельної ділянки по вул. Руська, 200, для будівництва торгово-офісної будівлі.
Пунктом 3.1 Положення від 24.12.2015 р. № 54, встановлено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Чернівців укладається під час надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки або впродовж тридцяти календарних днів з моменту реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт чи дозволу на виконання будівельних робіт.
Пунктом 3.2 Положення від 24.12.2015 р. № 54, регламентовано, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Чернівців укладається між міською радою та замовником не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Відповідач у визначені Положенням строки для добровільного укладення договору не звернувся до міської ради.
З метою виконання вимог Закону та Положення в частині залучення відповідача до виконання обов'язку у розвитку інфраструктури населеного пункту Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради 13.11.2019 року було надіслано на адресу Відповідача лист про необхідність укладення останнім договору про пайову участь в розвитку інфраструктури міста Чернівці разом з 2 (двома) примірниками проекту договору про пайову участь між Чернівецькою міською радою та Відповідачем. Даний лист був отриманий Відповідачем 18.11.2019 р., однак, договір укладено не було, що стало підставою для звернення з позовом до суду.
Ухвалою суду від 24.12.2019 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 22.01.2020 р.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 22.01.2020 р. підготовче засідання відкладено на 13.02.2020 р. в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.
28.01.2020 року відповідач через відділ документального забезпечення та аналітичної роботи суду подав відзив на позовну заяву, в якому заявлені позовні вимоги не визнає, посилаючись на їх невідповідність нормам чинного законодавства та дійсним обставинам справи.
Ухвалою суду від 13.02.2020 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання призначено на 02.03.2020 р.
В судовому засіданні 02.03.2020 р. оголошено перерву до 12.03.2020 р.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 12.03.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 02.04.2020 р.
У зв'язку з поширенням на території України коронавірусу COVID-19 та з метою запобігання цьому процесу, розгляд справи неодноразово відкладався.
Ухвалою суду від 09.07.2020 р. призначено розгляд справи по суті на 12.08.2020 р.
12.08.2020 р. оголошено перерву до 02.09.2020 р.
01.09.2020 р. позивач звернувся з клопотанням про розгляд справи без участі його представника.
Відповідач в задоволені позову просив відмовити з підстав зазначених у відзиві на позов.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке.
Підпунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про архітектурну діяльність» визначено, що замовник - фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку, подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування.
Згідно з частинами 1, 4, 5 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
04.05.2017 р. з метою реалізації права на будівництво, відповідачем отримано містобудівні умови та обмеження № 1422/17 забудови земельної ділянки за адресою м. Чернівці, вул. Руська,200 - для будівництва торгово-офісної будівлі.
18.06.2018 р. за заявою відповідача зареєстровано Повідомлення про початок виконання будівельних робіт на вказаному об'єкті будівництва.
Згідно з частинами 2, 3 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Частиною 1 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» унормовано, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
Відповідно до частин 5, 9 цієї ж статті величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
З метою вдосконалення механізмів регулювання організаційно-правових відносин, пов'язаних із залученням замовників до пайової участі у розвитку інфраструктури міста, рішенням Чернівецької міської ради VI скликання від 24.14.2015р. №54 затверджено Положення про порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Чернівців.
Таке Положення, прийняте і оприлюднене Чернівецькою міською радою, відповідно до норм частини першої статті 144 Конституції України, є нормативно - правовим актом, обов'язковим до виконання на відповідній території.
Відповідно до підпункту 1.4.2 пункту 1.4 Положення від 24.12.2015р. №54, дія положення поширюється на всіх замовників, незалежно від форми власності, які здійснили будівництво (реконструкцію, капітальний ремонт) об'єктів, при цьому, не уклавши договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Чернівців, або здають (здали) їх в експлуатацію після набрання чинності Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», не надавши своєчасно належним чином у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) до Уповноваженого органу містобудування та архітектури щодо здійснення такого будівництва (самовільно збудовані об'єкти) і при спорудженні яких не було вирішене питання прийняття пайової участі. При цьому розмір пайового внеску рівний розміру, передбаченому цим Положенням.
Відповідно до пункту 2.1 Положення від 24.12.2015р. №54, розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста з урахуванням не заборонених законом інших відрахувань, встановлених міською радою, становить: 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта містобудування - для нежитлових будівель та/або споруд; 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.
Відповідно до пункту 2.2 Положення від 24.12.2015р.№54, величина пайової участі (внеску) замовника визначається у договорі, укладеному між замовником та міською радою (відповідно до встановленого цим Положенням розміру пайової участі) з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
Пунктом 3.1 Положення від 24.12.2015р. №54, встановлено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Чернівців (надалі - договір про пайову участь) укладається під час надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки або впродовж тридцяти календарних днів з моменту реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт чи дозволу на виконання будівельних робіт.
Пунктом 3.2 Положення від 24.12.2015р. №54, регламентовано, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Чернівців (надалі - договір про пайову участь) укладається між міською радою та замовником не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
З метою виконання вимог Закону та Положення в частині залучення відповідача до виконання обов'язку у розвитку інфраструктури населеного пункту Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради 13.11.2019 року надіслано на адресу Відповідача лист про необхідність укладення останнім договору про пайову участь в розвитку інфраструктури міста Чернівці разом з 2 (двома) примірниками проекту договору про пайову участь між Чернівецькою міською радою та Відповідачем. Відповідно до інформації (номер відправлення 5802302614692) з офіційного сайту АТ «Укрпошта», даний лист був отриманий Відповідачем 18.11.2019 р.
Однак, відповідачем Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Чернівців не підписано.
Відповідно до частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 статті 179 Господарського кодексу України).
Частина 1 статті 648 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.
Частиною 1 статті 649 Цивільного кодексу України унормовано, що розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.
Згідно з частинами 1,2 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до частини 9 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Частинами 1, 2 статті 181 Господарського кодексу України визначено, що Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.
Згідно з частинами 1, 2 статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Слід зазначити, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-ІХ від 20 вересня 2019 року внесені зміни, зокрема, в Закон 3038-УІ, а саме, відповідно до підпункту 3 пункту 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-ІХ від 20 вересня 2019 року статтю 40 Закону 3038-УІ виключено.
Абзацом 2 пункту 2 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-ІХ від 20 вересня 2019 року визначено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) для нежитлових будівель та споруд 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Чернівецької міської ради порушують положення абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-ІХ від 20 вересня 2019 року, оскільки, як вбачається із розрахунку величини пайової участі (внеску) у розвиток інфраструктури міста Чернівців, розмір пайової участі становить десять відсотків, а не чотири, як це передбачено чинним законодавством.
Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).
У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вказані обставини, суд дійшов висновку, що в задоволені позову слід відмовити.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 220, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволені позову відмовити повністю.
Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/
Повний текст рішення складено та підписано 10.09.2020 року.
Суддя С.О. Миронюк