29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"09" вересня 2020 р. Справа № 924/1005/20
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюк І.В., розглянувши матеріали заяви Дочірнього підприємства «УКРАВТОГАЗ» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 08.09.2020р. про вжиття заходів забезпечення позову поданої разом із позовною заявою
за позовом Дочірнього підприємства «УКРАВТОГАЗ» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
до 1. ОСОБА_1 , Хмельницька обл., м. Шепетівка
2. Плесенської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області
про зобов'язання ОСОБА_1 за її рахунок відновити стан, який існував до встановлення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а саме усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 6825585800:04:037:0006 (адреса: АДРЕСА_1 та звільнити охоронну зону автомобільної газонаповнювальної компресорної станції (адреса станції: АДРЕСА_1) шляхом демонтажу торговельного об'єкта - кафе «Автостоп» та приведення зазначеної земельної ділянки у придатний для використання стан.
2. визнання недійсним та скасування рішення Плесенської сільської ради від 21.11.2018 № 50 про надання дозволу на встановлення торгівельного об'єкта кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та дозволу на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами за адресою: Хмельницька обл., Шепетівський р-н
представники сторін - не викликались
встановив: 08.09.2020р. ДП «УКРАВТОГАЗ» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ звернулось з позовом до суду до ОСОБА_1 , Плесенської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та визнання недійсним та скасування рішення Плесенської сільської ради Хмельницька обл., Шепетівського району Хмельницької області від 21.11.2018 № 50.
Разом з позовною заявою, 08.09.2020 позивачем подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам здійснювати відчуження або вживати заходи, які можуть мати наслідком відчуження тимчасової стаціонарної споруди - кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Заява мотивована тим, що позивачем подано позов про зобов'язання ОСОБА_1 за її рахунок відновити стан, який існував до встановлення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а саме усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 6825585800:04:037:0006 (адреса: АДРЕСА_1 та звільнити охоронну зону автомобільної газонаповнювальної компресорної станції (адреса станції: АДРЕСА_1) шляхом демонтажу торговельного об'єкта - кафе «Автостоп» та приведення зазначеної земельної ділянки у придатний для використання стан, 2. визнання недійсним та скасування рішення Плесенської сільської ради від 21.11.2018 № 50 про надання дозволу на встановлення торгівельного об'єкта кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та дозволу на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами за адресою: Хмельницька обл., Шепетівський р-н.
Також, заявник зазначає, що ДП «УКРАВТОГАЗ» є постійним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 6825585800:04:037:0006 площею 1.1396 га, розташованої за адресою: Хмельницька область, Шепетівський район, Плесенська сільська рада, автодорога Васьковичі-Шепетівка-161 км+430, що зокрема підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.12.2016 №77236241 та від 21.06.2020 №213329799. Цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації об'єктів трубопровідного транспорту. На зазначеній земельній ділянці розташована автомобільна газонаповнювальна компресорна станція Позивача, безпечній експлуатації якої перешкоджає кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Дозвіл на встановлення кафе Відповідач-1 отримав від Відповідача-2.
Наголошує на тому, що частина зазначеного кафе «Автостоп» розташована в межах земельної ділянки АГНКС м. Шепетівка, що порушує права позивача, як користувача цієї земельної ділянки, а частина - на суміжній земельній ділянці, але в межах охоронної зони АГНКС м. Шепетівка.
На думку заявника, кафе встановлене незаконно і Позивач, будучи добросовісним користувачем земельної ділянки, на якій незаконно розміщено споруду, та як підприємство, яке експлуатує об'єкт підвищеної небезпеки, охоронну зону якого порушено, подав позовну заяву.
Зазначає, що відчуження тимчасової споруди кафе «Автостоп» істотно ускладнить виконання рішення суду а також значним чином ускладнить ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів Позивача, оскільки для належного захисту прав Позивача необхідно буде вносити зміни у частині відповідача/сторони виконавчого провадження, або подавати новий позов в залежності від того, коли виявиться факт відчуження. Про намір здійснити таке відчуження Позивач дізнався випадково. Оголошення про продаж кафе «Автостоп», демонтаж якого є предметом позову, було розміщено у мережі Інтернет за наступним посиланням: https://m.facebook.com/groups/131220664112147?view=permalink&id=7178114221197 32.
Заявник звертає увагу суду на те, що наявність такого оголошення підтверджує те, що Відповідач-1 не тільки має бажання здійснити відчуження кафе, але вже вчиняє для цього відповідні дії.
Дані обставини, як зазначає заявник можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.
На підтвердження вказаних в заяві обставин, заявник додав протокол огляду сторінки в мережі Інтернет від 03.09.2020 з фототаблицею.
За результатами розгляду заяви судом враховується таке.
За ст. 140 ГПК заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 по справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду зазначеним вище.
Господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, в тому числі забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 21.08.19 у справі № 920/353/19.
Як вбачається з позовних матеріалів ДП «УКРАВТОГАЗ» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ звернулось з позовом до суду до ОСОБА_1 , Плесенської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області про зобов'язання ОСОБА_1 за її рахунок відновити стан, який існував до встановлення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а саме усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 6825585800:04:037:0006 (адреса: АДРЕСА_1 та звільнити охоронну зону автомобільної газонаповнювальної компресорної станції (адреса станції: АДРЕСА_1) шляхом демонтажу торговельного об'єкта - кафе «Автостоп» та приведення зазначеної земельної ділянки у придатний для використання стан, визнання недійсним та скасування рішення Плесенської сільської ради від 21.11.2018 № 50 про надання дозволу на встановлення торгівельного об'єкта кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та дозволу на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами за адресою: Хмельницька обл., Шепетівський р-н.
Відтак, судом встановлено, що з врахуванням предмету позовних вимог, у випадку задоволення позову у даній справі, у відповідача виникне обов'язок щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 6825585800:04:037:0006, звільнення охоронної зони автомобільної газонаповнювальної компресорної станції (адреса станції: АДРЕСА_1) шляхом демонтажу торговельного об'єкта - кафе «Автостоп» та приведення зазначеної земельної ділянки у придатний для використання стан.
Як видно з наданих заявником матеріалів (оголошення про продаж кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », демонтаж якого є предметом позову, було розміщено у мережі Інтернет за наступним посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Наявність такого оголошення підтверджує те, що Відповідач-1 не тільки має бажання здійснити відчуження кафе, але вже вчиняє для цього відповідні дії.
Крім того, ДП «УКРАВТОГАЗ» є постійним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 6825585800:04:037:0006 площею 1.1396 га, розташованої за адресою: Хмельницька область, Шепетівський район, Плесенська сільська рада, автодорога Васьковичі-Шепетівка-161 км+430, що зокрема підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.12.2016 №77236241 та від 21.06.2020 №213329799. Цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації об'єктів трубопровідного транспорту.
На думку суду вказані обставини дають підстави для висновку про маніпулювання однією з сторін спірних правовідносин своїми обов'язками (необхідність не чинити перешкод в користуванні майном), а відтак і виникнення сумнівів щодо виконання відповідачем рішення суду (у випадку задоволення позову) з огляду на те, що розпорядження об'єктом торгівлі кафе «Автостоп» істотно ускладнить виконання рішення суду, значним чином ускладнить ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів дочірнього підприємства, оскільки для належного захисту прав необхідно буде вносити зміни у частині відповідача/сторони виконавчого провадження, або подавати інший позов.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. визначає, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Конвенція в ст. 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об'єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. Європейський суд з прав людини тлумачить поняття «майно» (possessions) набагато ширше й у контексті ст. 1 Першого протоколу під «майном» розуміє не тільки «наявне майно» (existing possessions), але цілу низку інтересів економічного характеру (активи (assets)).
У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес», (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Втручання у право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Тлумачення та застосування національного законодавства - прерогатива національних органів, але спосіб, у який це тлумачення і застосування відбувається, повинен призводити до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики ЄСПЛ, зокрема: справа «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009. Пункт 52. Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.
У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України (заява № 60750/00), від 27.07.2004 по справі "Ромашов проти України" (заява № 67534/01), від 19.03.1997 "Горнсбі проти Греції" зазначено, що для цілей статті 6 «Право на справедливий суд» виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина «судового розгляду».
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19 лютого 2009 року.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Катч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, інститут забезпечення господарського позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів у господарському процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого у справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.
Забезпечення господарського позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Крім цього, частиною 4 статті 11 ГПК України встановлено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
З огляду на викладене, вказані заявником обставини знайшли своє документальне підтвердження, в силу чого суд дійшов висновку що заявлений спосіб забезпечення позову є адекватним способом захисту можливих порушень прав чи охоронюваних законом інтересів Дочірнього підприємства «УКРАВТОГАЗ» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» при виконанні судового рішення у випадку задоволення позовних вимог. Таким чином, суд дійшов висновку, що належним та ефективним заходом забезпечення позову у даній справі буде заборона ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо розпорядження торгівельним об'єктом - кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК про забезпечення позову суд постановляє ухвалу.
Отже, подана заява підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
Заяву Дочірнього підприємства «УКРАВТОГАЗ» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 08.09.2020р. у справі № 924/1005/20 про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову у справі № 924/1005/20, шляхом заборони ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо розпорядження торгівельним об'єктом - кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .Ухвала набрала законної сили 09.09.2020р.
Ухвала може бути оскаржена у строки та порядку, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Суддя І.В.Заярнюк
Віддрук 4 прим:
1 - до справи
2-позивач 03134. м. Київ. вул. Григоровича-Барського, 2
3-відповідачу1 АДРЕСА_2.)
4-відповідачу 2 (30421, Хмельницька обл., Шепетівський р-н.
с. Плесна, вул. Миру 27).
Всім рек. з пов.