ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
08 вересня 2020 року м. Херсон Справа № 923/312/20
Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Горголь О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву АТ КБ "Приватбанк" з грошовими вимогами до боржника у справі за заявою
Боржника - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1
про неплатоспроможність
за участю представників:
від боржника - адвокат Дудченко В.М.
керуючий реструктуризацією Верещагін М.В. - в режимі відеоконференції
від АТ КБ "Приватбанк" - адвокат Логвіновська А.А.
01.04.2020 до Господарського суду Херсонської області надійшла заява Боржника - ОСОБА_1 про відкриття справи щодо неплатоспроможності фізичної особи ОСОБА_1 .
Ухвалою від 02.04.2020 заяву залишено без руху.
У зв"язку з усуненням позивачем недоліків заяви у встановлений судом строк, суд ухвалою від 15.04.2020 прийняв заяву до розгляду та призначив підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 21.05.2020 відкрито провадження у справі про неплатоспроможності фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Верещагіна Максима Вікторовича, попереднє судове засідання призначено на 23.06.2020.
21.05.2020 на сайті Вищого господарського суду України опубліковано оголошення за №64822 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 . В оголошенні зазначено, що строк для подання заяв кредиторів з вимогами до боржника - 30 днів з дня офіційного оприлюднення повідомлення про неплатоспроможність (ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства). Таким чином, останнім днем для подання заяв кредиторів було 21.06.2020.
Станом на день засідання - 23.06.2020 до суду не надходило жодних заяв від кредиторів.
Відповідно до розділу 4 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 12.12.2007 N 1149 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2007 р. за N 1383/14650, Нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): Місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+2;
Між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Суд керуючись тим, що строк вважається не пропущеним, якщо до його закінчення заява здана на пошту чи передана іншими відповідними засобами зв"язку (ч. 7 ст. 116 ГПК України), та враховуючи поштовий перебіг, відклав попереднє судове засідання з урахуванням перебування судді у місячній відпустці, на 04.08.2020.
06.07.2020, під час відпустки судді, до суду надійшла заява кредитора - Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", якою кредитор просить визнати його конкурсні вимоги до боржника в сумі в сумі 382866,77 грн, з яких 2292,58 грн заборгованість за кредитом, 354766,25 грн заборгованість по процентам за користування кредитом, 7100 грн пені та 18707,94 грн штрафу.
Кредитор просить віднести суму вимог в розмірі 357058,83 грн до другої черги задоволення, 25807,94 грн - до третьої та судовий збір в сумі 4204 грн - першу.
Банк зазначає, що є кредитором боржника за договором про надання банківських послуг б/н від 10.01.2013, укладеного шляхом підписання боржником Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 10.01.2013, і який складається з цієї Анкети-заяви та Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів Банку. Відповідно до зазначеної Анкети-заявки боржнику було надано платіжну картку кредитка "Універсальна" № НОМЕР_2 , дата відкриття 10.01.2013, термін дії - до вересня 2016 р із встановленим кредитним лімітом 2300 грн. За посиланнями кредитора боржник не виконав своїх зобов"язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування коштами, у зв"язку з чим і утворилась заборгованість станом на 20.05.2020 в розмірі 382866,77 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Як зазначалось вище строк для подання заяв кредиторів сплинув 21.06.2020.
Відповідно до поштового штемпелю на конверті, в якому надійшла заява АТ КБ "Приватбанк", заява з кредиторськими вимогами подана до відділення поштового зв"язку 02.07.2020, тобто з пропуском строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч. 4, 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства, попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше 70 календарних днів, а в разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до цього Кодексу.
У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
Станом на день розгляду справи в попередньому засіданні - 04.08.2020, до суду не надходило заяв кредиторів, які були б в подані в межах строку, визначеного ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства (протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство).
Заява кредитора АТ КБ "Приватбанк", відповідає вимогам до заяви кредитора, встановлених ч. 3 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, але подана з пропуском строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 Кодексу, тому ухвалою від 04.08.2020 прийнята судом та призначена до розгляду в засіданні, наступному після попереднього засіданні відповідно до вимог ч. 4 ст. 45 Кодексу - 08.09.2020.
Арбітражний керуючий Верещагін М.В. у звіті про розгляд вимог кредиторів зазначив, що заяву АТ КБ "Приватбанк" подано з пропуском строку, тому відповідно до ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутств має розглядатись судом. Також Верещагін М.В. повідомив, що більше ніяких заяв з кредиторськими вимогами до нього не надходило.
Представник боржника подав заперечення на заяву АТ КБ "Приватбанк", в яких посилається на необґрунтоване нарахування кредитором заборгованості по процентам за користування кредитом, пені та штрафу, оскільки в Анкеті-заяві відсутні такі умови договору, а Правила надання банківських послуг ПриватБанку не можуть вважатися складовою кредитного договору (постанова Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17).
Крім того, боржник заявив про застосування трирічних строків позовної давності, у зв"язку з чим просить відхилити кредиторські вимоги, посилаючись на судову практику, зокрема постанову Вищого господарського суду України від 19.01.2017 у справі № 920/1294/15.
Також боржник посилається на те, що відповідно до п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. За таких обставин подання заяви про застосування строку позовної давності не вимагається. Вказана норма має імперативний характер та не потребує будь-яких додаткових дій чи умов для її застосування.
Також боржник вважає, що кредитором не надано доказів надання кредитних коштів, оскільки надана ним виписка не відповідає вимогам законодавства, а саме - п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, відповідно до якого виписки з особових рахунків клієнтів з підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Розглянувши матеріали справи, судом
встановлено
Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" просить визнати його конкурсні вимоги до боржника в сумі в сумі 382866,77 грн, з яких 2292,58 грн заборгованість за кредитом, 354766,25 грн заборгованість по процентам за користування кредитом, 7100 грн пені та 18707,94 грн штрафу.
Банк зазначає, що є кредитором боржника за договором про надання банківських послуг б/н від 10.01.2013, укладеного шляхом підписання боржником Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 10.01.2013, і який складається з цієї Анкети-заяви та Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів Банку. Відповідно до зазначеної Анкети-заявки боржнику було надано платіжну картку кредитка "Універсальна" № НОМЕР_2 , дата відкриття 10.01.2013, термін дії - до вересня 2016 р із встановленим кредитним лімітом 2300 грн. За посиланнями кредитора боржник не виконав своїх зобов"язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування коштами, у зв"язку з чим і утворилась заборгованість станом на 20.05.2020 в розмірі 382866,77 грн.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 підписав 10.01.2013 Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку (а. с. 48, т. 2). В даній Анкеті-заяві ОСОБА_1 , зокрема, відмітив, що виявив бажання оформити на своє ім"я платіжну картку Кредитка "Універсальна" із зазначенням бажаного кредитного ліміту по карті 5000 грн.
У вказаній заяві ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам"яткою клієнта, "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, становлять договір про надання банківських послуг.Пам"ятки клієнта банком до матеріалів справи не надано.
Документального підтвердження того, що ОСОБА_1 отримав вищезазначену карту Приватбанку до справи не надано.
АТ КБ "Приватбанк" надав до матеріалів справи довідку про те, що ОСОБА_1 було видано кредитну картку № НОМЕР_2 , дата відкриття 10.01.2013, термін дії 09/16 (а.с. 75, т. 2), яка ніким не підписана, тому не може бути належним доказом отримання ОСОБА_1 картки банку відповідно до ст. 76 ГПК України.
На підтвердження наданих ОСОБА_1 кредитних коштів АТ КБ "Приватбанк" надав до матеріалів справи виписку по карті НОМЕР_2 (а. с. 77-80, т. 2). Однак, у зв"язку з тим, що банком не надано доказів отримання ОСОБА_1 картки з таким номером, тому зазначена виписка не може бути доказом надання кредитних коштів.
Надана банком довідка про зміну кредитного ліміту за картою (а.с. 76, т. 2) також ніким не підписана, тому також не є належним доказом у справі.
Довідка про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна" (а.с. 73-74, т. 2) ОСОБА_1 також не підписана.
Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку не містить умов щодо строків виконання зобов"язань, а АТ КБ "Приватбанк" не надав суду доказів направлення вимоги ОСОБА_1 про повернення кредитних коштів.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК).
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Як передбачено частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
В Анкеті-заяві від 10.01.2013 відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обґрунтовуючи позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" вказувало, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, підписавши заяву та позичальник був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з наданими банком до справи Умовами та правилами надання банківських послуг ОСОБА_1 був ознайомлений і погодився на їх умови, або ж, що вказані документи на момент отримання боржником кредитних коштів взагалі містили вказані умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та в зазначених в документах доданих банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано банком при розгляді вказаної справи.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 року вказала, що "Анкета-заява" разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами банку" не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору, оскільки вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк", тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення заяви.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" в редакції, яка діяла на момент підписання Анкети-заяви").
Таким чином, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ "ПриватБанк" дотримано вимоги, передбачені ч. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" в частині повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Вищевказане свідчить про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що кредиторські вимоги АТ "КБ "Приватбанк" підлягають відхиленню.
Щодо клопотання боржника про застосування позовної давності, то суд зазначає наступне.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
У п. 2.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року N 10 зазначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Таким чином, оскільки суд відхилив кредиторські вимоги через їх необґрунтованість, то суд не досліджує питання спливу позовної давності.
В засіданні оголошувалась вступна та резолютивна частини ухвали.
Керуючись ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 ГПК України,
постановив:
1. Відхилити повністю вимоги кредитора АТ КБ "Приватбанк" до боржника ОСОБА_1 в сумі 382866,77 грн.
2. Копію ухвали надіслати боржнику, арбітражному керуючому Верещагіну Максиму Вікторовичу, АТ КБ "Приватбанк".
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 10.09.2020.
Ухвала суду набрала законної сили з моменту її прийняття (ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства) та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня складення її повного тексту. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Суддя В.В.Литвинова