Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" вересня 2020 р. Справа № 922/1649/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
при секретарі судового засідання Політучій В.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", м. Київ
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Семагро", м. Харків, , 2) ОСОБА_1 , м. Харків
про стягнення 6797296,53 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Борейко Н.О. (довіреність № 586 від 27.12.2017);
1-го відповідача - Мосолков О.Ю. (наказ № 12-К від 26.06.2020);
2-го відповідача - Князєв В.О. (ордер серії ХВ № 1190 від 25.08.2020).
Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро", м. Київ (далі за текстом - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Семагро" (далі за текстом -1-й відповідач) та ОСОБА_1 (далі за текстом - 2-й відповідач) в якій просить суд стягнути в солідарному порядку з відповідачів 6797296,53 грн., яка складається із заборгованості:
за кредитом - 2 000 000,00 грн;
за простроченим кредитом - 4 292 365,00 грн;
за відсотками - 123 304,55 грн;
за простроченими відсотками - 112 026,05 грн;
пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 230 058,98 грн;
пеня за несвоєчасне погашення відсотків - 11 055,66 грн;
3% річних за несвоєчасну сплату кредиту - 27 317,29 грн;
3% річних за несвоєчасну сплату відсотків - 1 168,50 грн.
Крім того, позивачем також заявлено до стягнення з відповідачів судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що 1-й відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання за укладеним між сторонами кредитним договором № 060418-А від 06.04.2018; що зобов'язання 1-го відповідача за вказаним кредитним договором було забезпечено 2-м відповідачем згідно з договором поруки № 060418-П/2 від 06.04.2018.
Ухвалою господарського суду Харківської від 29.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 30.06.2020.
Позивач звернувся до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 14680 від 26.06.2020), до якої додав позовну заяву в новій редакції, в якій просить суд за результатами розгляду справи стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Семагро" та з ОСОБА_1 7240595,18 грн. заборгованості по кредитному договору № 060418-А від 06.04.2018, з яких:
6292365,50 грн. - за простроченим кредитом;
496934,20 грн. - за простроченими відсотками;
366300,16 грн. - пені за несвоєчасне погашення кредиту;
19055,98 грн. - пені за несвоєчасне погашення відсотків;
62619,06 грн. - 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту;
3320,28 грн. - 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків.
Ухвалою господарського суду Харківської від 30.06.2020 задоволено заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та відкладено підготовче засідання на 20.07.2020.
Ухвалою господарського суду Харківської від 20.07.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 03.08.2020.
На стадії підготовчого провадження відповідачі не скористались своїм правом на подання відзиву на позовну заяву в порядку та строки, встановлені ухвалою господарського суду Харківської від 29.05.2020.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.08.2020.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.08.2020 розгляд справи по суті відкладено на 07.09.2020.
На судове засідання 07.09.2020 прибули представники сторін.
Представник позивача підтримує позицію, викладену в позовній заяві та просить суд її задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідачів просять суд відмовити у задоволенні позову повністю.
В обґрунтування своїх вимог представник 1-го відповідача посилається на те, що невиконання 1-м відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором мало місце в зв'язку зі скрутним матеріальним становищем підприємства; що в зв'язку з початком сезону збору врожаю 1-й відповідач матиме змогу поступово погасити заборгованість; що у 1-го відповідача є також боржники, які в подальшому будуть сплачувати на користь 1-го відповідача грошові кошти, які останній також матиме змогу в подальшому перераховувати на корить позивача; що 1-й відповідач неодноразово звертався до позивача з пропозиціями щодо реструктуризації існуючої заборгованості, проте такі звернення були залишені позивачем без відповіді; що 1-й відповідач у випадку укладання угоди про реструктуризацію матиме змогу сплатити існуючий борг або повністю грошовими коштами, або частково грошовими коштами, а частково за рахунок заставленого майна, тощо.
В обґрунтування своїх вимог представник 2-го відповідача зокрема зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості за кредитним договором та її розміру; що з метою визначення дійсного розміру боргу потрібно провести звірку взаєморозрахунків, проте доказів проведення такої звірки матеріали справи не містять.
Також судом в судовому засіданні відмовлено в задоволенні клопотання представника 2-го відповідача про зобов'язання сторін провести звірку взаєморозрахунків за договором, та відкладення розгляду справи на час проведення звірки.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.
Як свідчать матеріали справи, 06.04.2018 між позивачем, як банком, та 1-м відповідачем, як позичальником, укладено кредитний договір № 060418-А (т. с. 1, а. с. 11-16), до якого сторонами в подальшому були внесені зміни договором № 250419 від 25.04.2019.
За умовами договору, на умовах цього договору банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію (надалі - кредитна лінія) з лімітом кредитування, що дорівнює 7000000,00 (сім мільйонів гривень 00 копійок) гривень (надалі - ліміт кредитування) на строк до 25 травня 2020 року включно, в межах якої зобов'язується надати позичальнику грошові кошти (надалі - кредит), а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати кредит за цільовим призначенням, сплатити плату за користування кредитом, повернути кредит у повному обсязі у строки та порядку, передбаченому договором, а також належно та у повному обсязі виконати усі інші умови, передбачені цим договором (п. 1.1 договору)
Пунктами 4.1-4.2 договору передбачено, що кредит за цим договором надається позичальнику на наступні цілі: поповнення обігових коштів, у тому числі придбання насіння, засобів захисту рослин, добрив, паливно-мастильних матеріалів, запчастин для ремонту сільськогосподарської техніки, виплата заробітної плати, сплата податків і зборів, сплата транспортних послуг, тощо.
Позичальник не має права використовувати кредит на цілі, що не передбачені цим договором та/або на цілі, фінансування яких за рахунок кредитних коштів заборонене чинним законодавством України.
Згідно з п. п. 5.2-5.3 договору, проценти за користування кредитом (проценти на поточну заборгованість за кредитом) нараховуються банком у розмірі 21,0% (двадцять один) процент річних.
Проценти за прострочену заборгованість за кредитом, нараховуються у розмірі, що на 5 процентних пунктів перевищує розмір процентної ставки, вказаної в п. 5.2 договору, а саме: 26,0% (двадцять шість) процентів річних.
Сторони підтверджують, що встановлення банком вказаної процентної ставки не є односторонньою зміною умов цього договору.
Відповідно до п. 7.1 договору погашення боргових зобов'язань за цим договором здійснюється в порядку, передбаченому цим договором, зокрема такими способами:
шляхом безготівкових перерахувань позичальником грошових коштів на користь банку (обов'язок позичальника);
шляхом договірного списання банком відповідних сум з рахунків позичальника (право банку у разі настання строків виконання позичальником своїх обов'язків).
Додатком № 1 до договору передбачено графіку погашення кредиту та зниження ліміту кредитування (т. с. 1, а. с. 17). Згідно з даним графіком кредит має бути погашений наступним чином:
25.10.2019 - 1000000,00 грн.
25.11.2019 - 1000000,00 грн.
25.02.2020 - 1000000,00 грн.
25.03.2020 - 2000000,00 грн.
25.04.2020 - 1000000,00 грн.
25.05.2020 - 1000000,00 грн.
Відповідно до п. 10.2 договору за несвоєчасне погашення одержаного кредиту, а також процентів за користування кредитом, банк має право стягнути, а позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період такого прострочення, від суми простроченої заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом, за кожен день прострочення та за весь час існування заборгованості, без застосування встановлених законодавством обмежувальних строків.
Матеріали справи також свідчать про те, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 060418-А від 06.04.2018, між позивачем, як кредитором, та 2-м відповідачем, як поручителем, укладено договір поруки № 060418-П/2 від 06.04.2018, а в подальшому і інший договір поруки № 250419-П від 25.04.2019 (т. с. 1, а. с. 18-21).
Згідно з умовами договору поруки № 250419-П від 25.04.2019 (п. 1.1.), поручитель поручається і солідарно відповідає пере кредитором боржника (1-го відповідача) за виконання боржником у повному обсязі усіх своїх зобов'язань за кредитним договором, який було укладено між кредитором та боржником та додатковими договорами до нього, які укладені та/або можуть бути укладені в майбутньому.
Пунктом 2.1.1. договору поруки передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основних зобов'язань за кредитним договором, на підставі письмової вимоги кредитора, що містить розрахунок існуючої суми заборгованості, перерахувати суми, що підлягають погашенню на рахунки кредитора в строк 10 робочих днів з дня направлення вимоги або в інший строк, визначений у письмовій вимозі, направленій у порядку, передбаченому п.5.10 цього договору.
Відповідно до п. 2.1.2 договору поруки кредитор вправі вимагати від поручителя дострокового виконання усіх зобов'язань, що встановлені умовами кредитного договору.
За змістом п. 3.4 договору поруки поручитель відповідає солідарно за зобов'язаннями боржника перед кредитором, що виникають з кредитного договору, а саме: у разі невиконання боржником вказаних зобов'язань, поручитель повинен повністю погасити наявну заборгованість за основними зобов'язаннями по кредитному договору, на тих же умовах та в ті ж терміни, що і боржник.
Згідно з п. 6.2 договору поруки сторони домовились про встановлення наступного строку поруки:
- порука за цим договором діє 10 (десять) календарних років з дати підписання цього договору;
- в разі невиконання або неповного/неналежного виконання основних зобов'язань у строки, визначені кредитним договором, ця порука діє додатково 15 (п'ятнадцять) календарних років з моменту настання строку виконання основних зобов'язань за кредитним договором, в тому числі у випадку настання дострокового виконання зобов'язання боржником на вимогу кредитора;
- в разі повного виконання основних зобов'язань, які забезпечені цією порукою, така порука припиняється.
Як свідчать матеріали справи, позивач належним чином виконав умови кредитного договору № 060418-А від 06.04.2018, та відкрив 1-му відповідачу невідновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування 7000000,00 грн та надав кредитні кошти, що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку 1-го відповідача за період з 06.04.2018 по 22.06.2020, меморіальними ордерами про часткову оплату 1-м відповідачем кредиту та відсотків за його користування (т. с. 2, а. с. 44-105).
Однак, 1-й відповідач, як позичальник, свої зобов'язання за договором щодо своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом в повному обсязі згідно з графіком зниження ліміту належним чином не виконує.
Станом на момент звернення позивача до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог 1-й відповідач має прострочену заборгованість за кредитом в сумі 6292365,50 грн., прострочену заборгованість за відсотками в сумі 496934,20 грн.
Крім того, у зв'язку з простроченням 1-м відповідачем виконання своїх зобов'язань за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредиту та відсотків за його користування, позивачем також нараховано 1-му відповідачу 366300,16 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 19055,98 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків, 62619,06 грн 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту та 3320,28 грн 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків.
Як свідчать матеріали справи, з метою виконання зобов'язань за кредитним договором в добровільному порядку, позивач звернувся до 1-го відповідача, як боржника за кредитним договором, та 2-го відповідача, як поручителя, з листами-претензіями № 56/3-287 від 10.04.2020 та № 56/3-288 від 10.04.2020 відповідно (т. с. 2, а. с. 112-113), проте, зазначені листи були залишені відповідачами без відповіді та без задоволення.
Обставини щодо стягнення існуючої заборгованості за кредитом відсотків за його користування, пені та річних з 1-го відповідача, як боржника за кредитним договором, а також 2-го відповідача, як поручителя, стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У відповідності до ч. 3 ст. 346 ГК України, кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Частиною 2 ст. 1056 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фі ксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Згідно з ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Як вже зазначено вище, факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором щодо надання 1-му відповідачу кредиту та порушення 1-им відповідачем умов зазначеного договору щодо сплати заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитом підтверджується матеріалами справи, та відповідачами жодним чином не спростований.
Строк виконання зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати процентів за його користування є таким, що настав.
З урахуванням наявності укладеного між позивачем та 2-м відповідачем договору поруки, зобов'язання 1-го та 2-го відповідачів за кредитним договором є солідарними.
Шляхом звернення до 2-го відповідача, як поручителя, з листом від 10.04.2020 позивач вимагав від нього виконання зобов'язань забезпечених порукою, і такі зобов'язання в силу п. 2.1.1. договору мали бути виконані 2-м відповідачем протягом 10 днів з моменту отримання цього листа.
Оскільки відповідачі в добровільному порядку не виконують умови кредитного договору, зазначене зумовлює прийняття судом рішення про задоволення позову в частині солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача 6292365,50 грн. заборгованості за простроченим кредитом, та 496934,20 грн. заборгованості за простроченими відсотками.
При цьому, суд вважає безпідставними посилання представника 2-го відповідача у судовому засіданні 07.09.2020 на те, що матеріали справи не містять складеного сторонами акту звірки взаєморозрахунків за кредитним договором що нібито унеможливлює встановлення дійсного розміру боргу, оскільки факт наявності заборгованості за кредитним договором вбачається з наданих суду документів, а саме, виписок про рух коштів з банківських рахунків відповідача за певний період, меморіальних ордерів про часткову оплату, тощо. Достовірність цих документів відповідачами не ставиться під сумнів, а будь-яких доказів помилковості або безпідставності нарахування позивачем заборгованості за кредитом та відсотків за його користування відповідачами в межах даної справи не надано.
До того ж, 1-м відповідачем взагалі не заперечується факт отримання кредиту, та наявності зобов'язань з його повернення, сплати відсотків та санкцій. 2-й відповідач в даному випадку є солідарним боржником, а тому на рівні з 1-м відповідачем має зобов'язання з повернення кредиту, сплати відсотків та санкцій.
Посилання відповідачів на скрутне фінансове становище підприємства 1-го відповідача не звільняють відповідачів від обов'язку повернення кредиту, сплати відсотків та санкцій.
Щодо позову в частині стягнення пені та 3% річних.
Згідно з ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Стаття 610 ЦК України вказує на те, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначалось, згідно з п. 10.2 кредитного договору, за несвоєчасне погашення одержаного кредиту, а також процентів за користування кредитом, банк має право стягнути, а позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період такого прострочення, від суми простроченої заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом, за кожен день прострочення та за весь час існування заборгованості, без застосування встановлених законодавством обмежувальних строків.
Оскільки 1-й відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань з погашення заборгованості за кредитним договором, позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідачів 3% річних та пеню за прострочення сплати кредиту та відсотків за його користування.
Розглянувши здійснений позивачем розрахунок пені та 3% річних, суд констатує його арифметичну вірність, відповідність положенням Закону та укладеному між сторонами договору.
Доказів безпідставності здійснення відповідних нарахувань, помилковості розрахунків, тощо, матеріали справи не містять та відповідачами суду не надано.
За таких обставин, суд також приходить до висновку про задоволення позову в частині солідарного стягнення з відповідача на користь позивача:
366300,16 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту за загальний період прострочення з 28.10.2019 по 21.06.2020;
19055,98 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків за загальний період прострочення з 11.07.2019 по 21.06.2020;
62619,06 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту за загальний період прострочення з 26.03.2019 по 21.06.2020;
3320,28 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків за загальний період прострочення з 11.01.2019 по 21.06.2020.
Крім того, з урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України за результатами розгляду справи з кожного з відповідачів на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір у розмірі 108608,93 грн.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Семагро" (адреса: 61080, м. Харків, пр.-т Гагаріна, буд. 201; код ЄДРПОУ 31635689) та з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Київським МВРВ ХМУ УМВС України в Харківській області 23.05.2001; ІПН НОМЕР_2 ; д. н. 02.06.1965):
6292365,50 грн. заборгованості за простроченим кредитом;
496934,20 грн. заборгованості за простроченими відсотками;
366300,16 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту;
19055,98 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків;
62619,06 грн 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту;
3320,28 грн 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків;
108608,93 грн. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "10" вересня 2020 р.
Суддя О.І. Байбак